Справа №127/16456/18
Провадження №1-кп/127/686/18
23 вересня 2020 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12016020010007364 за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, -
В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває зазначене кримінальне провадження.
До обвинуваченого ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчується 26.09.2020 року.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , оскільки ОСОБА_7 може чинити тиск на потерпілого, свідків. Ризики, передбачені КПК України не зникли, обставини не змінилися.
Захисник ОСОБА_5 заперечував проти продовження запобіжного заходу його підзахисному, мотивуючи тим, що прокурор не обґрунтував своє клопотання. ОСОБА_7 має стійкі соціальні зв'язки, сім'ю, постійне місце проживання. Захисник просив розглянути питання про можливість застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , захисник ОСОБА_4 підтримали думку захисника ОСОБА_5 .
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
При вирішенні питання про продовження терміну дії обраного обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров'я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Крім того, суд враховує вимоги ст. 177 КПК України, а саме те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Також суд, враховує вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, особу обвинуваченого та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання у їх взаємозв'язку з можливими ризиками по справі.
В даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 було висунуто обґрунтовану підозру у вчиненні кримінального правопорушення, проведено досудове розслідування, складено обвинувальний акт, з яким кримінальне провадження надійшло до суду та на даний час здійснюється судовий розгляд. ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину групою осіб, за який законом передбачене кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк.
Як вбачається з вимоги про судимість, ОСОБА_7 схильний до вчинення кримінальних правопорушень, за що є неодноразово судимий та після ухвалення вироків не зробив жодних висновків, про що свідчить, те що на даний час на розгляді Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за його обвинуваченням.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Саме продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_7 , на думку суду, відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
За таких обставин, та враховуючи, що ОСОБА_7 неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів різного ступеня тяжкості, обвинувачується у скоєнні нового особливо тяжкого злочину в період непогашеної судимості, суд вважає за доцільне продовжити ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки інший більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Законом України «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 13.04.2020 року, який набрав законної сили 23.04.2020 року, пункт 20-5 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., №№ 9-13, ст. 88) викладено новій редакції, а саме тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановлено такі особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження. Зокрема у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 р. «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. на усій території України з 12 березня 2020 року установлено карантин, дія якого продовжено постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 р. № 500 до 31 липня 2020 р.
Враховуючи викладене, клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою на підставі пункту 20-5 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України було розглянуто головуючим.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 331 КПК України, суд, -
Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, починаючи з 23.09.2020 року до 21.11.2020 року включно.
Ухвала діє шістдесят днів та може бути оскаржена протягом семи діб з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя :