вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua
23 вересня 2020 р. Справа № 480/3898/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Павлічек В.О.,
розглянувши розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми заяву ОСОБА_1 про відвід судді Діски А.Б. по справі за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради та її виконкому про відвід судді,-
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Сумської міської ради та її виконкому, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність та незаконні дії керівника Управління "Центр надання адміністративних послуг у м. Суми" Сумської міської ради Стрижової Алли Вікторівни щодо невиконання імперативних вимог ст. 19 Конституції України, законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про звернення громадян", перевищення повноважень згідно рішень Сумської міської ради "Про Регламент "Центру надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради" від 30 жовтня 2013 року № 2757-МР, "Про Положення про управління "Центр надання адміністративних послуг у м. Суми" Сумської міської ради" від 24 грудня 2015 року № 163 -МР;
- визнати протиправною бездіяльність та незаконні дії голови міста Лисенка Олександра Миколайовича за невиконання імперативних вимог ст. 19 Конституції України, законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про звернення громадян", не виконання повноважень голови Сумської міської ради та її виконкому;
- зобов'язати Голову міста забезпечити розгляд Сумською міською радою на засіданнях відповідних постійних комісій протягом трьох діб після набрання постанови суду законної сили, заяв позивача: вих. № 09/21 від 10 вересня 2019 р., вих. № 09/21 від 11 вересня 2019 р., та скарг вих. № 12/14 від 10 грудня 2019 р., вих. № 12/23 від 19 грудня 2019 р., вих. № 02/07 від 05 лютого 2020 року, вих. № 02/09 від 07 лютого 2020 року та надати відповідь згідно вимог чинного законодавства;
- зобов'язати Голову міста розглянути за особистої присутності ОСОБА_1 скарги вих. № 11/43 від 25 листопада 2019 р., вих. № 11/48 від 29 листопада 2019 р., вих.. № 12/13 від 10 грудня 2019 р., вих. № 12/24 від 19 грудня 2019 р., вих. № 01/04 від 08 січня 2020 р., вих. № 02/07 від 05 лютого 2020 року, вих. № 02/09 від 07 лютого 2020 року протягом трьох діб після набрання постанови суду законної сили та надати відповідь згідно вимог чинного законодавства;
- стягнути з Сумської міської ради 500000 (п'ятсот тисяч гривень 00 коп.) на відшкодування завданої позивачу моральної шкоди, що відповідає завданим позивачу впродовж 30 років психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, що кваліфікуються ЄСПЛ як такі, що завдають моральної шкоди;
- зобов'язати Сумську міську раду у 3-денний термін перерахувати зазначені кошти 500000 (п'ятсот тисяч гривень 00 коп.) за реквізитами: установа АТ «Ощадбанк», МФО банку 337568, код ЄДРПОУ 09337356, назва власника карткового рахунку ОСОБА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 , номер карткового рахунку НОМЕР_2 ;
- визнати невчинення відповідачами дій з надання позивачу відповідей у відповідності до наведених вимог чинного законодавства що покладено на Сумську міську раду та її виконком які по цей час відповідачі не виконали, що містить ознаки непрямої дискримінації встановленою, а також, що непряма дискримінація мала місце.
Ухвалою суду від 30.06.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки подана з порушенням вимог статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Вказаною ухвалою позивачу для усунення недоліків позовної заяви встановлено п'ятиденний строк з дня завершення строку дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), встановленого Кабінетом Міністрів України.
06.07.2020 на електронну адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій позивач, заявив відвід судді Дісці А.Б . Зазначений відвід позивач обґрунтовував тим, що на його думку, суддя невірно застосувала процесуальний закон та необґрунтовано залишив подану ним позовну заяву без руху, безпідставно не звільнила його від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про судовий збір" та Закону України "Про захист прав споживачів".
Ухвалою суду від 07.07.2020 заяву про відвід судді визнано необґрунтованою та в порядку ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України передано її на автоматизований розподіл для визначення судді, який вирішуватиме питання про заявлений відвід.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, заяву позивача про відвід судді Дісці А.Б. розподілено судді Прилипчуку О.А .
Ухвалою судді Прилипчука О.А. від 08.07.2020 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Дісці А.Б.
08.07.2020 ОСОБА_1 на електронну адресу суду надіслав заяву, в якій повторно заявив відвід судді Дісці А.Б . Зазначений відвід позивач обґрунтовував тим, що наведені в ухвалі від 07.07.2020 заперечення щодо підстав відводу не ґрунтуються на міжнародному праві, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV, як джерела права в Україні, ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", не враховують висновків прецедентних рішень ЄСПЛ, КСУ, ВСУ, ВС, а тому наведені в ухвалах від 30.06.2020 та 07.07.2020 судді Діска А.Б. висновки встановлено не на підставі всіх вимог діючого законодавства, що свідчить про невиконання суддею Діска А.Б. імперативних норм прямої дії - ст. 19 Конституції та ст. 242 КАС України.
Ухвалою суду від 08.07.2020 заяву про відвід судді визнано необґрунтованою та в порядку ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України передано її на автоматизований розподіл для визначення судді, який вирішуватиме питання про заявлений відвід.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, заяву позивача про відвід судді Дісці А.Б. розподілено судді Савицькій Н.В.
Ухвалою судді Савицької Н.В. від 09.07.2020 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Дісці А.Б.
10.07.2020 ОСОБА_1 на електронну адресу суду надіслав заяву від 09.07.2020, в якій позивач повторно заявив відвід судді Дісці А.Б. , вказуючи на те, що при постановленні ухвал від 30.06.2020, 07.07.2020 та 08.07.2020, суддя Діска А.Б. вийшла за межі наданих повноважень, прийняла безпідставне рішення за особистого аналізу чинного законодавства - тобто в спосіб, не встановлений правовими актами держави, за чого ухвали від 30.06.2020, 07.07.2020 та 08.07.2020 є необгрутованими, тому їх вимоги не підлягають виконанню в т.ч. за ч. 1 ст. 19 Конституції України як прямо не передбачені законодавством за примусом його робити не передбаченого законодавством.
Ухвалою суду від 10.07.2020 заяву про відвід судді визнано необґрунтованою та в порядку ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України передано її на автоматизований розподіл для визначення судді, який вирішуватиме питання про заявлений відвід.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, заяву позивача про відвід судді Дісці А.Б. розподілено судді Кунець О.М.
Ухвалою судді Кунець О.М. від 10.07.2020 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Дісці А.Б.
17.07.2020 ОСОБА_1 на електронну адресу суду надіслав заяву від 15.07.2020, в якій позивач повторно заявив відвід судді Дісці А.Б. , вказуючи на те, що при постановленні ухвал від 30.06.2020, 07.07.2020, 08.07.2020 та 10.07.2020, суддя Діска А.Б. вийшла за межі наданих повноважень, прийняла безпідставне рішення за особистого аналізу чинного законодавства - тобто в спосіб, не встановлений правовими актами держави, за чого ухвали від 30.06.2020, 07.07.2020, 08.07.2020 та 10.07.2020 є необгрутованими, тому їх вимоги не підлягають виконанню в т.ч. за ч. 1 ст. 19 Конституції України як прямо не передбачені законодавством за примусом його робити не передбаченого законодавством.
Ухвалою суду від 17.07.2020 заяву про відвід судді визнано необґрунтованою та в порядку ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України передано її на автоматизований розподіл для визначення судді, який вирішуватиме питання про заявлений відвід.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, заяву позивача про відвід судді Дісці А.Б. розподілено судді Осіповій О.О .
Ухвалою судді Осіпової О.О. від 20.07.2020 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Дісці А.Б.
24.07.2020 ОСОБА_1 на електронну адресу суду надіслав заяву від 23.07.2020, в якій позивач повторно заявив відвід судді Дісці А.Б. , вказуючи на те, що при постановленні ухвал від 30.06.2020, 07.07.2020, 08.07.2020, 10.07.2020 та 17.07.2020, суддя Діска А.Б. вийшла за межі наданих повноважень, без правового обгрунтування прийняла безпідставне рішення за особистого аналізу чинного законодавства - тобто в спосіб, не встановлений правовими актами держави, за чого ухвали від 30.06.2020, 07.07.2020, 08.07.2020, 10.07.2020 та 17.07.2020 є необгрутованими та прийнятими не у відповідності з вимогами законодавства та прецедентних рішень ЄСПЛ та ВС.
Ухвалою суду від 31.08.2020 заяву про відвід судді визнано необґрунтованою та в порядку ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України передано її на автоматизований розподіл для визначення судді, який вирішуватиме питання про заявлений відвід.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, заяву позивача про відвід судді Дісці А.Б. розподілено судді Шаповалу М.М .
Ухвалою судді Шаповала М.М. від 01.09.2020 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Дісці А.Б.
Ухвалою суду від 04.09.2020 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору та продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.
11.09.2020 ОСОБА_1 на електронну адресу суду надіслав заяву від 10.09.2020, в якій позивач повторно заявив відвід судді Дісці А.Б. , вказуючи на те, що ухвала суду від 04.09.2020 прийнята всупереч заяв позивача про відвід та є повторенням попередніх ухвал від 30.06.2020, 07.07.2020, 08.07.2020, 10.07.2020 та 17.07.2020, суддя Діска А.Б. вийшла за межі наданих повноважень, без правового обгрунтування прийняла безпідставне рішення за особистого аналізу чинного законодавства - тобто в спосіб, не встановлений правовими актами держави, за чого ухвали від 30.06.2020, 07.07.2020, 08.07.2020, 10.07.2020, 17.07.2020, 04.09.2020 є необгрутованими та прийнятими не у відповідності з вимогами законодавства та прецедентних рішень ЄСПЛ та ВС, тому посилаючись на ст.ст. 36, 39 КАС України заявляє відвід судді Дісці А.Б. та вважає, що суддя зобов'язана заявити самовідвід.
Ухвалою суду від 11.09.2020 заяву про відвід судді визнано необґрунтованою та в порядку ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України передано її на автоматизований розподіл для визначення судді, який вирішуватиме питання про заявлений відвід.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, заяву позивача про відвід судді Дісці А.Б. розподілено судді Глазьку С.М.
Ухвалою судді Глазька С.М. від 15.09.2020 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Дісці А.Б.
22.09.2020 ОСОБА_1 на електронну адресу суду надіслав заяву від 21.09.2020, в якій позивач повторно заявив відвід судді Дісці А.Б . В заяві про відвід як підставу відводу, позивач зазначив про невідповідність вимогам чинного законодавства судової практики судді Діски А.Б., яка, на думку позивача, застосовується з грубими порушеннями та прямим не виконанням вимог чинного законодавства, а саме ст. 19 Конституції України та законів України, що є обставинами, які викликають сумнів в упередженості судді. Крім того на думку позивача, постановляючи ухвалу від 04.09.2020, суддя Діска А.Б. знову вийшла за межі наданих повноважень, прийняла безпідставне рішення за особистого аналізу чинного законодавства - тобто в спосіб не встановлений правовими актами держави, за чого ухвала від 04.09.2020 є необгрутованою, а її вимоги не підлягають виконанню, в т.ч. за ст. 19 Конституції як прямо не передбачені законодавством.
За приписами п. 3-4 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Діски А.Б. по справі № 480/3898/20 визнано необґрунтованою та передано заяву про відвід судді Діски А.Б. на автоматизований розподіл для визначення судді, який вирішуватиме питання про заявлений відвід, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду заяви.
Заява про відвід судді Діски А.Б. у даній справі розподілена автоматизованою системою документообігу суду судді Павлічек В.О.
Щодо вимоги позивача про розгляд його заяви про відвід судді Дісці А.Б. у судовому засіданні за його особистої та обов'язкової участі судді Діска А.Б., де заслухати за вимогами ст. 3, 8 Конституції України пояснення судді, суд зазначає наступне.
Так, за приписами п. 8 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Тобто, вказана норма визначає право, а не обов'язок, суду, якому передано на вирішення заяву про відвід (а не суддя, якому заявлено відвід), за його власною ініціативою вирішувати питання про відвід у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. При цьому, передбачено заслуховування судом у судовому засіданні пояснень учасників справи, якими, відповідно до ч. 1 ст. 42 КАС України є сторони та треті особи, а не суддя, якому заявлено відвід.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Діски А.Б. у справі № 480/3898/20 у письмовому провадженні.
Суд, дослідивши доводи заяви про відвід судді, дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначено статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини першої якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Разом з тим, згідно з частиною четвертою статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Частиною 1 статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Отже, метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з ціллю запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Практика цього Суду свідчить, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин, сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункті 45-50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікалефф проти Мальти").
Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
ЄСПЛ в пункті 49 рішення у справі "Білуха проти України" вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно об'єктивного критерію цей суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення у справі "Білуха проти України").
Cуд також бере до уваги те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу a priori не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.
Зокрема, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч.4 ст.36 КАС України).
Із заяви позивача про відвід вбачається, що мотиви заявника фактично свідчать про його незгоду з рішеннями судді під час вирішення процесуальних питань у справі, що за правилами статей 36, 37 КАС України не може бути підставою для відводу, та не свідчать про неупередженість судді. Будь-яких доказів, які б підтверджували наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості та безсторонності судді Діски А.Б. при розгляді даної справи, з доводів заяви про відвід не вбачається. Таким чином, наведені позивачем доводи ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними та допустимими доказами, тому не є підставами для відводу судді.
А відтак, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Діски А.Б. по справі № 480/3898/20 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 36, 39, 40, 248, 256 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Діски А.Б. по справі № 480/3898/20 за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради та її виконкому про визнання бездіяльності протиправною, дій незаконними, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.
Суддя В.О. Павлічек