15 вересня 2020 р. Справа № 480/2079/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Глазька С.М.,
за участю секретаря судового засідання - Провозіна О.І.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Кордюка В.П.,
представника відповідача - Левицької А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/2079/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ), звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Сумській області №59022300002985 від 12.03.2020 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Сумській області здійснити обмін (видачу) посвідки на постійне проживання громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 .
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Управління Державної міграційної служби України в Сумській області №59022300002985 від 12.03.2020 їй було відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання, на підставі пп. 4 п. 62 Порядку №321. На думку позивача, зазначене рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства, оскільки відповідно до ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов'язки, що і громадяни України.
Позивач зазначає, що нормами Порядку №321 не встановлено, що при розгляді заяви про обмін посвідки, відповідач вправі перевіряти обґрунтованість підстав, які впливали на її первинне оформлення. У зв'язку з викладеним, позивач зазначає про протиправність оскаржуваного рішення відповідача.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
28.04.2020 судом отримано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначає, що оскаржуване рішення є правомірним та в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки в ході здійснення перевірки було підтверджено належність позивача до громадянства України.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 призначено судове засідання по даній справі з повідомленням сторін.
У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву.
Вислухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, оцінивши наявні докази в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступні підстави.
Судом встановлено, що на підставі заяви позивача від 18.11.2006 про надання дозволу на імміграцію в Україну, рішенням начальника ВПРФО УМВС України в Сумській області підполковником міліції Терещенко О.В. від 18.01.2007, було надано дозвіл на імміграцію в Україну ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію» (в редакції від 22.07.2005), як особі, яка має право на набуття громадянства України за своїм територіальним походженням.
В результаті розгляду її заяви про видачу посвідки на постійне проживання від 30.07.2007, 18.01.2007 позивач документувалась безстроковою посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 , виданою УМВС України в Сумській області.
На підставі заяви позивача від 12.04.2014 про обмін посвідки у зв'язку з непридатністю до користування, 17.04.2014 позивач була документована безстроковою посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2 , виданою УДМС України в Сумській області.
02.06.2017 у зв'язку з втратою посвідки на постійне проживання, позивач документувалась безстроковою посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_3 , виданою УДМС України в Сумській області на підставі заяви від 30.05.2017.
Відповідач здійснюючи перевірку матеріалів справи щодо надання дозволу на імміграцію в Україну та документування посвідкою на постійне проживання встановив, що позивач 07.08.1996 була документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_4 , виданим Зарічним РВ СМУ УМВС України в Сумській області, що підтверджується її заявою про видачу паспорта громадянина України від 24.08.1996 та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» (в редакції від 18.01.2001), було підтвердженням належності вказаної особи до громадянства України.
Згідно витягу з ЄІАС УМП, ІП «Недійсні документи» паспорт громадянина України позивача серії НОМЕР_4 є дійсним.
Тобто, ОСОБА_1 , є громадянином України, відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» (в редакції від 18.01.2001).
У зв'язку з викладеним, відповідачем було встановлено, що з громадянства України позивач не виходила, до Департаменту з питань громадянства Адміністрації Президента України з відповідною заявою не зверталася.
У зв'язку з цим, відповідачем було прийнято рішення від 20.05.2019 № 57 про скасування дозволу на імміграцію в Україну.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 у справі № 480/2672/19 визнано протиправним та скасовано рішення Управління ДМС України в Сумській області від 20.05.2019 № 57 про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 .
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2020 у справі № 480/2672/19, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 у справі № 480/2672/19 залишено без змін.
28.02.2020 позивач звернулася до Сумського МВ Управління ДМС України в Сумській області із заявою-анкетою № НОМЕР_5 про обмін посвідки на постійне проживання НОМЕР_3 у зв'язку зі зміною інформації, внесеної до посвідки на постійне проживання.
До заяви-анкети позивачем були додані такі документи: копія паспорта громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон № НОМЕР_6 з перекладом, копія посвідки на постійне проживання НОМЕР_3 (що підлягає обміну) та квитанцію про сплату адміністративного збору.
Під час здійснення заходів з ідентифікації позивача та перевірки поданих нею документів, відповідачем було встановлено наступне.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 від 22.06.1998, позивач народилась в селі Мала Ворожба, Лебединського району Сумської області, Україна.
10.03.2020 відділ іноземців та осіб без громадянства звернувся до відділу з питань громадянства, паспортизації, реєстрації та еміграції із службовою запискою з приводу надання інформації щодо перебування у громадянстві України ОСОБА_1 .
З відповіді останнього від 11.03.2020 вбачається, що позивач 07.08.1996 документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_4 , виданим Зарічним РВ СМУ УМВС України в Сумській області на підставі паспорта НОМЕР_8 , виданого 24.09.1991 Зарічним РВВС у м. Суми.
Крім цього, відповідно до ЄІАС УМП, ІП «Недійсні документи» станом на сьогодні, паспорт громадянина України позивача серії НОМЕР_4 має статус дійсний.
Виходячи з цього, відповідачем був зроблений висновок, що позивач є громадянкою України.
У зв'язку з цим, оскаржуваним рішенням Управління ДМС України в Сумській області від 12.03.2020 № 59022300002985, позивачу відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання на підставі підпункту 4 пункту 62 порядку, відповідно до якого: територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли: встановлено належність особи до громадянства України.
Листом Управління ДМС України в Сумській області від 16.03.2020 № 5901.5- 2299/59.3-20 позивача повідомлено про прийняте рішення.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини урегульовані постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №321, якою були затверджені зразки, технічного опису бланка та Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання (далі - Порядок).
Відповідно до п.п.4 п.62 Порядку, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли встановлено належність особи до громадянства України.
Як встановлено вище судом, позивач 07.08.1996 була документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_4 , виданим Зарічним РВ СМУ УМВС України в Сумській області, що підтверджується її заявою про видачу паспорта громадянина України від 24.07.1996, та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.40).
Відповідно до ст.3 Закону України «Про громадянство України», громадянами України є:
1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;
2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;
3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;
Пункт 3 частини першої статті 3 в редакції Закону № 2663-IV від 16.06.2005}
4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.
Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.
Відповідно пояснень, наданих позивачем у позовній заяві, до 1998 року вона мала громадянство України, але у 1998 році вона його втратила.
У ході судового розгляду позивач та представник позивача не змогли пояснити у який саме спосіб позивач втратила громадянство України та чим це підтверджується.
Згідно ст. 17 Закону України «Про громадянство України», громадянство України припиняється:
1) внаслідок виходу з громадянства України;
2) внаслідок втрати громадянства України;
3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Порядок та підстави припинення громадянства України у всіх вище вказаних підставах визначено у ст.18-20 Закону України «Про громадянство України», відповідно до яких за будь-яких умов датою припинення громадянства України є дата видання відповідного указу Президента України
У зв'язку з викладеним, судом для встановлення всіх об'єктивних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, був зроблений запит до Департаменту з питань громадянства Офісу Президента України про відсутність чи наявність Указу Президента України щодо припинення громадянства України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Ворожба, Лебединського району Сумської області, Україна.
Відповідно до листа керівника апарату Офісу Президента України від 20.07.2020 №03-01/1120, матеріали із вищезазначеного питання на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства у встановленому порядку не надходили.
У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що доводи позивача про втрату у 1998 році громадянства є необґрунтованими.
Посилання представника позивача на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 у справі №480/2672/19, як на підставу задоволення позову, суд вважає безпідставним, оскільки вказаним судовими розглядом не досліджувались обставини втрати позивачем громадянства України, вказаним рішенням у мотивувальній частині встановлено лише те, що позивач є громадянкою Російської Федерації, що не заперечується сторонами і у даній справі.
Також судом з метою усунення протиріччя щодо наявності у позивача громадянства України, було запропоновано представнику позивача запропонувати позивачу звернутися до структурного підрозділу Державної міграційної служби України в Сумській області з метою видати їй паспорт громадянина України. Втім, представник позивача пояснив, що вказані дії позивач вчиняти не бажає.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно ст.139 КАС України судові витрати в тому числі і судовий збір підлягають відшкодуванню в разі задоволення позову, або пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, питання щодо повернення судових витрат у вигляді сплаченого судового збору судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний 21 вересня 2020 року.
Суддя С.М. Глазько