печерський районний суд міста києва
Справа № 757/53813/19-к
20 липня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах Компанії «Лорі Інвестментс Лімітед» про арешт майна, -
08.10.2019 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах Компанії «Лорі Інвестментс Лімітед» про арешт майна.
Мотивуючи подане клопотання заявник вказує, що оскільки Компанія «Лорі Інвестментс Лімітед» є потерпілим у кримінальному провадженні №12014100050011851 від 31.12.2014, протягом тривалого часу досудове розслідування не завершено. Застосування арешту майна у даному кримінальному провадженні є виправданим і необхідним, оскільки сприятиме досягненню мети щодо швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування, забезпечення позову, а також запобігатиме настанню будь-яких негативних наслідків, в тому числі і втраті майна, а відтак наявні підстави з якими законодавець пов'язує застосування запобіжного заходу у вигляді арешту майна.
У судове засідання представник заявника не з'явився, про розгляд даного клопотання повідомлявся належним чином, подав до суду заяву про розгляд клопотання у його відсутність, вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник сторони обвинувачення в судове засідання не з'явився, про місце і час судового розгляду повідомлений належним, заяв, клопотань до суду не подано.
Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено окрім іншого, що неприбуття учасників розгляду у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації сторонами, їх процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді, ураховуючи, що підстав для визнання явки обов'язковою не має, вважаю за можливе розглянути клопотання у відсутність нез'явившихся осіб.
Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема частиною 1 і 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Дана стаття Конституції України визначає, що конфіскація майна може бути заснована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12014100050011851, внесеному до ЄРДР за ознаками злочинів, передбачених ч.ч.1,5 ст.185, ч.5 ст.186, ч.4 ст.187, ч.ч.1,3,4 ст.190, ч.ч.1,2,5 ст.191, ч.ч.2,3 ст.206, ч.ч.2,3 ст.206-2, ч.ч.1,3 ст.212, ст.219, ст. 356, ч.ч.2,3 ст.357, ч.ч.1,3,4 ст. 358, ч.ч.1,2 ст.364, ч.ч.1,2 ст. 364-1, ч.2 ст.366, ч.ч.1,2 ст.367, ч.1 ст.383 та ч.1 ст.388 КК України.
Згідно положенням ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Підстави для накладення арешту на майно з іншою метою, окрім тих, що закріплені в ч. 2 ст. 170 КПК України, чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого або прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Відповідно до ст. 61 КПК України, цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред'явила цивільний позов. Права та обов'язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду. Цивільний позивач має права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для потерпілого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право підтримувати цивільний позов або відмовитися від нього до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення. Цивільний позивач повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються цивільного позову, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом для інформування та надіслання копій процесуальних рішень потерпілому.
Звертаючись до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на об'єкти нерухомого майна, представник Компанії «Лорлі Інвестментс Лімітед» зазначив, що компанія є потерпілою.
В розрізі вказаного слід зазначити, що відповідно до ст. 171 КПК України, має право лише прокурор або слідчий за погодженням з прокурором, а цивільний позивач може заявити таке клопотання лише з метою забезпечення цивільного позову.
Матеріали клопотання про арешт майна не містять відомостей про те, що Компанії «Лорлі Інвестментс Лімітед» є цивільним позивачем у кримінальному провадженні та відповідно арешт необхідний з метою забезпечення цивільного позову співмірність якому відповідають вимоги клопотання про арешт означеного майна в клопотанні.
За наведених обставин, клопотання про арешт майна задоволенню не підлягає, оскільки подано особою, яка не має права звертатись із клопотанням про арешт майна.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 131, 132, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах Компанії «Лорі Інвестментс Лімітед» про арешт майна - залишити без задоволення.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1