Справа № 405/7365/19
2/405/1040/19
31 серпня 2020 року м. Кропивницький
Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі
головуючого - судді Драного В.В.
при секретарі Дерев'янко А.В.
за участі: представника позивача Бобух С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Подільського відділу державної виконавчої служби м. Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про зняття арешту з нерухомого майна, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Подільського ВДВС м. Кропивницький ГТУЮ у Кіровоградській області про зняття арешту з нерухомого майна. В обґрунтування позову вказав, що у 2013 році державним виконавцем у виконавчому провадженні № 39094116 з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з позивача на користь КС «Шанс» заборгованості було накладено арешт на нерухоме майно позивача. Дане виконавче провадження було закінчено, виконавчий лист повернуто, однак арешт нерухомого майна не скасовано, хоча заборгованість позивача перед КС «Шанс» відсутня. При цьому, листом Подільського ВДВС від 02.10.2019 року № 32509/18-20-38/5 позивача повідомлено про те, що законні підстави знімати арешт нерухомого майна відсутні. Оскільки борг, у зв'язку з яким було накладено арешт на майно позивача, погашено в повному обсязі, а незнятий арешт порушує законні права позивача щодо розпорядження належним йому майном, просить скасувати арешт належного йому нерухомого майна, накладений постановою державного виконавця у виконавчому провадженні № 39094116 на підставі виконавчих листів № 111/10169/12, 2/111/2400/12 від 31.01.2013 року Подільським ВДВС м. Кропивницький на користь КС «Шанс».
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 08.10.2019 року відкрито провадження у вказаній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27.05.2020 року підготовче провадження у справі закрито та призначено розгляд справи по суті.
20.12.2019 року представник Подільського ВДВС м. Кропивницький подала до суду відзив на позовну заяву, в якому вказала, що 22.04.2019 року позивач звернувся до відділу із заявою про зняття арешту з майна. Перевіркою АСВП встановлено, що на виконанні у відділі перебували виконавчі провадження про стягнення боргів з позивача на користь держави, фізичних та юридичних осіб з 2008 року на суму 3363974,02 грн., в межах яких винесено постанову про арешт майна. 25.09.2019 року до відділу надійшла заява представника позивача з проханням зняти арешт з його майна накладений у виконавчому провадженні № 39094116, до якої було додано повідомлення стягувача КС «Шанс» про сплату боржником ОСОБА_1 заборгованості. Однак доказів про сплату виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій по даному виконавчому провадженню позивачем не надано, у зв'язку з чим, у державного виконавця були відсутні підстави знімати арешт з майна боржника. При цьому, відповідачем не виконані рішення, по яким накладався арешт та не сплачений на користь держави виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій. За таких обставин просить відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити та пояснив, що предметом позову є зняття арешту з нерухомого майна позивача, який було накладено в межах виконавчого провадження № 39094116. При цьому, виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій позивач не сплачував, оскільки по цьому провадженню був відсутній їх розрахунок. При цьому, вважає вимогу про їх сплату незаконною. Зі скаргою на дії державного виконавця не зверталися.
30.06.2020 року представник Подільського ВДВС м. Кропивницький подала до суду клопотання, в якому позовні вимоги не визнала та заперечила проти їх задоволення та просить розгляд справи провести за її відсутності.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , а також ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 10).
Як вбачається з відомостей АСВП 02.08.2013 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 39094116 з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Шанс» заборгованості за кредитним договором № 35 від 30.01.2008 року у сумі 640764,93 грн. У межах даного виконавчого провадження державний виконавець 02.08.2013 року виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, а 08.08.2013 року - про стягнення виконавчого збору. Також, 19.06.2015 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій і того ж дня дане виконавче провадження було закінчене на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року у зв'язку із направленням за належністю до іншого відділу ДВС (а.с. 32-33).
Згідно листа КС «Шанс» від 01.10.2018 року ОСОБА_1 повністю розрахувався з КС «Шанс» за кредитним договором № 35 від 31.01.2008 року, будь-яких майнових чи інших претензій до нього з приводу виконання умов вказаного договору Спілка не має (а.с. 9).
22.04.2019 року позивач звернувся до Подільського ВДВС м. Кропивницький ГТУЮ у Кіровоградській області про зняття арешту з усього нерухомого майна позивача, на що 24.04.2019 року йому було надана відповідь, з якої вбачається, що на виконанні у відділу перебуває зведене виконавче провадження про стягнення боргів з ОСОБА_1 на користь ОКВП «Дніпро-Кіровоград» з урахуванням виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій на загальну суму 16067,18 грн., залишок суми - 2122,47 грн. При цьому, перевіркою АСВП встановлено, що на виконанні у відділі також перебували виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 боргів на користь держави, фізичних та юридичних осіб з 2008 року на суму 3363974,02 грн. Надати більш детальну інформацію немає можливості, оскільки строк зберігання завершених виконавчих проваджень становить три роки (а.с. 23, 24).
25.09.2019 року представник боржника звернувся до Подільського ВДВС м. Кропивницький ГТУЮ у Кіровоградській області про зняття арешту нерухомого майна позивача, накладеного 02.08.2013 року у виконавчому провадженні № 39094116, на що 02.10.2019 року йому була надано відповідь, в якій було вказано, що законні підстави зняти арешт з майна боржника відсутні, оскільки дане виконавче провадження було завершене чотири роки тому на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року (а.с. 11, 12).
17.02.2020 року представник боржника адвокат Бобух С.А. подав до Подільського ВДВС м. Кропивницький ГТУЮ у Кіровоградській області адвокатський запит, в якому просив надати розрахунок суми виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій по виконавчому провадженню № 39094116 та реквізити за якими повинен здійснити їх оплату ОСОБА_1 (а.с. 72). 24.02.2020 року представнику боржника було надано відповідь, в якій вказано, що по виконавчому провадженню № 39094116 розмір виконавчого збору складає 64076,49 грн., а розмір витрат на проведення виконавчих дій - 360 грн. та вказано реквізити для їх оплати (а.с. 73).
При цьому, судом також встановлено, що на виконанні у Подільському ВДВС м. Кропивницький перебували виконавчі провадження відносно боржника ОСОБА_1 , а саме: № 48445374 від 17.08.2015 року (стягувач - ПАТ «КБ «Надра»); № 52648760 від 13.10.2016 року (стягувач ОСОБА_4 ); № 51601576 від 07.07.2016 року (стягувач ОСОБА_5 ); № 51371450 від 13.06.2016 року (стягувач - ПАТ «КБ «Приватбанк»; № 52899004 від 16.11.2016 року (стягувач - Держава, 06.12.2016 року виконавчий лист було повернуто на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з неможливістю з'ясувати місце проживання боржника); № 49571197 від 09.12.2015 року (стягувач - Держава, приєднано до зведеного виконавчого провадження № 51475936, 06.12.2016 року виконавчий лист було повернуто на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з неможливістю з'ясувати місце проживання боржника); № 39094116 від 31.07.2013 року (стягувач - КС «Простір», приєднано до зведеного виконавчого провадження № 39270005 та 19.06.2015 року закінчено на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року у зв'язку із направленням за належністю до іншого відділу ДВС) (а.с. 25-33).
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Частиною 1 ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.
Частиною 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено виключний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, серед яких, зокрема, надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.
Однак, як вбачається з матеріалів справи те не заперечується сторонами, боржник ОСОБА_1 не сплатив виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 39094116.
Отже, у державного виконавця відсутні підстави для зняття арешту з майна ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 39094116 на підставі ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки позивач не надав державному виконавцю доказів надходження на рахунок органу державної виконавчої служби суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження.
При цьому, суд не бере до уваги доводи позивача про незаконність вимоги державного виконавця про необхідність сплати боржником виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 39094116, оскільки постанови про їх стягнення від 08.08.2013 року та від 19.06.2015 року позивачем не оскаржувались, а відтак вони не скасовані та є чинним. Крім того, питання законності даних постанов державного виконавця не є предметом даного позову та не може вирішуватися в порядку позовного провадження в рамках цивільного судочинства з огляду на наступне.
Як вбачається з роз'яснень, викладених у п.п. 1, 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
На рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства.
У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 КАС України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження. У зв'язку із цим боржник (учасник кримінального провадження, на майно якого накладено арешт) не може пред'являти такий позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання.
Частиною 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Таким чином, спір про зняття арешту майна, який не пов'язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України «Судовий контроль за виконання судових рішень».
Більш того, відповідно до роз'яснень, викладених у п. 2 Постанови Пленуму ВССУ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03.06.2016 р. № 5 позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення. У випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку також залучається відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України. У випадку безоплатної передачі майна юридичній особі ця особа також є відповідачем у справі. У спорах про зняття арешту з майна, яке є предметом застави (іпотеки) або придбано за рахунок кредиту, який не погашено, в якості третіх осіб у встановленому законом порядку залучаються заставодержатель (іпотекодержатель) або кредитор.
Позов у справі за відсутності належного відповідача або співвідповідача не може бути вирішений по суті відповідно до закону незалежно від того, якими фактичними обставинами та правовими нормами він обґрунтовується.
В свою чергу позивач у своїй позовній заяві визначив Подільський ВДВС м. Кропивницький ГТУЮ у Кіровоградській області відповідачем у даній справі, а відтак реалізував своє право на захист саме у такий спосіб, розпорядившись своїми вимогами на власний розсуд.
Відповідно до ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Однак, до розгляду справи та в ході розгляду справи по суті позивач та його представник клопотань про заміну первісного відповідача на належного або залучення співвідповідачів (стягувачів за виконавчими провадженнями) не подавали. Також, суд відзначає, що власниками квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 є також ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які до участі у справі залучені також не були. При цьому, у судовому засіданні судом було роз'яснено право позивача на подання клопотань про заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідачів та залучення третіх осіб.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі № 570/3439/16-ц.
Відтак, пред'явлення позивачем позову до неналежного відповідача не може мати наслідком задоволення його вимог. Вирішення спору по суті заявлених вимог до неналежного відповідача порушує процесуальну правоздатність та дієздатність належного відповідача щодо його прав та обов'язків, визначених положеннями ЦПК України, як сторони у справі. Участь у справі неналежного відповідача унеможливлює вирішення спору по суті позовних вимог.
Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що на даний час у Подільському ВДВС м. Кропивницький відсутні незавершені виконавчі провадження відносно нього. При цьому, враховуючи принципи змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, встановлені ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд позбавлений можливості самостійно витребовувати інформацію про наявність відкритих виконавчих проваджень стосовно ОСОБА_1 . Також, суд відзначає, що позивач правом на подання до суду клопотань про витребування доказів не скористався.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, беручи до уваги, що позов пред'явлено до неналежного відповідача та до участі у справі не залучено всіх осіб, які повинні бути залучені до участі у справі як співвідповідачі та треті особи, враховуючи, що позивачем не сплачено виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій та не доведено відсутності незавершених виконавчих проваджень відносно нього, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 19, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Подільського відділу державної виконавчої служби м. Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Преображенська, 2) про зняття арешту з нерухомого майна - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Кіровограда.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 09.09.2020 року.
Суддя Ленінського районного суду
м. Кіровограда В.В. Драний