ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
22 вересня 2020 року м. Київ № 640/12058/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доГоловного управління Держпраці у Київській області
провизнання протиправною та скасування постанови,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного штрафу уповноваженими посадовими особами від 18.06.2019 №1110/1698/АВ/ТД/ФС-405, винесену першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Київській області Андрієнком В.С.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що лише 31.05.2019 громадянки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були прийняті на роботу до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на підставі їхніх власних заяв, про що було видано відповідні накази та надіслано повідомлення до Державної фіскальної служби України від 31.05.2019. Первинно вказані особи у період з 01.05.2019 по 31.05.2019 надавали послуги х обслуговування відвідувачів закладу громадського харчування ТОВ «Вагон К», згідно з договорами підряду від 01.05.2019. При цьому, у позовні наголошено на тому, що у направленні на проведення інспекційного відвідування не зазначено типу заходу, дати початку та кінця заходу, підстави для проведення заходу, сим порушено ч. 3 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Крім того, станом на момент проведення перевірки у відповідача було відсутнє погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, або відповідного державного колегіального органу на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю), необхідність якого передбачена вимогами ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено сторонам строк для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечення.
Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши про те, що положення ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» в частині необхідності погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу не поширюються на випадки проведення органами Держпраці перевірок. У той же час, у направленні вказано термін його дії, а саме: з 31.05.2019 по 03.06.2019, а підставою для проведення спірної перевірки слугувало звернення гр. ОСОБА_4 від 25.04.2019 на урядову гарячу лінію. При цьому, по суті виявленого порушення інформація надана ФОП ОСОБА_1 не відповідає інформації, що була отримана від найманих працівників та зафіксована на паперових носіях.
Розглянувши подані представниками сторін документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, Головним управлінням Держпраці у Київській області на підставі звернення гр. ОСОБА_4 від 25.04.2019, наказу від 30.05.2019 та направлення від 31.05.2019 №1110 проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 у період з 31.05.2019 по 03.06.2019, за результатами чого складено акт від 03.06.2019 №КВ1110/1698/АВ, в якому вказано, що під час проведення вказаного інспекційного відвідування виявлено, що ФОП ОСОБА_1 було допущено до роботи (квітень 2019 року - 31.05.2019) гр. ОСОБА_2 та (лютий 2019 року - 31.05.2019) гр. ОСОБА_3 без оформлення трудових відносин, відповідно до діючого законодавства України, чим порушено законодавство про працю України, а саме: ч. 1 ст. 21, ч.ч. 1 та 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, які передбачають укладення трудових договорів між працівниками та роботодавцем.
З огляду на викладене, Головним управлінням Держпраці у Київській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 18.06.2019 №1110/1698/АВ/ТД/ФС-405, якою, на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України (допущення двох працівників до роботи без оформлення трудових відносин) на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 250 380,00 грн.
Вважаючи вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
У силу ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Таким органом, у відповідності до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (надалі - Положення №96 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), є Державна служба України з питань праці (Держпраці), діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно з пп. 6 п. 4 Положення №96, серед основних завдань Держпраці визначено, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 7 Положення №96).
У свою чергу, нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю), є Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).
У силу ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Разом з тим, заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації (ч. 4 ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»).
Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону (ч. 5 ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»).
Відтак, положення ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», які визначають, що позаплановий захід у разі його проведення на підставі звернення фізичної особи (фізичних осіб) здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу, не поширюються на спірні правовідносини.
У той же час, приписами ч.ч. 1-4 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.
У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).
Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.
З наявної у матеріалах справи копії направлення на проведення перевірки від 31.05.2019 №1110 вбачається, що, зокрема, на підставі заяви від 25.04.2019 інспектори праці направляються для проведення інспекційного відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю ФОП ОСОБА_1 ; питання, що підлягають контролю: додержання законодавства про працю, не оформлення трудових відносин, строк дії направлення з 31.05.2019 по 03.06.2019, направлення оформлене на підставі наказу від 30.05.2020 №2684.
З огляду на викладене вбачається, що направлення на проведення перевірки від 31.05.2019 №1110 типу заходу (інспекційне відвідування), дати початку та кінця заходу (31.05.2019 по 03.06.2019), підстави для проведення заходу (наказу від 30.05.2020 №2684 та заява від 25.04.2019).
Разом з тим, в акті перевірки зазначено, що під час проведення вказаного інспекційного відвідування виявлено, що ФОП ОСОБА_1 було допущено до роботи (квітень 2019 року - 31.05.2019) гр. ОСОБА_2 та (лютий 2019 року - 31.05.2019) гр. ОСОБА_3 без оформлення трудових відносин, відповідно до діючого законодавства України, чим порушено законодавство про працю України, а саме: ч. 1 ст. 21, ч.ч. 1 та 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, які передбачають укладення трудових договорів між працівниками та роботодавцем.
Приписами ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України).
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Отже, виходячи зі змісту спірних правовідносин, для правильного вирішення справи має значення правова кваліфікація правовідносин між ФОП ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 , зокрема, їх належність до трудових.
З наявних у матеріалах справи копій договорів підряду від 01.05.2019 вбачається, що між ТОВ «Вагон.К» (замовник) та та гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 (виконавці) у період з 01.05.2019 по 31.12.2019 виникли цивільні правовідносини, у межах яких замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобовязання виконувати роботи, зокрема, з обслуговування відвідувачів (споживачів) у закладі харчування. Місцем виконання роботи є ТОВ «Вагон К», «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1 . На підтвердження виконання робіт за вказаними договорами у матеріалах справи містяться копії актів приймання-передачі виконаних робіт від 03.06.2019.
Натомість, лише 31.05.2019 громадянки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були прийняті на роботу до ФОП ОСОБА_1 на підставі їхніх власних заяв, про що було видано відповідні накази від 31.05.2019 №№2 та 3, а також надіслано повідомлення до Державної фіскальної служби України від 31.05.2019. Інші докази наведеного не спростовують.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що оскаржувана постанова Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 18.06.2019 №1110/1698/АВ/ТД/ФС-405 є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки є такою, що винесена без достатньої правової підстави.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення останніх у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення від 01.07.2019 №59, позивачем під час звернення з даним позовом до суду позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 2 503,81 грн., який підлягає присудженню на користь останнього у повному обсязі.
Керуючись статтями 77, 139, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 18.06.2019 №1110/1698/АВ/ТД/ФС-405.
Присудити здійснені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) документально підтверджені судові витрати у розмірі 2 503,81 грн. (двох тисяч п'ятисот трьох грн. 81 копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (код ЄДРПОУ 39794214, адреса: 04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок