печерський районний суд міста києва
Справа № 757/54889/19-ц
20 липня 2020 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Ільєвої Т. Г.
при секретарі Ємець Д.О.,
за участю:
представника позивача: ОСОБА_5,
представника відповідача - Кахраманова Р. Н.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», про захист прав споживачів та стягнення пені у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» -
15.10.2019 позивач звернувся до суду з позовом до Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення пені у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
17.10.2019 року цивільну справу прийнято до провадження судді Ільєвої Т.Г. та призначено підготовче засідання.
30.03.2020 закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з урахуванням доводів викладених у відповіді на відзив.
Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечував, з підстав викладених у відзиві.
Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.
Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані принципи знайшли своє втілення і в нормах цивільного процесуального законодавства, а саме ст. ст. 2, 12, 13 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Судовим розглядом встановлено, що 13.05.2013 р. позивач уклала договір з ПАТ КБ «Приватбанк» № SAMDN25000735106844, за яким передала банку 41 333, 68 дол. США.
18.07.2013 р. позивач уклала договір з ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , за яким передала банку 30 000, 00 дол. США.
18.07.2013 р. позивач уклала договір з ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 , за яким передала банку 31 000, 00 дол. США.
Навесні 2014 р., у зв'язку із припиненням функціонування банківських відділень Відповідача на території АР Крим та м. Севастополя, рахунки Позивача були безпідставно заблоковані Відповідачем. Нарахування відсотків було припинено.
З метою отримання доступу до належних Позивачці коштів та нарахованих по ним відсотків вона неодноразово зверталася до банку із вимогами поновити їй доступ до рахунків, але дані вимоги банком виконані не були., що стало підставою для звернення до суду.
У рамках справи № 754/2313/15-ц, рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 16 липня 2015 р., визнано продовженими дію та чинність договорів № SAMDN25000735106844, № SAMDNFF000736586268 та № SAMDNFF000736586283, чим підтверджено: факт існування договірних відносин між ОСОБА_1 та банком, факт відкриття рахунків: № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 , факт внесення коштів на зазначені вище рахунки.
У рамках справи № 754/2313/15-ц, рішенням ВССУ від 03 лютого 2016 р., залишено без змін рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 липня 2015 р., в частині визнання продовженими дію та чинність договорів № SAMDN25000735106844, № SAMDNFF000736586268 та № SAMDNFF000736586283, чим підтверджено: факт існування договірних відносин між ОСОБА_1 та банком, факт відкриття рахунків: № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 , факт внесення коштів на зазначені вище рахунки.
Суд зобов'язав банк поновити обслуговування рахунків ОСОБА_1 , але банком рішення суду було невиконане. Доступ до своїх рахунків ОСОБА_1 не отримала.
Навидь порушення кримінального провадження у зв'язку із невиконанням рішення суду, що набрало законної сили, не спонукало банк до його виконання.
24 листопада 2017 р. в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (у м. Дніпро) отримано заяву ОСОБА_1 від 17 листопада 2017 р. про розірвання депозитних договорів, видачу вкладів, нарахованих відсотків за вкладами.
У зв'язку із тим, що заява від 17 листопада 2017 р. банком була незадоволена ОСОБА_1 була вимушена знов звернутися до суду, у цей раз із позовом про стягнення належних їй депозитів, відсотків та штрафних санкцій.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 06 листопада 2018 р., у справі 754/16095/17, позов задоволено. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» суми вкладів з не нарахованими відсотками, пенею та відсотками за прострочення за договором № SAMDN25000735106844 від 13 травня 2013 року в розмірі 61 107,06 дол. США; за договором № SAMDNFF000736586268 від 18 липня 2013 року в розмірі 42 223,89 дол. США; за договором № SAMDNFF000736586283 від 18 липня 2013 року в розмірі 43 631,36 дол. США.
Постановою Київського Апеляційного суду від 07 лютого 2019 р. апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 06 листопада 2018 р. залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 23 вересня 2019 р. рішення Деснянського районного суду м. Києва від 06 листопада 2018 р. та постанова Київського Апеляційного суду від 07 лютого 2019 р. залишені без змін.
02 жовтня 2019 р. в банку отримано пропозиціюпро добровільне виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
У пропозиції позивач запропонувала банку, на протязі 5 днів після її отримання, виконати рішення суду та повідомила, що за таких умов вона відмовиться від будь-яких подальших претензій до банку, у тому числі й від стягнення пені на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
Банк відмовився добровільно виконувати рішення суду, що набрало законної сили. Присуджені кошти були стягнуті Державною виконавчою службою.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).
Відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення.
Згідно із частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, яка має на меті, окрім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов'язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов'язання.
Крім того, до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію, і навпаки, з моменту порушення - являє собою міру відповідальності.
Враховуючи викладене, слід дійти висновку про поширення положень Закону України «Про захист прав споживачів» на спірні правовідносин.
Зазначені правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року у справі № 6-37цс16 та від 01 червня 2016 року у справі № 2558цс15, від 28 вересня 2016 року у справі №6-1699цс16, від 13 березня 2017 року у справі №6-2128цс16 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 р. у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19).
Доводи відзиву відповідача зводяться до незгоди із розрахунками сум пені, зробленою стороною Позивача. Частина третя статті 551 Цивільного кодексу України з урахуванням положень статті 3 Цивільного кодексу України щодо загальних засад цивільного законодавства, дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Істотними обставинами в розумінні частини третьої ст. 551 Цивільного кодексу України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).
При цьому питання зменшення розміру неустойки вирішується в конкретній ситуації на підставі певних доказів і розрахунків.
Установивши, що розмір неустойки значно більший від розміру боргового зобов'язання суд застосовує до спірних правовідносин норму частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 03 вересня 2014 року у справі № 6-100цс14.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стягнення з боржника, який порушив грошове зобов'язання, сум індексації грошового боргу та процентів не перешкоджає стягненню у передбачених законом або договором випадках неустойки (пені) за прострочення виконання грошового зобов'язання, оскільки відповідно до частини першої статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Згідно із частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Виходячи з наведеного, суд застосовує для обчислення суми індексації грошового боргу та процентів положення статті 625 та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України.
Суд вважає, що неправомірна поведінка боржника не повинна залишатися безкарною, бо ніхто не має права отримувати будь-які переваги з своєї незаконної поведінки. Порушення вимог закону не може бути для боржника вигіднішим ніж його виконання.
Відповідач є функціонуючим загальнонаціональним банком та закриття його відділення чи філії не може вплинути на обов'язок банку щодо виплати відсотків та вкладів клієнтам банку.
Перевіривши наданий представником позивача розрахунок грошових сум, суд приходить до висновку про його правильність у частині нарахувань пені, але оскільки сума пені значно перевищує розмір сум утримуваних коштів, суд на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України вважає за можливе зменшити її до сум утримуваних банком коштів Позивача (вкладів).
Відтак позов підлягає задоволенню частково.
Оскільки стягнення пені в іноземній валюті суперечить вимогам чинного законодавства, тому що згідно вимог ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у національній валюті то пеня має обчислюватися та стягуватися за судовим рішенням виключно у національній валюті України - гривні.
Таким чином суд конвертує суми пені, розраховані у валюті, та стягує їх у гривні за офіційним курсом Національного банку України встановленим на 20.07.2020 р. (27, 36 грн. за 1 долар США).
Згідно з пунктом 1 частини другої, шостої статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, а з врахування того, що в силу частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач був звільнений від сплати судового збору, тому з відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 10 510 грн. в дохід держави.
На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись
ст.ст. 1, 10, 22 Закону України «Про захист прав споживачів»,
ст. ст. 2, 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність»,
ст.ст. 1-18, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 273, 289, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України,
суд,
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» про стягнення пені - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користьОСОБА_1 :
-1 130 889, 48 грн. - пені у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за договором № SAMDN25000735106844 від 13 травня 2013 р. (еквівалент у гривні суми 41 333, 68 дол. США (41 333, 68 дол. США х 27, 36 грн. (офіційний курс гривні до долара США встановлений НБУ на 20.07.2020 р.);
-820 800, 00 грн. - пені у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за договором № SAMDNFF000736586268 від 18 липня 2013 р. (еквівалент у гривні суми 30 000, 00 дол. США (30 000, 00 дол. США х 27, 36 грн. (офіційний курс гривні до долара США встановлений НБУ на 20.07.2020 р.);
-848 160, 00 грн. - пені у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за договором № SAMDNFF000736586283 від 18 липня 2013 р. (еквівалент у гривні суми 31 000, 00 дол. США (31 000, 00 дол. США х 27, 36 грн. (офіційний курс гривні до долара США встановлений НБУ на 20.07.2020 р.)
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» на користь Держави судовий збір у розмірі 10 510 грн.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_1 , ІПН : НОМЕР_6 .
Відповідач: Акціонерне товариство комерційного банку «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, поштовий індекс 01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 1-Д; поштовий індекс 49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 20.07.2020
Суддя Т.Г. Ільєва