Справа № 128/1969/20
Іменем України
23 вересня 2020 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді Бондаренко О. І.
секретаря судового засідання Нагірняк Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
АТ КБ «Приват Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що з метою отримання банківських послуг відповідач звернулася до АТ КБ «Приват Банк», де підписала заяву б/н від 10.02.2018 року, згідно якої їй було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримала кредитну картку. В подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 9000 грн.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3. та п. 2.1.1.2.4. Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь - якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.
У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 18.05.2020 року має заборгованість в сумі 10901 грн. 30 коп., яка складається з наступного: 8222 грн. 41 коп. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 20,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 8202 грн. 41 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 2678 грн. 89 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками.
За наведених обставин позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 10.02.2018 року в сумі 10901 грн. 30 коп., а також понесені ним судові витрати.
Представник позивача Гребенюк О.С. в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, в разі відсутності відповідача просить розглянути справу в порядку заочного розгляду, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задоволити.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, будучи належним чином і в установленому законом порядку повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, згідно положень п.2 ч.7 ст. 128 ЦПК України, за адресою місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно п.п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов; відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення зі слідуючих підстав.
Судом встановлено, що з метою отримання банківських послуг відповідач звернулася до АТ КБ «Приват Банк», де підписала заяву б/н від 10.02.2018 року, згідно якої їй було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримала кредитну картку. В подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 9000 грн. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3. та п. 2.1.1.2.4. Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь - якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку (а.с. 13 - 70).
У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 18.05.2020 року має заборгованість в сумі 10901 грн. 30 коп., яка складається з наступного: 8222 грн. 41 коп. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 20,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 8202 грн. 41 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 2678 грн. 89 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками (а.с. 9 - 12).
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
В даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів».
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 10.02.2018 року у вигляді заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 03.07.2019 року у справі № 14-131цс19.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження №14-10цс18) відступлено від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15, та зроблено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу».
Як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором борг відповідача по процентам становить 2678 грн. 89 коп.. Зазначений розмір заборгованості та наданий позивачем розрахунок відповідачем не спростовано.
За таких обставин, оскільки сторони узгодили між собою розмір процентної ставки в заяві від 10.02.2018 року, тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором по процентам в сумі 2678 грн. 89 коп.
У відповідності до ч.1 ст. 141 ЦПК України на відповідача слід покласти судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 16, 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 76, 128, 141, 224, 264, 265, 268, 273 - 274, 280 - 283 ЦПК України,-
Позов акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 /для погашення заборгованості та судових витрат/, МФО № 305299) заборгованість за тілом кредиту та нарахованим відсоткам по кредитному договору б/н від 10.02.2018 року в сумі 10901 грн. 30 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 2102 грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом направлення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бондаренко