Провадження №3/760/8582/20
Справа №760/20167/20
18 вересня 2020 суддя Солом'янського районного суду м. Києва Букіна О.М., при секретарі Ступак М.С., за участю представника Київської митниці Держмитслужби Панькіна Д.В., розглянувши у судовому засіданні адміністративний матеріал, що надійшов з Київської митниці Держмитслужби України про притягнення до адміністративної відповідальності громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , орган, що видав 1455, за ознаками порушення митних правил, передбачених ст. 471 Митного Кодексу України, -
До Солом'янського районного суду м. Києва від Київської митниці Держмитслужби України надійшов адміністративний матеріал з протоколом про порушення митних правил № 1422/10000/20 від 22.08.2020 року, складений відносно громадянки України ОСОБА_1 , за порушення митних правил, передбачених ст. 471 МК України.
З зазначеного протоколу вбачається, що 22.08.2020 о 01 год. 15 хв. на митному посту «Аеропорт Київ «Жуляни» Київської митниці Держмитслужби під час проведення вибіркового митного контролю на лінії спрощеного митного контролю «зеленого коридору» залу «Приліт» терміналу «А» Міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни), для проведення вибіркового митного контролю було зупинено громадянку України ОСОБА_1 , яка слідувала з Венеції (Італія) авіакомпанією «WIZZ» рейс W66046.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до ч. 4, ч. 5 ст. 366 Митного кодексу України, громадянин самостійно обирає "зелений коридор" або "червоний коридор" для проходження митного контролю.
Обрання "зеленого коридору" вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території, та свідчить про факти, що мають юридичне значення.
Перетин громадянином зеленої лінії, яка позначає початок „зеленого коридору", вказує, що для проходження митного контролю ним обрано „зелений коридор", і декларування здійснюється шляхом вчинення дій, відповідно до п. 2 розділуV Порядку виконання митних формальностей на повітряному транспорті, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 03.08.2018 № 671, та після перетину якої настає відповідальність за порушення митних правил, про що зазначено на інформаційному стенді, розміщеному в зоні митного контролю.
При усному опитуванні було встановлено, що громадянка України ОСОБА_1 , переміщувала готівку, зі слів 5000-7000 євро. Зазначена громадянка була запрошена до оглядової кімнати, під час митного огляду було виявлено 12300 (дванадцять тисяч триста) євро. У громадянки України ОСОБА_1 був виявлений надлишок валюти у розмірі 2300 (дві тисячі триста) євро. Гроші знаходилися у гаманці та пакеті, які були в жіночій сумочці пасажирки, та безпосередньо в сумці без ознак приховування.
Пропущено через митний кордон України валютні кошти в сумі 10000 (десять тисяч) євро на особу. За цим протоколом про ПМП тимчасово вилучено 2 300 (дві тисячі триста) євро. Номінали валюти та номера купюр зазначені в описі предметів.
Приймаючи до уваги вищевикладене, співробітниками митниці було складено протокол про порушення митних правил № 1422/10000/20 від 22.08.2020. За протоколом про порушення митних правил, на підставі положень ч. 3 ст.197, ст. 511 МК України в гр. ОСОБА_2 вилучено предмет правопорушення - 2300 євро.
Представник Київської митниці Держмитслужби України Панькін Д.В. вважав обставини викладені в протоколі № 1422/10000/20 від 22.08.2020 року доведеними та просив притягнути громадянку України ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ст. 471 МК України, посилаючись на те, що матеріали адміністративної справи містять достатньо доказів на підтвердження порушення митних правил з боку останнього.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, громадянка України ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце судового засідання.
Із письмових пояснень, доданих до протоколу про порушення митних правил громадянка України ОСОБА_1 зазначила, що вину у вчиненні порушення митних правил передбачених ст. 471 МК України визнає, порушення сталося не навмисно.
З урахуванням вимог ст. 526 МК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.
Суд, заслухавши представника митного органу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Статтею 471 МК України передбачена відповідальність за порушення встановленого цим Кодексом порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через «зелений коридор», товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України.
Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Згідно з ч. 3 ст. 197 МК України обмеження щодо ввезення на митну територію України та вивезення за межі митної території України валютних цінностей, а також порядок переміщення їх через митний кордон України, у тому числі особливості декларування валютних цінностей (зокрема, визначення граничних сум валютних цінностей, які підлягають письмовому або усному декларуванню), можуть встановлюватися Національним банком України.
Так, Постанова Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5 «Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті» визначає порядок ввезення, пересилання на митну територію України, вивезення, пересилання з митної території України або транзит через митну територію України фізичними особами, юридичними особами та банками готівкової валюти і банківських метал.
Відповідно до пункту 18 «Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті» фізична особа ввозить в Україну та вивозить за межі України готівкову валюту і банківські метали в сумі/вартістю, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 9999 євро, на підставі документів, що підтверджують зняття цією фізичною особою готівки з власних рахунків у банках і квитанції про здійснення валютно-обмінної операції з цією готівкою виключно на ту суму, що перевищує на день вивезення/пересилання в еквіваленті 9999 євро, за умови її письмового декларування митному органу в повному обсязі.
Згідно з положеннями Митного кодексу в Україні запроваджена двоканальна система митного контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами, яка дає громадянам змогу здійснювати декларування, обираючи один з двох каналів проходу (проїзду транспортними засобами особистого користування) через митний кордон України («зелений» та «червоний» коридори).
Згідно з ч. 5 ст. 366 МК України обрання «зеленого коридору» вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення.
Порядок декларування товарів, щодо яких є заборона або обмеження у ввезенні/вивезені через кордон України, у доступній та зрозумілій формі роз'яснюється на численних дошках інформації та електронних інформаційних табло, розташованих в різних приміщеннях на території будівлі аеропорту.
Письмові пояснення ОСОБА_1 , додані до протоколу про порушення митних правил, не містять жодних заперечень щодо перетину нею білої лінії «зеленого коридору».
Оскільки громадянка України ОСОБА_1 своїми діями обрала порядок проходження митного контролю через зону спрощеного митного контролю «зелений коридор», де не передбачено наявність у пасажира предметів, на переміщення яких через митний кордон України встановлено заборони чи обмеження, то, таким чином, громадянка України ОСОБА_1 , переміщуючи через зону спрощеного митного контролю валютні цінності у розмірі більше 10000 Євро, вчинила дії, які мають ознаки порушення митних правил, відповідальність за які передбачено ст. 471 МК України.
Закон не містить застережень щодо можливості іншого порядку переміщення предметів, щодо яких встановлено заборону чи обмеження.
З огляду на наведене, в діях громадянки України ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 471 МК України.
11 липня 2019 року Європейським судом з прав людини прийнято рішення у справі Садоча проти України. З рішення вбачається, що заявник скаржився на те, що конфіскація його законно придбаних коштів була надмірною і непропорційною мірою.
Зазначеним рішенням встановлено наступне.
Адміністративне правопорушення, в якому заявника було визнано винним, полягало у недекларуванні ним суми грошових коштів, які він переміщав через митний кордон. Варто зазначити, що в цьому відношенні слід зазначити, що дійсно, як зазначив заявник, його дії щодо вивезення іноземної валюти з України не були незаконними за українським законодавством. Було дозволено не тільки вивозити іноземну валюту, але сума, яка могла бути законно переведена або, як це було у цій справі, фізично переміщена через митний кордон, не була, в принципі, обмежена під час подій, якщо вона була задекларованою (див. пункт 15 вище). Наведені елементи відрізняють цю справу від деяких інших, в яких конфіскація застосовувався або до товарів, імпорт яких було заборонено, або до транспортних засобів, що використовуються для перевезення заборонених речовин або торгівлі людьми (наприклад, див. Ісмаїлов, наведене вище, § 35).
Що стосується поведінки заявника, Суд зазначає, що немає жодних ознак того, що він навмисно прагнув обійти митні правила. Уряд не заперечував, що заявник не заперечував під час перевірки безпеки, що він має готівку (див. пункт 19 вище і порівняйте з Moon проти Франції, № 39973/03, § 8, 9 липня 2009 року та Гріфхорст , наведене вище, § 8, в якому заявники заперечували, що у них є гроші при собі). Той факт, що українська влада не порушила кримінальну справу проти заявника, також свідчить про те, що вони визнали відсутність намірів обманювати їх з боку заявника і що, застосовуючи до нього конфіскацію, органи влади не намагалися запобігти будь-яким іншим незаконним діям, такі як відмивання грошей, торгівля наркотиками, фінансування тероризму або ухилення від сплати податків. Гроші, які перевозив заявник, були отримані на законних підставах, і йому було дозволено вивезти їх з України, якби він заявив про це митним органам. Звідси випливає, що єдиною незаконною (але не кримінальною) поведінкою, у якій можна було б звинуватити його, була його нездатність подати митним органам письмову заяву про те, що він перевозив таку суму грошей через кордон.
Суд нагадує, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення, а санкція - тяжкості правопорушення, для покарання за який вона призначається, - у цій справі, невиконання вимоги щодо декларування (див. Гирлян, § 28, та Габріч, § 29, обидва цитовані вище).
Справді, конфіскована сума була значною для заявника. Проте, немає жодних доказів того, що заявник міг би завдати будь-якої серйозної шкоди державі: він не ухилявся від сплати митних зборів або будь-яких інших зборів і не завдав будь-яку іншу майнову шкоду державі. Заява, що міститься у рішенні апеляційного суду про те, що дії заявника спричинили «серйозну шкоду зовнішньоекономічним інтересам та безпеці України», є надто розпливчастою і загальною та не підтверджується будь-якими доводами щодо того, що саме становить таку шкоду. Таким чином, Суд вважає, що такий захід як конфіскація не був призначений як відшкодування майнової шкоди - оскільки держава не зазнала жодних збитків внаслідок недекларування грошових коштів заявником заявити гроші - але був стримуючим і каральним заходом за своїм фактичним призначенням (див. Гирлян , вище, § 29).
Суд не переконали доводи Уряду, що оцінка пропорційності була включена до рішень національних органів влади. Складається враження, що наведені вище міркування щодо законного походження грошей, неумисного характеру дій заявника або відсутність ознак будь-яких інших порушення митних правил, незважаючи на те, що адвокат заявника виразно порушував ці питання під час провадження, не мали жодного значення під час ухвалення рішення. Національні суди лише загалом, без зазначення деталей, посилалися на "характер правопорушення та спосіб його вчинення" та "відомості про особу [заявника]" і не розглядали питання про те, чи було забезпечено необхідний баланс між суспільними інтересами та правом заявника на мирне володіння своїм майном. Відповідно, Суд доходить висновку, що перевірка, проведена національними судами була занадто поверхневою за своїм обсягом для того, щоб забезпечити дотримання вимоги пошуку «справедливого балансу», закріпленого в другому пункті статті 1 Протоколу № 1 (там само, § 30).).
Так само і Уряд не зміг переконати Суд, що менш суворі санкції, такі як штраф, не є достатніми для досягнення бажаного стримуючого та карального ефекту, а також для запобігання майбутніх порушень вимоги щодо декларування.
Суд зауважує, що, на відміну від розглянутої справи у справі Гирляна , у якій російським судам, здається, не були залишено жодної свободи вибору з цього питання, оскільки, згідно із законом, уся не задекларована сума повинна бути втрачена у будь-якому випадку, або у вигляді штрафу, або згідно з рішенням про конфіскацію - у справі заявника українські суди мали вибір щодо визначення розміру штрафу, який має бути призначений у якості санкції (див. пункт 14 вище).
За цих обставин, на думку Суду, конфіскація всієї не задекларованої суми грошей наклала на заявника індивідуальний та надмірний тягар і була непропорційною до вчиненого правопорушення (див. § 39, Габріч, § 38 Ісмаїлов і Танасов проти Румунії [Комітет], № 65910/09, § 28, 31 жовтня 2017 року).
Отже, було порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.
Враховуючи висновки Європейського суду з прав людини, суд вважає за необхідне застосувати до громадянки України ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без конфіскації безпосереднього предмету порушення митних правил, оскільки держава не зазнала жодних збитків внаслідок недекларування грошових коштів громадянкою України ОСОБА_1 .
Вбачається, що кошти в сумі 2 300,00 євро що підлягають конфіскації, є значною сумою для громадянки України ОСОБА_1 .
За таких обставин, застосування до громадянки України ОСОБА_1 конфіскації грошових коштів призведе до накладення на неї індивідуального та надмірного тягарю та буде непропорційною до вчиненого правопорушення.
Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП та ЗУ «Про судовий збір» з громадянки України ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 420,40 грн.
Керуючись статтями 196, 197, 366, 458, 471, 527-529 МК України, рішенням Європейського суду з прав людини від 11 липня 2019 року у справі Садоча проти України, статтями 283, 284, 294 КпАП України, -
Громадянку України ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн.
Вилучену відповідно до протоколу про порушення митних правил № 1422/10000/20 від 22 серпня 2020 року іноземну валюту в сумі 2 300,00 євро, повернути громадянці України ОСОБА_1 .
Стягнути з громадянки України ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420,40 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Солом'янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова пред'являється до виконання протягом трьох місяців.
Суддя О.М. Букіна