з питань залучення до участі у справі третіх осіб
22 вересня 2020 року м. Рівне №460/4857/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М. Недашківської, за участю: секретаря судового засідання Т.А. Самкової; представника позивача - М.С. Давидюка; представника відповідача 1 - Т.В. Юхименко; представника відповідача 2 - не прибув; розглядаючи у підготовчому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Модена» до Головного управління ДПС у Рівненській області та Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного підприємства «Модена» (далі іменується - позивач) до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі іменується - відповідач 1) та Державної податкової служби України (далі іменується - відповідач 2), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Рівненській області №907559/31541926 від 06.09.2018 та №669827/31541926 від 22.11.2018 про відмову у реєстрації податкових накладних №15 від 25.09.2017 та №17 від 13.12.2017; зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №15 від 25.09.2017 та №17 від 13.12.2017.
Ухвалою суду від 03.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 27.08.2020.
Ухвалою суду від 27.08.2020 підготовче засідання відкладене на 22.09.2020 за клопотанням відповідача 1.
27 серпня 2020 року до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Морган Феніче» (далі іменується - заявник) про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
У підготовче засідання 22.09.2020 прибув представник заявника та просив суд задовольнити таку заяву.
Представник позивача не заперечив про вчинення такої процесуальної дії.
Представник відповідача 1 заперечив проти заяви про вступ у справу третьої особи та вказав, що рішення у справі не вплине на права та інтереси заявника.
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість заяви про вступ у справу третьої особи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 49 КАС України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
Третіх осіб, без самостійних вимог можна умовно поділити на осіб, які вступають в адміністративний процес самостійно, та які залучаються до участі в адміністративній справі. Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можна визначити як суб'єктів адміністративно-процесуальних відносин, які вступають в процес на боці позивача або ж відповідача. Одночасно, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не являються суб'єктами спірних правовідносин.
Так, предметом спору в межах даної адміністративної справи є рішення комісії №907559/31541926 від 06.09.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної №15 від 25.09.2017, та №669827/31541926 від 22.11.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної №17 від 13.12.2017.
Зі змісту податкових накладних №15 від 25.09.2017 та №17 від 13.12.2017 вбачається, що останні сформовані за результатами здійснення господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Морган Феніче» на підставі договорів підряду від 22.08.2017 та від 24.05.2017.
Заявник вказує, що рішення у справі може безпосередньо вплинути на права та інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Морган Феніче», як покупця робіт-послуг, щодо віднесення до податкового кредиту суми коштів у загальному розмірі 716666,67 грн.
Також, заявник вказує, що у разі задоволення позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Морган Феніче» матиме право включення даної суми ПДВ до складу податкового кредиту та скористатися своїм правом на зменшення своїх податкових зобов'язань на таку суму. У разі ж відмови у задоволенні позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Морган Феніче» буде позбавлене можливості сформувати на вказану суму податковий кредит.
Обґрунтовуючи свою правову позицію, заявник посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, а саме: «Обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків».
Згідно з підпунктом 14.1.181 статті 14 ПК України Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (далі іменується - ПК України), податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
У статті 198 ПК України встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; права й обов'язки платників податку в сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.
Згідно з пунктами 198.1, 198.2 цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Абзацом 21 пункту 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Відшкодування ПДВ здійснюється державою в податкових правовідносинах між особою і державою. Отже, зобов'язання зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних для включення до податкового кредиту суми ПДВ виникає саме з податкового законодавства, а не з договірних відносин, тому є податковим, а не господарським зобов'язанням. Спори, які можуть виникнути між платниками ПДВ та державою в особі уповноваженого органу - суб'єкта владних повноважень щодо суми сплаченого податку, є адміністративними і мають розглядатися судами адміністративної юрисдикції.
Обов'язок зі складання та реєстрації податкових накладних виникає у відповідача саме на підставі податкового законодавства.
Суд звертає увагу на те, що висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, на якій посилається заявник, стосувався обставин, за яких податкова накладна взагалі не була складена (сформована) контрагентом та не була подана на реєстрацію в ЄРПН. Саме тому Верховний Суд вказав, що невиконання обов'язку щодо складання та подання на реєстрацію податкової накладної може завдати покупцю збитків.
У даному ж випадку, податкові накладні №15 та №17 були оформлені позивачем та подані на реєстрацію, проте у їх реєстрації в ЄРПН відмовлено за оскаржуваними рішеннями.
Суд також вказує, що питання щодо можливого завдання заявнику збитків може мати місце лише в тому випадку, коли контрагент - продавець товарів/послуг/робіт не виконав обов'язку щодо оформлення (надання) податкової накладної та подання її на реєстрацію в ЄРПН у встановлені законом терміни.
Щодо завдання покупцю збитків у такій ситуації Верховним Судом сформована правова позиція у постанові від 03.08.2018 у справі №917/877/17, де вказано, що:
«Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. Водночас звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов'язку, відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом»;
«Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
«Таким чином, Відповідач з порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні, у зв'язку з чим Позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання. З огляду на викладене у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю Відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту Позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення».
Суд звертає увагу на те, що збитки на суму ПДВ можуть бути завдані покупцю товарів/робіт/послуг лише у тому випадку, коли продавцем не була складена (оформлена) податкова накладна та/або не подана на реєстрацію в ЄРПН.
У даному ж випадку такі факти відсутні, оскільки податкові накладні №15 та №17 були складені (оформлені) позивачем та подані на реєстрацію в ЄРПН.
Зупинення реєстрації таких ПН в ЄРПН та, в подальшому, прийняття контролюючим органом рішень про відмову у їх реєстрації в ЄРПН, не може свідчити про можливість завдання покупцю саме «збитків».
Надаючи оцінку оскаржуваним рішенням про відмову у реєстрації ПН №15 та №17 в ЄРПН судом підлягають встановленню ті обставини, що стосуються виконання податкового обов'язку саме позивачем, та оцінюються правовідносини, що виникли між позивачем, як платником податків, та контролюючим органом з точки зору наявності правових підстав для винесення таких оскаржуваних рішень.
Питання щодо правомірності чи протиправності оскаржуваних рішень стосується виключно обов'язків платника податку - позивача у публічно-правових відносинах з контролюючим органом.
Заявник також вказує, що у разі залучення його до участі у справі в якості третьої особи, останній сприятиме встановленню дійсних обставин реєстрації ПН в ЄРПН щодо реальності здійснення господарських операцій.
Суд відхиляє такі доводи заявника та зазначає, що питання реальності здійснення господарських операцій не є обставиною, яка підлягає встановленню під час розгляду справи щодо оскарження рішень контролюючого органу про відмову у реєстрації ПН в ЄРПН.
В межах такої категорії справ підлягають встановленню обставини щодо відповідності ПН / РК Критеріям оцінки ступеня ризиків; обставини щодо надання чи ненадання платником податків документів після зупинення реєстрації ПН в ЄРПН; та обставини щодо наявності правових підстав для відмови у реєстрації ПН / РК в ЄРПН.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність будь-яких правових підстав для залучення до участі у справі третьої особи.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 49, 173, 180, 181, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Морган Феніче» про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя К.М. Недашківська