ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
22 вересня 2020 року м. Київ № 826/14588/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянув в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
доГоловного управління ДФС у м. Києві
про скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, якому просить:
- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0091502-1310-2659 від 13.06.2018 в частині визначення ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно в сумі 30 422,43 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Роз'яснено сторонам про те, що справа буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання і виклику сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на те, що спірне ППР було направлено контролюючим органом після 01.07.2018, що є порушенням п.266.7.2 Податкового кодексу України. Також, позивач стверджує, що відповідачем при здійсненні розрахунку протиправно не враховано обставини в частині зменшення площі садового будинку з 513,5 м2 на 487,6 м2.
Відповідач проти позову заперечує, про що надав до матеріалів справи письмовий відзив. Посилається на те, що грошове зобов'язання в спірному ППР було обраховано виходячи з площі будинку 513,5 кв.м.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
13.06.2018 року Головним управлінням ДФС у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0091502-1310-2659, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачений фізичною особою, які є власниками об'єктів житлової нерухомості» за 2017 рік в сумі 34 444,00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).
Не погоджуючись з правомірністю вказаного ППР в частині 30 422,43 грн позивач звернулась до суду з даним позовом.
При цьому, позивачем в позовній заяві не наведено мотивів, з яких позивач вважає спірне ППР неправомірним саме в частині 30 422,43 грн.
Оцінивши за правилами ст. 90 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.
Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України).
Положення підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України визначають, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до підпункту 266.41 пункту 266.4 статті 266 ПК України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
В розрізі приписів пункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об'єктом оподаткування.
При цьому, згідно з нормами підпункту 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 Кодексу пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються, зокрема, до об'єкта/об'єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об'єкта/об'єктів перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту.
Відповідно до підпункту 266.5.1 Податкового кодексу України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Пунктом 12.3 статті 12 ПК України визначені повноваження сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо встановлення місцевих податків та зборів.
Згідно з рішенням Київської міської ради 23.06.2011 року №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у місті Києві» (в редакції від 22.12.2016) ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування (п. 5.1.).
Ставка податку для об'єктів житлової нерухомості для усіх місць розташування (зональності) встановлюються у таких розмірах - «інші» - 1 відсоток.
з 1 січня по 31 грудня 2017 року до ставки податку застосовується понижувальний коефіцієнт 0,75.
Поряд з цим, як передбачено підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Відповідно до приписів підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:
а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;
б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;
в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;
г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів «б» і «в» цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості;
ґ) за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а» - «г» цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Як зазначає відповідач та не заперечується позивачем, станом на час прийняття спірного рішення площа садового будинку позивача становила 513, 5 м2.
Станом на 01 січня 2017 року розмір мінімальної заробітної плати становив 3200 гривень.
Таким чином, податкове зобов'язання в даному випадку, з урахуванням наведених вище норм розраховується наступним чином:
513,5 кв.м. - 120 кв.м. (зменшення площі відповідно до 266.41 ПК України) = 393,50 кв.м.
0,75% від 3200 грн = 24 грн.
24 грн * 393,50 = 9444,00 грн.
Оскільки площа будинку позивача більше 500 кв.м., відповідно до абз. «ґ» пп. 266.7.1 ПК України до податкового зобов'язання 9 444,00 грн додається 25 000 грн = 34 444,00 грн.
Таким чином, є можливим дійти висновку про те, що контролюючим органом вірно в спірному ППР обраховано позивачу податкове зобов'язання за 2017 рік.
Між тим, зміна площі садового буднику з 513,5 м2 на 487,6 м.2 відбулася 11.09.2017 року, що підтверджується копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстр іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Як вже було зазначено судом вище, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Оскільки станом на дату складення ППР площа будинку становила 513,5 кв.м., а контролюючому органу очевидно не було відомо про те, що в вересні 2017 року площа будинку буде зменшена, то у суду відсутні правові підстави вважати протиправним оскаржуване ППР.
До того ж, як свідчать матеріали справи, після зміни площі будинку позивач не зверталась до контролюючого органу з питанням проведення перерахунку податку та / або зарахування надмірно сплаченого в 2017 році податку в рахунок майбутніх платежів чи повернення переплати у визначеному порядку.
Таким чином, оскільки спірне ППР станом на дату його прийняття було винесено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені наведеними нормами кодифікованого закону, суд приходить до висновку про відсутність підстав для його скасування, адже законне рішення суб'єкта владних повноважень не може порушувати охоронюваних законом прав та інтересів позивача.
Посилання позивача на те, що спірне ППР було направлено контролюючим органом після 01.07.2018, судом відхиляються, як підстава для скасування ППР, з урахуванням наступного.
Затримка у надсиланні (врученні) контролюючим органом - відповідачем у встановлений п.п.266.7.2 Податкового кодексу України строк оскаржуваного податкового повідомлення-рішення (до 1 липня року), може свідчити лише про порушення процедури його направлення (вручення), яка не змінює суті спірного рішення та не повинна сприйматись як безумовна підстава для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, для його скасування.
Так, згідно із пп. 266.10.1 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, шестидесятиденний строк сплати податкового зобов'язання обліковується з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
При цьому, підпунктом 266.10.2 ПКУ передбачено, що у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання.
Аналізуючи зазначені норми, є можливим дійти висновку про те, що платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у разі отримання податкового повідомлення-рішення з нарахованим податковим зобов'язанням після 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), звільняється лише від відповідальності за несвоєчасну сплату такого зобов'язання, проте не звільнений від його сплати в цілому на цій підставі.
У даному випадку обов'язок сплати податкового зобов'язання у позивача виник з часу отримання податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим відсутні підстави для висновку про фактичну зміну контролюючим органом строків сплати податку на нерухоме майно.
Сам факт порушення контролюючим органом строків направлення податкового повідомлення-рішення не може бути підставою для звільнення платника податку від обов'язку щодо своєчасної сплати суми податку.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 06.11.2018 (справа №808/144/18).
Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним та таким, що прийняте відповідачем у відповідності до приписів ПК України, у зв'язку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 7, 72-77, 143, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДФС У М.КИЄВІ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04655, м.Київ, ВУЛИЦЯ ШОЛУДЕНКА, будинок 33/19).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя П.О. Григорович