печерський районний суд міста києва
Справа № 758/929/20
Категорія 31
03 серпня 2020 року Печерський районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Ільєвої Т.Г.,
при секретарі - Ємець Д.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди,
17.04.2020 до Печерського районного суду м. Києва з Подільського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить суд: стягнути з відповідача 109 429 грн. 94 коп. загальної заборгованості та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1094 грн. 30 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 29.06.2018 між нею та відповідачем укладено договір оренди квартири, однак відповідач не виконала вимоги договору, у зв'язку з чим в останньої виникла заборгованість, яку просить стягнути позивач за невиконання зобов'язань.
28.01.2020 ухвалою Подільського районного суду м. Києва дану позовну заяву було направлено за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.
06.05.2020 року ухвалою суду було відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
В судове засідання позивач не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Разом з цим, представником позивача було подано заяву про розгляд справи за відсутності позивача та проти заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явилося, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток та розміщенням оголошення на сайті Печерського районного суду м. Києва, тому в силу положень ст. 131 ЦПК України, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
Окрім цього, до суду від відповідача не було подано жодних документів на спростування доводів позивача.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи, про що зазначено у позовній заяві.
Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.
Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що 29.06.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір оренди від 29 червня 2018 року на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11-13).
У відповідності до п. 1.1 даного Договору строк оренди встановлений з 29.06.2018 до 29.04.2019 року.
Факт передачі майна відповідачу в оренду підтверджується актом прийому - передачі від 29.06.2018 року відповідно до договору оренди, а місцем укладання Акту прийому-передачі було: АДРЕСА_1 (а.с.14).
ОСОБА_3 на підставі договору оренди,а саме: п.3.1 зобов'язана сплачувати щомісячно орендну плату в розмірі 10 00, 00 грн. з двадцять дев'ятого по тридцять перше число поточного місяця у вигляді авансового платежу. Проте, як зазначає позивач, своїх фінансових зобов'язань по договору остання не виконала.
Під час дії договору оренди позивачу стало відомо про те, що разом з відповідачем проживає співмешканка, яка користується переданою вищевказаною квартирою та майном у ній, а саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Про те, що відповідач проживає разом ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , позивачу, як вона зазначає, стало відомо від колишнього мешканця цього будинку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який орендував по вищевказаній адресі квартиру в період часу з 01.02.2019 по 01.08.2019 року (а.с.16).
Окрім іншого, позивач звертає увагу суду, що 06 грудня 2019 року Печерським районним судом міста Києва прийнято рішення у справі № 757/43213/19-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором оренди. У вищевказаній справі третьою особою була ОСОБА_2 , яка, на момент дії договору оренди від 19.06.2018 року, проживала в одній квартирі з ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Та, окрім іншого, позивач зазначає, що у Печерському управлінні поліції головного управління національної поліції у місті Києві розслідується кримінальне провадження №1201910006001899 від 28.04.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, крадіжка майна з квартири особами , які знімали її в оренду за адресою: АДРЕСА_1 та листом слідчого СВ Печерського УП ГУ НП у м. Києві лейтенантом поліції Неподобним А. від 16.12.2019 року № Г-4279/125/52/02-2019 було повідомлено, що буде допитано відповідача в якості свідка по вищевказаному кримінальному провадженні.
30.04.2019 року позивачем було відправлено заяву - вимогу про прохання оплатити заборгованість по договору оренди від 29.06.2018 року, що складає 100 000 грн. відповідачу, за адресою її місця роботи в мережі закладів громадського харчування "ЦіМлинці" через ПАТ "УКРПОШТА" № 0407134961700 - АДРЕСА_4 та № АДРЕСА_3 .
Відповідач 11.05.2019 року особисто отримала лист №0407134961719, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 0420805991746, але не вчинила жодних дій для погашення заборгованості по вищевказаному договору оренди.
Таким чином, відповідач повинна сплатити суму заборгованості за невиконання зобов'язань за договором оренди від 29.06.2018 року в розмірі - 109 429 грн. 94 коп., яка складається з несплаченої орендної плати - 100 000 грн., інфляційних втрат - 5868 грн. 53 коп. 3% річних - 3561 грн. 41 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
На виконання умов вказаного договору оренди та відповідно до акту прийому-передачі від 29.06.2018 позивач передала ОСОБА_3 вказану квартиру в тимчасове користування.
Частиною 3 ст. 815 ЦК України передбачено, що наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.
Положеннями ст. 820 ЦК України встановлено, що розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла. Якщо законом встановлений максимальний розмір плати за користування житлом, плата, встановлена у договорі, не може перевищувати цього розміру. Одностороння зміна розміру плати за користування житлом не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла.
Ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог ч.3 ст.10, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.82 ЦПК України визначено, що докази це будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст.80 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску» проти Румунії» встановлено, що «існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що документи на підтвердження своїх позовних вимог, які надала позивач, а саме: договір оренди від 29 червня 2018 року, наданий акт прийому - передачі від 29.06.2018, Додаткова угода №1,заява-вимога від 30.04.2019, укладені та підписані окрім позивача, ОСОБА_3 та заява-вимога, яка надана суду спрямована ОСОБА_3 .
Також, суд вбачає, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06.12.2019 було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди в розмірі 100 000 грн., 3% річних у розмірі 2 122 грн. 97 коп., інфляційні втрати у розмірі 5 580 грн. (а.с.17-20), тобто стягнення заборгованості за не належне виконання зобов'язань за Договором оренди від 29.06.2018, відбулось.
З врахуванням зазначеного, суд вбачає, що позовні вимоги позивача спрямовані на подвійне стягнення заборгованості за Договором оренди від 29.06.2018 та окрім цього, з особи, яка у відповідності до наданих документів позивачем, немає прямого відношення до Договору оренди від 29.06.2018 року, оскільки його не підписувала та не отримувала офіційно квартиру в користування, посилання позивача на заяву ОСОБА_4 , в якій зазначено про те, що ОСОБА_2 проживала у квартирі позивача, не може бути допустимим доказом на даній стадії, оскільки є певними припущеннями особи, яку позивач не підтвердив та не надав належних доказів на підтвердження зазначеного у заяві (а.с.16).
Щодо заяви-вимоги, яка направлялась відповідачу, позивачем суду не надавалась, оскільки в матеріалах міститься заява-вимога до ОСОБА_3 , а копії зворотніх повідомлень про направлення вимоги ОСОБА_2 , не дають підстави вважати, що дана заява дійсно направлялась відповідачу.
Також, щодо посилань позивача про те, що здійснюється досудове розслідування кримінального провадження відносно даної ситуації, в якому має бути допитана відповідач, суд вважає за необхідне зазначити, що це є предметом перевірки органу дізнання та станом на день винесення рішення в матеріалах справи не міститься жодного доказу щодо того, що саме ОСОБА_2 не виконала умови Договору оренди.
На підставі викладеного, перевіривши матеріали справи, з'ясувавши усі фактичні обставини, дослідивши наявні докази, надавши їм належну оцінку, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються позивач, як на підставу своїх вимог підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з урахуванням тих обставин, що позивач та її представник не надали достатніх та належних доказів на підтвердження передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. 16, 526, 530, 625, 810, 815, 820, 822 ЦК України, ст. 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 273, 274, 280-283, 352, 354 ЦПК України, суд,
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст судового рішення складено 12.08.2020.
Суддя Т.Г. Ільєва