Єдиний унікальний № 408/2708/20
Провадження № 3/408/1215/20
22 вересня 2020 року смт. Біловодськ
Суддя Біловодського районного суду Луганської області Булгакова Г.В., вивчивши при підготовці до розгляду справу, яка надійшла зі Біловодського ВП ГУНП в Луганській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Новоолександрівка Біловодського району Луганської області, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Біловодським РС УДМС України в Луганській області 29 січня 2015 року,
за ч. 2 ст. 187 КУпАП,
До Біловодського районного суду Луганської області надійшов адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.187 КУпАП.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення серед інших є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
У відповідно до ст. 256 КУпАПу протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Під час вивчення адміністративної справи та виконання вимог ст. 278 КУпАП з'ясовано, що вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений без належного дотримання вимогст. 256 КУпАП, оскільки не містить відомостей, необхідних для вирішення справи на основі суворого додержання законності, як передбаченост. 7 КУпАП.
Так, протокол про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 складено за ч. 2 ст.187 КУпАП, яка передбачає повторність скоєння правопорушення особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню, однак із протоколу про адміністративне правопорушення неможливо зробити висновок, що на ОСОБА_1 накладались адміністративні стягнення за ст.187 КУпАП протягом року.
Згідно законодавства єдиними документами, що підтверджують цей факт є відповідні рішення уповноважених органів (постанови про накладення адміністративних стягнень).
Відповідно до ч.1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються також іншими документами.
При цьому необхідно зауважити, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно дост. 129 Конституції України, розгляд і вирішення справ у судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведеності перед судом їх переконливості, при цьому вст.62КонституціїУкраїни унормовано, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, всі сумніви стосовно доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом ст.ст.7,254,279 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше яке на підставах і в порядку, встановлених законом; розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Аналогічного роду положення закріплено і уст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява № 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
В той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Верховним Судом України визнано правильну практику тих суддів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, складені не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог ст.256КУпАП, відповідному органу для належного дооформлення (п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14).
З урахуванням викладеного, суддя позбавлений можливості надати оцінку в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення, у зв'язку із чим, приходить до висновку про необхідність повернення справи для дооформлення, під час якого необхідно всебічно, повно, і об'єктивно з'ясувати всі обставини, що мають значення для прийняття правильного рішення, після чого, за наявності до того законних підстав, направити до суду, аджест. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов'язано суди застосовувати при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Враховуючи вищевикладене, з метою повного, всебічного та правильного розгляду адміністративного матеріалу, не допущення порушення прав особи, відносно якої складено адміністративний протокол, суддя вважає, що матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 слід повернути до Біловодського ВП ГУНП в Луганській області для належного оформлення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.256, 268, 277, 278 КУпАП, -
Матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст.187 КУпАП слід повернути до Біловодського ВП ГУНП в Луганській області для належного оформлення.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя: Г.В. Булгакова