Справа№409/1084/20
Пров.№3/409/327/20
21 вересня 2020 року смт Білокуракине
Суддя Білокуракинського районного суду Луганської області Максименко О.Ю., розглянувши матеріали, які надійшли з Білокуракинського ВП ГУНП в Луганській області про притягнення до адміністративної відповідальності стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Піски Новопсковського району Луганської області, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,-
за ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення, -
24.06.2020 року о 16:00 годині за адресою: АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 вчинив психологічне насильство в сім'ї, а саме: виражався нецензурною лексикою та образливими словами на адресу співмешканки ОСОБА_2 , внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода її психологічному здоров'ю.
Викладене підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 133699 від 25.06.2020 року, поясненнями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та іншими матеріалами справи.
В судовому засіданні ОСОБА_1 , за правопорушення, скоєне 24.06.2020 року за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, відповідно до протоколу серії АПР18 № 133699 від 25.06.2020 року, винним себе визнав повністю, щиро розкаявся, просив не призначати йому суворе стягнення.
В діях ОСОБА_1 вбачається склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до протоколу серії АПР18 № 133699 від 25.06.2020.
Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 щиро розкаявся, суд вважає за можливе призначити йому стягнення у вигляді штрафу.
На підставі ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 420 гривень 40 коп. на користь держави.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 17.05.2020 року о 00 годині 45 хвилин гр. ОСОБА_1 по вул. Старотаганрогській м. Старобільськ керував автомобілем ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку у КНП "Старобільське РТМО" за адресою: м. Старобільськ вул. Монастирська буд. 67.
30.05.2020 року о 07 годині 15 хвилин ОСОБА_1 в м. Старобільськ с. Підгорівка по вул. Чкалова керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з полості рота). від продуття алкотестера "Драгер" та проходження медичного огляду в установленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків.
Постановою Білокуракинського районного суду Луганської області від 28.07.2020 року справи про адміністративні правопорушення № 409/1084/20, 409/1085/20 та 409/1146/20 щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 173-2 КУпАП об'єднані для розгляду в одному провадженні на підставі ст. 36 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що з протоколами про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідно до протоколів серії БР № 032790 від 17.05.2020 року та серії БР № 032693 від 30.05.2020 року він не згоден, оскільки свідків, які зазначені в протоколі серії БР № 032693 від 30.05.2020 року, на місці зупинки транспортного засобу не було. В автомобілі з ОСОБА_1 було ще два пасажира, але працівники поліції не стали їх залучати в якості свідків, зазначивши, що вони є зацікавленими особами. 17.05.2020 в лікарні його огляд не проводився, пояснення він підписував під впливом працівників поліції.
Відповідно до положень статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948р. та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950р., ратифікованою Україною 17.97.1997 р. передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.
Так, згідно п. 4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє. В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов'язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.
Крім того, у п. 21 свого рішення у справі «Надточий проти України від 15 травня 2008 року» ЄСПЛ зазначив, що українське правительство визнало кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р., з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.
Відповідно до ч 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Для правильного вирішення справи та перевірки заперечень ОСОБА_1 судом неодноразово відкладався розгляд справи, а саме: 06.07.2020, 28.,7.2020, 06.08.2020, викликалися свідки, які були зазначені в протоколі серії БР № 032693 від 30.05.2020 року, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які в судові засідання не з'являлися, судові повістки повернуті до суду без вручення із відміткою "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення".
З 10.08.2020 року по 20.09.2020 року включно, відповідно до наказу № 12 від 24.07.2020 року, суддя Максименко О.Ю. знаходилася у відпустці.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніше як через три місяці з дня його виявлення.
Пунктом 7 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи закінчились строки, передбачені ст. 38 КУпАП.
Судом встановлено, що правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, вчинення яких інкримінують ОСОБА_1 ,були вчинені 17.05.2020 року та 30.05.2020 року. Строк, передбачений ст. 38 КУпАП, сплинув 17.08.2020 року та 30.08.2020 року відповідно, тому на момент розгляду справи по суті закінчились строки, передбачені ст. 38 КУпАП, що відповідно до вимог п. 7 ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження в справі.
Враховуючи те, що з дня вчинення правопорушення минуло більше ніж три місяці, а також, з огляду на те, що вказані адміністративні правопорушення не є триваючими, тому в силу ч. 2 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення відносно ОСОБА_1 не може бути накладено, а адміністративна справа підлягає закриттю.
Керуючись ст. ст. 36, 38, 130, 173-2, 247 КУпАП, суддя, -
На підставі п. 7 ст. 247 КУпАП закрити провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідно до протоколів серії БР № 032790 від 17.05.2020 року та серії БР № 032693 від 30.05.2020 року, в зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Притягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, відповідно до постанови про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 133699 від 25.06.2020 року та призначити йому стягнення у вигляді штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює сумі 170 (сто сімдесят) гривень 00 коп..
Строк пред'явлення постанови до виконання - три місяці.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у сумі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок, де стягувач: Державна судова адміністрація України, 01601, м.Київ, вул.Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795, реквізити для зарахування до державного бюджету: отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030101, код отримувача за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106 «Судовий збір».
Постанова може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду протягом десяти днів з моменту її проголошення.
Суддя Білокуракинського
районного суду Луганської області О. Ю. Максименко