ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
21 вересня 2020 року м. Київ № 640/5902/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу:
за позовомОСОБА_1
до Міністерства оборони України
провизнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 із позовом до Міністерства оборони України, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати п. 42 протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням, виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 23.11.2018 №117; зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 300 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01січня 2018 року , відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у 1987 році позивач проходив військову службу та здійснював ліквідацію наслідків ЧАЕС, під час якої отримав негативні наслідки, що завдають шкоди здоров'ю останнього, внаслідок первинного огляду МСЕК, що відбулося 02.07.2018 позивача було визнано інвалідом ІІ групи. У зв'язку з викладеним, позивач звернувся до Міністерства оборони із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, однак, рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум було відмовлено позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, з огляду на те, що витрати, пов'язані із виплатою одноразової грошової допомоги повинні здійснюватися Міністерством внутрішніх справ України.
У відзиві на позовну заяву, відповідач проти позовних вимог заперечив, з огляду на те, що відповідно до п. 11 Порядку № 975 позивач для виплати та отримання одноразової грошової допомоги має подати уповноваженому органу документи, які передбачені Порядком № 975. оскільки Міністерство оборони України на підставі поданих документів військовим комісаріатом приймає рішення про призначення грошової допомоги.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач проходив строкову військову службу у внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ СРСР, під час якої отримав захворювання, пов'язане із ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.
02.07.2018 довідкою МСЕК №125554 визнано позивача інвалідом ІІ групи безтерміново, внаслідок захворювання, яке пов'язано з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.
В подальшому , позивач звернувся до Міністерство оборони України із заявою та відповідними документами про виплату одноразової грошової допомоги, однак рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням, виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 23.11.2018 №117 позивачу було відмовлено з огляду на те, що виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби.
Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до статті 41 вказаного Закону, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Розділом ІІ Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлені права військовослужбовців, зокрема, щодо грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно п.4 ч.2 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до ч.6 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Згідно приписів п. 2 ст. 16-2 та п. 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 було затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту - Порядок №975).
Пунктом 11 Порядку №975 встановлено перелік документів, які військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу.
Згідно п.12 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Відповідно до п.13 Порядку №975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в п. 10 і 11 цього Порядку.
Отже, відповідно до змісту абз.2 п.13 Порядку №975 розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Таким чином, аналіз вищевказаних норм права дозволяє дійти висновку, що передумовою для отримання одноразової грошової допомоги, яка виплачується Міноборони України - є звернення особи до уповноваженого органу, в даному випадку - до військкомату, із відповідною заявою та іншими необхідними документами, які в установлений законодавством строк розглядаються цим органом, після чого складається висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, який направляється розпоряднику бюджетних коштів для прийняття відповідного рішення (про призначення чи про відмову в призначенні такої допомоги).
Водночас, на військкомат покладено обов'язок направити до Міністерства оборони України висновок та документи для прийняття рішення про призначення або про відмову у призначені одноразової грошової допомоги, а до компетенції Міністерства оборони України віднесено прийняття відповідного рішення.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 04.06. 2019 по справі № 702/501/17.
Відповідно до ч.5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тобто, Порядком № 975 встановлено вичерпний перелік дій, що має вчинити відповідач після надходження документів позивача для призначення та виплати одноразової грошової допомоги - це подання висновку розпорядникові бюджетних коштів щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, подані позивачем, для прийняття розпорядником бюджетних коштів рішення про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 05.12.2019 по справі №712/8875/17.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач стверджує, що звертався до Міністерства оборони України через Черкаський військовий комісаріат, із відповідною заявою з додатками для виплати одноразової грошової допомоги, а відтак, останнім не було порушено алгоритм дій.
Як вбачається зі змісту витягу з протоколу, підставою для відмови слугувало те, що Міністерство оборони України не є правонаступником Міністерства внутрішніх справ СРСР та Міністерства оборони СРСР, на що суд зазначає слідуюче.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач проходив службу у збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, в силу положень ст. 16 Закону № 2011-ХІІ і постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 № 975, саме на вказаного суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок щодо розгляду документів про встановлення причинного зв'язку його захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
Враховуючи зазначене, суд зазначає, що з боку відповідача наявна протиправність дій, яка полягає у відмові позивачу в розгляді поданих ним документів для встановлення причинного зв'язку його захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, та поверненні позивачу поданих документів, а відтак позовна вимог в частині визнання протиправним та скасування п. 42 протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням, виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 23.11..2018 №117 підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимог в частині зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 300 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2018 року , відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей», то суд зазначає наступне.
Обов'язок перевірити, чи не настала інвалідність за обставин, перелік яких визначений у ст. 16-4 Закону № 2011-XII, покладено на орган, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги. Отже, рішення про наявність підстав для виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю військовослужбовців приймає головний розпорядник коштів на підставі поданих заявником документів.
Враховуючи те, що прийняття рішення про виплату грошової компенсації належить до дискреційних повноважень Міністерства оборони України, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права у даному випадку буде зобов'язання Міністерство оборони України повторно розглянути питання щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 300 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01січня 2018 року, відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей».
Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 19,77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний суд міста Києва, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) частково задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням, виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оформлене п. 42 протоколу засідання від 23.112018 №117.
Зобов'язати Міністерство оборони України (03168, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 000034022) повторно розглянути питання щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги у розмірі 300 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01січня 2018 року, відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей».
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.С. Мазур