21 вересня 2020 р. Справа №480/2044/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - А.Б. Діски, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Сумській області) в якому просить:
1. Визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2020 №Ф-2116-50 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування по коду класифікації 71040000 (єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців) нарахованого в сумі 13473,90 грн. (далі за текстом - вимога)
2. Визнати протиправними та скасувати нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування по коду класифікації 71040000 (єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців) в сумі 15819,54 грн.;
3. Зобов'язати ГУ ДПС у Сумській області повернути позивачу помилково перераховані кошти 30.11.2018 в сумі 15 619,54 грн. в погашення заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування по коду класифікації 71040000 за період з 01.01.2017 по 01.10.2018.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що свідоцтво про державну реєстрацію було видане до 01 липня 2004 року і відповідно до Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон № 755-IV) вважається недійсним. При цьому, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) відсутній запис про її реєстрацію як ФОП. Ураховуючи зміст вимог Закону України від 01 липня 2010 року № 2390-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання" (далі-Закон № 2390-VI), а також наявність в ЄДР відомостей про недійсність свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та відсутність запису про проходження перереєстрації, є підстави вважати відсутнім у позивача статусу ФОП станом на час виникнення спірних правовідносин. Відтак, на думку скаржника, усі оскаржені нарахування та вимога контролюючого органу до неї, як до ФОП є неправомірними, а помилково сплачені кошти підлягають поверненню.
Ухвалою суду від 07.04.2020 позов було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Цією ж ухвалою зобов'язано ОСОБА_1 надати суду докази звернення до ГУ ДПС у Сумській області щодо повернення їй помилково перерахованих коштів 30.11.2018 в сумі 15619,54 грн. в погашення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування по коду класифікації 71040000 за період з 01.01.2017 по 01.10.2018.
На виконання вимог ухвали суду ОСОБА_1 17.04.2020 подано заяву, в якій вказано, що до моменту звернення до суду з питанням до ГУ ДПС у Сумській області щодо повернення податковим органом помилково перерахованих коштів 30.11.2018 в сумі 15619,54 грн. позивач не зверталася (а.с.37-38).
15.05.2020 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому він не погоджується із заявленими позовними вимогами та просить у задоволенні позову відмовити. Відповідач зазначив, що відповідно до облікових даних ІТС «Податковий блок» ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою-підприємцем Путивльською районною державною адміністрацією 02.04.1998 і з 13.04.1998 поставлена на облік, як платник єдиного соціального внеску. Відповідно до реєстраційних данних ФОП ОСОБА_1 станом на 28.04.2020 не прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності, тому незалежно від фінансового стану платника починаючи з 01.01.2017 позивач зобов'язана нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, відтак вимога позивача про повернення помилково сплачених коштів є безпідставною, а Вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2020 № 2116-50 та всі нарахування для сплати єдиного внеску ФОП ОСОБА_1 є правомірними (а.с. 40-42).
25.05.2020 позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якій не погоджується з позицією відповідача щодо наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця, оскільки остання не зареєстрована державним реєстратором в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 46-53).
Ухвалою суду від 28.05.2020 зупинено провадження у справі до набрання чинності рішенням Великої палати Верховного Суду у справі № 260/81/19, а ухвалою суду від 18.09.2020 поновлено у зв'язку з набранням чинності рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 260/81/19, та продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Суд, перевіривши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як не заперечується сторонами, ОСОБА_1 у 1998 році зареєстрована Путивльською районною державною адміністрацією, як фізична особа-підприємець.
Як зазначає відповідач, 02.04.1998 ФОП ОСОБА_1 взято на податковий облік та 13.04.1998 поставлена на облік, як платник єдиного соціального внеску.
Судом встановлено, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ані за прізвищем ім'ям та по-батькові, ані за РНОКПП записів щодо позивача не міститься (а.с. 44-45).
В позовній заяві позивачем вказано, що реєстраційних карток нею не складалося та до державного реєстратора для включення до Єдиного державного реєстру не подавалося, заміни свідоцтва про державну реєстрацію, виданого Путивльською районною адміністрацією за реєстраційним номером № 204 від 02.04.1998 не проведено.
В свою чергу, відповідач зазначив, що відповідно до облікових даних ІТС "Податковий блок" ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою-підприємцем Путивльською районною державною адміністрацією, з 13.04.1998 поставлена на облік, як платник єдиного соціального внеску і станом на 28.04.2020 не прийнято рішення про припинення нею підприємницької діяльності.
Як вбачається з індивідуальної картки платника податку позивачки, починаючи з 01.01.2017 відповідачем самостійно проведено нарахування ОСОБА_1 податкових зобов'язань зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі мінімального страхового внеску по коду бюджетної класифікації 71040000 (єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування) (а.с. 21-22). Так, за період з 01.01.2017 по 01.10.2018 нараховано податкових зобов'язань із сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування по коду бюджетної класифікації 71040000 в сумі 15819,54 грн. в т.ч.:
- 09.02.2018 року за 2017 рік в сумі 8448грн (704 грн. х 12 міс.);
- 19.04.2018 року за 1 квартал 2018 року в сумі 2457,18грн (819,06 грн. х 3 міс.);
- 19.07.2018 року за 2 квартал 2018 року в сумі 2457,18грн (819,06 грн. х 3 міс.);
- 19.10.2018 року за 3 квартал 2018 року в сумі 2457,18грн (819,06 грн. х З міс.).
Вказана обставина також підтверджується відповідачем у відзиві.
ОСОБА_1 перерахувала згідно квитанції АТ КБ «Приватбанку» №1199511159.1 від 30.11.2018 Конотопській ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області 15819,54 грн. в погашення заборгованості (а.с. 32).
Після чого, відповідачем нараховано податкові зобов'язання із сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування по коду бюджетної класифікації 71040000 (єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування) ОСОБА_1 в сумі 13473,90 грн. в т.ч.:
- 21.01.2019 року за 4квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн;
- 19.04.2019 року за 1 квартал 2019 року 2019 року в сумі 2754,18 грн;
- 19.07.2019 року за 2 квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн;
- 21.10.2019 року за Зквартал 2019 року в сумі 2754,18грн;
- 21.01.2020 року за 4квартал 2019 року в сумі 2754,18грн. (а.с. 23).
У зв'язку з несплатою ОСОБА_1 єдиного соціального внеску Головним управлінням ДПС у Сумській області сформована в автоматичному режимі вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2020 року №Ф-2116-50 на суму 13473,90 грн (а.с. 20).
Не погодившись із вказаними нарахуваннями та вимогою позивач звернулася до суду за захистом своїх прав із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 (далі за текстом - Закон № 2464-VI, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).
Пунктами 2 і 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування
01 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774-VIII), яким було внесено зміни, зокрема, до пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ щодо нарахування єдиного внеску його платниками.
Так, відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ (у редакції Закону № 1774-VIII зі змінами, внесеними Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій») єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Таким чином, у зв'язку із внесеними до Закону № 2464-VІ змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками у фізичних осіб - підприємців з 01 січня 2017 року виник обов'язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.
Відповідно до частин другої - четвертої, восьмої, дванадцятої статті 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п'ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Згідно з абзацами першим, третім - п'ятим частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція № 449.
Абзацом другим пункту 2 розділу VI Інструкції № 449 установлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.
Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 грн (абзаци перший - третій, одинадцятий пункту 3 розділу VI Інструкції № 449).
Згідно з абзацом першим пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
У справі, що розглядається, спірним є питання наявності у позивача статусу платника єдиного внеску відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ і, як наслідок, наявності обов'язку сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі за період з 01.01.2017 року по 31.12.2019 року відповідно до оскаржуваної вимоги за відсутності доходу від здійснення підприємницької діяльності. При цьому позивач набув статусу суб'єкта підприємницької діяльності та отримав відповідне свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи до 01 липня 2004 року, тобто до набрання чинності Законом № 755-IV, але не звертався до державного реєстратора з реєстраційною карткою про включення відомостей про нього до ЄДР відповідно до вимог цього Закону.
Суб'єктна ознака статусу ФОП є визначальною для вирішення питання про віднесення позивача до платників єдиного внеску, а тому дослідження питання про наявність у позивача статусу ФОП має значення для правильного вирішення цієї справи та прийняття обґрунтованого рішення.
01 липня 2004 року набрав чинності Закон № 755-IV, яким передбачено створення і формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (тут і далі - у первинній редакції).
Відповідно до частини першої статті 42 Закону № 755-IV для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем, повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця; копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації ФОП.
Згідно з пунктом 2 розділу VIII "Прикінцеві положення" цього Закону державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов'язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується.
Таким чином, визначена процедура державної реєстрації з дати набрання чинності Законом № 755-IV передбачала встановлення волевиявлення особи щодо одержання правового статусу ФОП через здійснення повного (при первинному набутті) чи мінімального (при підтвердженні набутого статусу суб'єкта підприємницької діяльності до 01 липня 2004 року) комплексу дій шляхом подання державному реєстратору реєстраційної картки (документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до ЄДР - абзац сьомий частини першої статті 1 Закону № 755-IV) та отримання свідоцтва про державну реєстрацію (документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію юридичної особи або ФОП - абзац дев'ятий частини першої статті 1 Закону № 755-IV).
03 березня 2011 року набрав чинності Закон № 2390-VI, яким було внесено зміни до Закону № 755-IV.
Пунктами 2-4 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2390-VI було передбачено, що процес включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, зобов'язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.
Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.
Водночас пунктом 8 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI визначено, що після закінчення передбаченого для включення відомостей до ЄДР строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до ЄДР. За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, включаються до ЄДР з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними.
Таким чином, строк для включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких була проведена до 01 липня 2004 року, визначений пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI, закінчився 03 березня 2012 року. При цьому цей строк включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких проведена до 01 липня 2004 року, підлягав застосуванню виключно у випадках самостійного подання останніми реєстраційних карток державному реєстратору.
Натомість відомості про фізичних осіб - підприємців, які самостійно не звернулись із відповідною заявою у строк, установлений пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI, підлягали включенню до ЄДР на підставі інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій. Державні реєстратори, вносячи відомості про цих фізичних осіб - підприємців до ЄДР, зобов'язані були зробити відмітку про недійсність їхнього свідоцтва про державну реєстрацію.
При цьому, як убачається з витягів з ЄДР (ас. 44-45) відомості щодо ФОП ОСОБА_1 взагалі не вносились.
25.04.2014 року набрав чинності Закон України від 25.03.2014 року № 1155-VII "Про внесення змін до деяких законів України щодо включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до Єдиного державного реєстру" (далі - Закон № 1155-VII).
Цим Законом пункт 2 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону № 755-IV викладено в новій редакції, відповідно до якої усі діючі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01.07.2004 року, відомості про яких не включені до ЄДР, зобов'язані подати державному реєстратору відповідно до вимог статті 19 цього Закону реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР. Державний реєстратор після отримання від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов'язаний включити відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з ЄДР.
До того ж Законом № 1155-VII виключено пункти 2-4 і 7-9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2390-VI.
З пояснювальної записки до проекту Закону № 1155-VII вбачається, що Закон № 2390-VI має низку прогалин, що негативно впливає на права та законні інтереси суб'єктів господарювання. Зокрема, Законом № 2390-VI не встановлені кінцеві терміни передачі тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями державним реєстраторам юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомостей про суб'єктів господарювання, які не включені до ЄДР, а також включення державними реєстраторами таких відомостей до ЄДР. З огляду на зазначене робота тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій, а також процес включення може затягнутись на невизначений час. Водночас на законодавчому рівні не визначено механізм включення до ЄДР відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за їх зверненнями (у разі якщо відомості про них ще не передані тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями державним реєстраторам або з будь-яких обставин не включені державними реєстраторами до реєстру за результатами виконання Закону № 2390-VI). Ураховуючи, що проведення будь-якої реєстраційної дії, передбаченої Законом № 755-IV, можливо лише щодо юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відомості про яких містяться в ЄДР, суб'єкти господарювання до моменту їх включення не можуть: зареєструвати зміни до своїх установчих документів та змінити відомості про себе; припинити свою діяльність; отримати виписку, витяг, довідку з ЄДР.
Основною метою проекту Закону № 1155-VII є продовження процесу включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані до 01 липня 2004 року та до цього часу не подали державному реєстратору про себе відомості.
Для досягнення цієї мети Законом № 1155-VII внесені зміни до розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2390-VІ щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання", які дозволять проводити включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до ЄДР.
У рішенні ЄСПЛ від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України» підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (пункт 70).
За практикою ЄСПЛ, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа «Серков проти України», заява № 39766/05, пункт 43).
Суд зазначає, що статус ФОП є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 01 липня 2004 року ознак суб'єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд.
Водночас зміни у процедурі адміністрування системи державної реєстрації фізичних осіб - підприємців, запроваджені законами № 2390-VI та № 1155-VII, не спростовують наведених висновків щодо природи визначення статусу ФОП, а лише визначають регулювання діяльності уповноважених органів у відношенні до фізичних осіб, які мають намір продовжувати здійснювати підприємницьку діяльність, розпочату ними до 01 липня 2004 року, що підтверджується виконанням ними обов'язку подати реєстраційну картку або ж констатації відмови особи від набуття статусу ФОП шляхом неподання реєстраційної картки, що за змістом нормативних приписів мало наслідком відмову в заміні свідоцтва про державну реєстрацію на бланки нового зразка та внесення відмітки до ЄДР про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними. Таким чином, виключалася можливість законного здійснення підприємницької діяльності, а відтак отримання доходу від такої діяльності.
Існування нечіткого, суперечливого нормативного регулювання на час виникнення спірних правовідносин порушує принцип правової визначеності.
При цьому застосовними в цій справі є висновки ЄСПЛ у справі "Серков проти України", оскільки принцип найбільш сприятливого тлумачення національного законодавства на користь платників податків так само може бути застосований до платників загальнообов'язкових внесків, у тому числі єдиного внеску.
Крім цього, суд звертає увагу на те, що 03.06.2020 року набрав чинності пункт 5 розділу І Закону України від 13 травня 2020 року № 592-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" (далі -Закон № 592-ІХ), відповідно до положень якого розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI доповнено пунктом 9-15.
Так, згідно з абзацами першим та другим пункту 9-15 Закону № 2464-VI (у редакції Закону № 592-ІХ) підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, не сплачені станом на день набрання чинності Законом № 592-ІХ з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592-ІХ, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом № 592-ІХ, зокрема платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 01.01.2017 року до дня набрання чинності Законом № 592-ІХ. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відсутність офіційного підтвердження у ОСОБА_1 статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом № 755-IV, що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.
Суд наголошує, що наведена правова позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.07.2020 у справі за № 260/81/19.
Таким чином, у зв'язку з відсутністю офіційного підтвердження у ОСОБА_1 статусу фізичної особи-підприємця, вимога Головного управління ДПС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2020 року №Ф-2116-50 на суму 13473,90 грн. підлягає скасуванню.
Крім цього, суд зазначає, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом.
Відповідач не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували правомірність здійснення нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування позивачці.
Враховуючи протиправність нарахування ОСОБА_1 податкових зобов'язань зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період 2017 року, 1-3 квартали 2018 року, відсутність обов'язку у позивача сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, як ФОП, належним способом захисту, що відновить права позивача є зобов'язання відповідача провести коригування в інфоромаційній системі органів ДПС даних інтегрованої картки позивачки шляхом виключення суми нарахованого єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 15819,54 грн.
Згідно ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до абз. 1 п. 2 ч.1 ст. 4 КАС України публічно-правовим є спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Проте, із заяви ОСОБА_1 , яку подано до суду 17.04.2020 вбачається, що позивачка не зверталася до ГУ ДПС у Сумській області з питань щодо повернення податковим органом помилково перерахованих 30.11.2018 коштів в сумі в сумі 15619,54 грн., заяви про повернення надмірно сплачених грошових зобов'язань не надавалося, а відтак вимога позивача про зобов'язання ГУ ДПС у Сумській області повернути позивачу помилково перераховані кошти 30.11.2018 в сумі 15619,54 грн. в погашення заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування по коду класифікації 71040000 за період з 01.01.2017 по 01.10.2018, не підлягає задоволенню, оскільки є передчасною.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, позивачу необхідно відшкодувати витрати зі сплати судового збору, сплаченого за квитанцією №2 від 02.04.2020 (а.с.13), пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 420,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 257, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2020 №Ф-2116-50 на суму 13473,90 грн.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 43144399) провести коригування в інфоромаційній системі органів ДПС даних інтегрованої картки ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом виключення нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 01.10.2018 в сумі 15819,54 грн.
В задоволенні інших вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 420,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 43144399).
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.Б. Діска