Справа №: 398/2730/20
провадження №: 3/398/1209/20
Іменем України
"22" вересня 2020 р. Суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Бугайченко Т.А., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий, за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 010868 від 14.08.2020 року, ОСОБА_1 14 серпня 2020 року о 14 год. 20 хв. в смт. Нова Прага Олександрійського району Кіровоградської області по вул. Соборна, 14 керував автомобілем ВАЗ-21124, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови). Від проходження відповідно до встановленого законодавством порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я відмовився. Також зі згоди водія проводився огляд на стан сп'яніння із застосуванням спеціального технічного засобу Alcotest Drager 6820 № ARLJ-0496, тест № 285 від 14.08.2020 року, результат 0,31 проміле, з яким водій погодився. Від керування транспортним засобом водій ОСОБА_1 відсторонений. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що дійсно випив пів пляшки алкогольного напою та після цього був зупинений працівниками поліції. Поліцейські запропонували продути в алкотестер, він погодився і тест показав позитивний результат. Дійсно було два свідка.
В судовому засіданні було переглянуто відеозапис з нагрудної камери поліцейського, долучений до матеріалів справи, згідно якого поліцейськими було запропоновано ОСОБА_1 продути алкотестер, на що останній погодився і в присутності двох свідків продув алкотестер, який показав результат 0,31 проміле.
Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши надані суду матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевірені відеозаписом з місця події, суд приходить до висновку, що провадження у даній справі слід закрити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Вимогами статті 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовується особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконання правил, норм, стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З огляду на вимоги ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Нормою статті 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп'яніння. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарський препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Диспозицією частини першої статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та відмова від проходження огляду на стан такого сп'яніння є двома різними та самостійними складами адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Поряд з тим, як убачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 010868 від 14.08.2020 року, ОСОБА_1 відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, тобто у вину ОСОБА_1 поставлено виключно відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'ягніння (порушення п. 2.5 ПДР).
Проте, як убачається із дослідженого безпосередньо в судовому засіданні висновку тестування на алкоголь від 14.08.2020 року, акта огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, письмового пояснення ОСОБА_1 , письмових пояснень свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , долученого поліцейськими відеозапису події, ОСОБА_1 пройшов огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння із застосуванням спеціального технічного засобу алкотестера Драгер 6820, який показав позитивний результат 0,31 проміле. Фактично з досліджених судом доказів вбачається наявність ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп'яніння.
Дослідженими в судовому засіданні доказами об'єктивно підтверджено проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестера Драгер 6820 та наявність позитивного результату тестування 0,31 проміле, що в силу вимог пунктів 6, 7 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року за № 1452/735, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 11.11.2015 року за № 1413/27858, давало правові підстави поліцейському в присутності двох свідків скласти протокол про адміністративне правопорушення щодо керування водієм транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння (порушення п. 2.9 «а» ПДР).
Тобто докази, досліджені судом, виключно підтверджують керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що у вину йому не ставиться, а суд не вправі виходити за межі пред'явленого обвинувачення, враховуючи відсутність у справі належних і допустимих доказів такому.
У відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Положеннями статі 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено гарантії при розгляді вказаної категорії справ, яка за своєю структурою в частині першій встановлює загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду при вирішені спору, пов'язаного з правами та обов'язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення, частина друга та третя статті 6 закріплюють гарантії особам при обвинуваченні при вчиненні кримінального правопорушення.
Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить правового визначення меж судового розгляду.
Способом подолання даної прогалини є можливість застосування правових інструментів, які дозволять в процесі правозастосування вирішити це питання за допомогою аналогії закону.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення у справі «Надточій проти України», рішення у справі «Гурепка проти України» справи про адміністративні правопорушення в силу суворості санкції можуть бути прирівняні до кримінальних. Крім того, у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Михайлова проти Російської Федерації» Суд звертає увагу, що, виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ хоч і за національним законом особа притягується до адміністративної відповідальності, їй пред'явлено «кримінальне обвинувачення» в його автономному розумінні ЄСПЛ, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання
Беручи до уваги вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про можливість застосування аналогії закону щодо визначення меж судового розгляду.
Відповідно до вимог статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Оскільки судом з досліджених в судовому засіданні доказів вбачається можливе вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виключно у виді керування водієм транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, однак суд не може самостійно вийти за межі обвинувачення та змінити правову кваліфікацію діяння особи в сторону погіршення її становища, а тому вважає відсутність в діянні ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, саме у виді відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки в його діях вбачаються ознаки складу правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді керування водієм транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, обвинувачення за яким ОСОБА_1 пред'явлено не було.
Як зауважив Європейський суд з прав людини, при оцінці доказів під час розгляду справ про адміністративні правопорушення мають бути застосовані критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення ЄСПЛ у справах «Коробов проти України» від 21.07.2011 та «Кобець проти України» від 14.02.2008).
Відтак, суд не може виконувати одночасно функцію дізнання, обвинувачення і правосуддя.
За таких обставин, суд вважає, що в судовому засіданні не доведено факту відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки матеріалами справи об'єктивно підтверджено виключно керування ним транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що у вину йому не ставиться, а суд не вправі виходити за межі пред'явленого обвинувачення, враховуючи відсутність у справі належних і допустимих доказів такому.
Відтак, із урахуванням вимог пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП підлягає закриттю за відсутності у його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 130, 247, 279, 280, 283, 284, 288 КпАП України, суддя
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП закрити за відсутністю у його діях складу даного адміністративного правопорушення на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.
На постанову судді може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Т.А.Бугайченко