Іменем України
14.09.2020 р. 145/937/20 2/145/526/2020
Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого Кіосак Н. О. ,
за участю секретаря Мигдальської Н.М.,
позивачки ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому вказує, що 22 серпня 2003 року вона уклала шлюб з відповідачем в даній справі. Шлюб був зареєстрований виконавчим комітетом Селищенської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, актовий запис № 8.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився син - ОСОБА_3 .
Син проживає з нею і перебуває на її утриманні.
Після розірвання шлюбу син проживатиме з нею.
Спільне майно вони поділять добровільно.
Фактично шлюб розпався, вони з відповідачем на протязі останніх двох місяців не підтримують шлюбних відносин, не ведуть спільного господарства та спільно не проживають. Вони втратили взаємні почуття один до одного, взаємоповагу та довіру. В даний час між ними склались неприязні відносини, примирення уже неможливе. Вона вважає, що за таких обставин збереження даного шлюбу немає сенсу і не відповідає її інтересам.
Після розірвання шлюбу вона бажає залишити її дошлюбне прізвище " ОСОБА_1 ".
Нею не було подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Просить розірвати шлюб.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просить їх задоволити. Пояснила, що з відповідачем не проживають 4 місяці, втратила почуття до нього.
Відповідач ОСОБА_2 позов визнав.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
22 серпня 2003 року сторони уклали шлюб, що стверджується свідоцтвом про шлюб (а.с.3).
Мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про його народження (а.с.4).
Відповідно до ст.112 ч. 2 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберегти шлюб з відповідачем.
Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то, відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Наведені на обґрунтування позову обставини, що спонукали позивача наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими, а тому суд вважає, що подальше спільне проживання сторін і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача.
Відповідно до ст.113 Сімейного Кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Оскільки позивачка при реєстрації шлюбу змінила прізвище, вона має право відновити своє дошлюбне прізвище.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача судові витрати, понесені позивачкою на оплату судового збору у сумі 840 гривень 80 копійок.
Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 89, 141, 197-200, 263- 265 ЦПК України, ст.ст. 110, 112, 113 СК України,
ухвалив:
Позов задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 22 серпня 2003 року Селищанською сільською радою Тиврівського району Вінницької області між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис № 8, розірвати. Після реєстрації розірвання шлюбу ОСОБА_1 відновити дошлюбне прізвище " ОСОБА_1 ".
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Вінницького апеляційного суду через Тиврівський районний суд протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі, тобто з 18 вересня 2020 року.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено в день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення суду буде подано протягом 30 днів з дня вручення йому повної копії судового рішення.
Суддя Кіосак Н. О.