печерський районний суд міста києва
Справа № 757/20613/20-к
22 травня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_3 про арешт майна, -
22.05.2020 року до провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотанняслідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_4 , про арешт майна.
В обґрунтування клопотання зазначено, що Першим слідчим відділом (відділ з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019100000000782 від 25.06.2019, відомості про яке внесені за матеріалами Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України (далі по тексту КЗЕ СБУ) щодо можливих зловживань службовим становищем службовими особами Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі - РВ ФДМУ по м. Києву), які діючи за попередньою змовою з службовими особами ТОВ «Шанс» та ТОВ «Петра-групп», без наявних на те підстав, в порушення діючого законодавства призупинили внесення вказаними суб'єктами господарювання орендної плати за користування державним нерухомим майном (нежитлові приміщення), що призвело до недоотримання державним бюджетом понад 400 000 грн. орендних платежів, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Слідчий зазначив, що ОСОБА_5 , будучи службовою особою, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, з метою одержання неправомірної вигоди для третіх осіб, в порушення вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та договорів від 30.05.2014 № 6839 та від 28.04.2014 № 6802, погодив призупинення нарахування орендної плати за відповідними договорами на період з 15 жовтня 2014 по 31 березня 2015, чим незаконно змінив умови вказаних договорів, що завдало тяжких наслідків державним інтересам в сумі 419 990,66 грн.
Слідчий вказав, що використання ОСОБА_5 свого службового становища всупереч інтересам служби, спричинило збитки в сумі 419 990,66 грн., що на момент вчинення злочину у двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що відповідно до примітки ст. 364 КК України вважається тяжкими наслідками.
22.04.2020 року о 10 годині 12 хвилин ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Постановою про визнання речовим доказом від 13.05.2020 слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_3 супровідний лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву № 30-04/13254 від 25.11.2014 року у двох примірниках, які належать РВ ФДМУ у м. Києві та ДП ДСВ «Вища школа», визнано речовим доказом.
Слідчий зазначив, що в органу досудового розслідування є достатньо підстав вважати, що вищезазначений супровідний лист РВ ФДМУ в м. Києві має значення для кримінального провадження, адже саме зазначеним супровідним листом ОСОБА_5 скасував нарахування орендної плати за використання державного майна, чим фактично спричинив тяжкі наслідки державним інтересам.
В судове засідання слідчий не з'явився, подав до суду заяву про розгляд вказаного клопотання у його відсутність, клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Згідно з нормою ч. 1 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалася.
Слідчий суддя, дослідивши клопотання та додані до нього документи, приходить до наступного.
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: забезпечення речових доказів.
Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Постановою про визнання речовим доказом від 13.05.2020 слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_3 супровідний лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву № 30-04/13254 від 25.11.2014 року у двох примірниках, які належать РВ ФДМУ у м. Києві та ДП ДСВ «Вища школа», визнано речовим доказом.
За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, приходжу до переконання, що клопотання слідчого про накладення арешту підлягає частковому задоволенню, а саме в частині накладення арешту на супровідний лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву № 30-04/13254 від 25.11.2014р. у одному примірнику, який належать Регіональному відділенню Фонду державного майна України, з метою збереження речових доказів, задля забезпечення дієвості та об'єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні.
Разом з тим, в частині накладення арешту на супровідний лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву № 30-04/13254 від 25.11.2014 року, який належить ДП ДСВ "Вища школа", задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до положень ч. 2 ст. 64-2 КПК України, з клопотанням про накладення арешту на майно вказаної особи повинен звернутись прокурор.
Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку вказане обмеження є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 64-2, 107, 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити частково.
Накласти арешт,у кримінальному провадженні № 62019100000000782 від 25.06.2019 на супровідний лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву № 30-04/13254 від 25.11.2014 року в одному примірнику, який належать Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києві,
шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування вищезазначеного предмету.
В задоволенні іншої частини клопотання - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1