Справа № 761/6838/20
Провадження № 1-кс/761/4475/2020
10 червня 2020 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання представника потерпілого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020100100000626, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 січня 2020 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -
02 березня 2020 року представник потерпілого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020100100000626, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 січня 2020 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
У судове засідання потерпілий ОСОБА_3 , адвокат ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, не з'явилися, однак адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою (вх. № 46145), в якій просив залишити без розгляду його клопотання про арешт майна.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, а також враховуючи позицію представника потерпілого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 , слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Так, відповідно до положення ст. 131 КПК України одним із заходів кримінального провадження, що застосовується з метою досягнення його дієвості, є арешт майна.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Частиною 6 ст. 9 КПК України встановлено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, зокрема принцип диспозитивності.
У свою чергу, згідно зі ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. При цьому, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
За таких обставин, з огляду на те, що представником потерпілого ОСОБА_3 - адвокатом ОСОБА_4 подано до суду заяву, в якій він просив залишити без розгляду його клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020100100000626, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 січня 2020 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, слідчий суддя, виходячи з того, що він наділений процесуальними повноваженнями вирішувати виключно ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, приходить до висновку про необхідність залишення без розгляду такого клопотання.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 9, 26, 131, 170, 309, 532 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання представника потерпілого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020100100000626, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 січня 2020 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України - залишити без розгляду.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1