Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" вересня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2053/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
при секретарі судового засідання Яновській А.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємець Макаренко Сергія Григоровича, смт. Ков'яги Харківської області
до Приватного науково-виробничого підприємства "Форвард", м. Харків
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
26.06.2020 до суду звернулась Фізична особа-підприємець Макаренко Сергій Григорович (надалі - Позивач) і з позовною заявою до Приватного науково-виробничого підприємства "Форвард" (надалі - Відповідач) в якій просить суд стягнути збитки у розмірі 708 967,48 грн. з підстав невиконання умов договору №19/3 від 19.03.2019, а також суму судового збору за подання позову до суду.
Ухвалою суду від 30.06.2020 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу були вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 21.07.2020 р. о 10:00. Ухвалою суду від 21.07.2020 р. розгляд підготовчого засідання було відкладено на 18.08.2020 р. о 10:30.
Судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 10.09.2020 р. о 10:15 на підставі ухвали суду від 18.08.2020.
Представник Позивача у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Представник Відповідача у судові засідання не з'являвся жодного разу, відзив на позовну заяву не надав. Причини неявки суду не відомі, про місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення, які повернулись до суду.
Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані Позивачем докази, суд встановив наступне.
На підставі Договору поставки № 19/3 від 19.03.2019 укладеного між Фермерським господарством "Кочкін" (Постачальник) та Приватним науково-виробничим підприємством "Форвард" (Покупцем) поставлено Покупцю товар (мінеральні добрива) на суму 504 495,00 гривень, а Покупець зобов'язався оплатити поставлений товар до 30.10.2019 року.
Проте, Покупець своєчасно не оплатив поставлений товар у зв'язку з чим перед Постачальником виник основний борг за поставлений товар у розмірі 504 495,00 гривень з ПДВ, що підтверджується: - видатковою накладною № 45 від 21 березня 2019 року на суму 252 525,00 гривень, яка підписана керівником Відповідача; - видатковою накладною № 46 від 22 березня 2019 року на суму 251 970,00 гривень, яка підписана керівником Відповідача; - податковою накладною № 5 від 21 березня 2019 року на суму 252 525,00 гривень; - податковою накладною № 6 від 22 березня 2019 року на суму 251 970,00 гривень.
ФГ "КОЧКІН" мало право вимагати від Боржника, ПНВП "ФОРВАРД" належного виконання зобов'язань, щодо сплати суми основного боргу (зобов'язання) за Договором поставки № 19/3 від 19 березня 2019 року, в розмірі 504 495,00 гривень основного боргу, а також пеню, інфляційні, річні відсотки, збитки та інші штрафні санкції у передбачені договором та законом.
Між Фермерським господарством "Кочкін" та Фізичною особою-підприємцем Макаренко Сергієм Григоровичем 09 червня 2020 року уклало договір про відступлення права вимоги за договором поставки № 19/3 від 19 березня 2019 року.
09 червня 2020 року новим кредитором є ФО-П МАКАРЕНКО С.Г.. до якого перейшли усі права за договором поставки № 19/3 від 19 березня 2019 року, щодо стягнення з , ПНВП "ФОРВАРД" 504 495,00 гривень основного боргу за договором, а також пені, інфляційних, річних відсотків, збитків та інших штрафних санкцій у передбачених договором та законом.
Згідно з видатковою накладною № 45 від 21 березня 2019 року відповідачем було отримано товар на суму 252 525,00 гривень та за видатковою накладною № 46 від 22 березня 2019 року на суму 251 970,00 гривень, де за накладними отримав керівник відповідача Бондаренко Я.М., що в загальній сумі за договором складає 504 495,00 гривень.
Пунктом 6.3 договору поставки № 19/3 від 19 березня 2019 року визначено: «за порушення строків оплати за поставлений товар Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недооплаченої партії товару за кожен день та штраф у розмірі 5% від суми простроченого зобов'язання по оплаті товару», на підставі чого позивачем нараховано пеню за період з 31.10.2019 року по 31.03.2020 року. у розмірі 54 734,23 грн. та штрафу 25 224,75 грн.
На підставі пункту 6.4. договору поставки № 19/3 від 19 березня 2019 року, де зазначено, що: "За кожен день прострочення зобов'язань по оплаті товарів Покупець сплачує Постачальнику 36% річних за користування чужими грошовими коштами, які нараховуються незалежно від встановлених у договорі штрафних санкцій.", позивачем нараховано відповідачу розмір річних відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 115 937,09 грн.
Також, позивач користуючись своїм правом, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути інфляційні втрати за період з листопада 2019 року по травень 2020 року (індекс інфляції становить 101,7%) у розмірі 8576,41 грн.
Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права суд вирішив, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти його та сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, а згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем, покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями (ч. 1 ст. 232 ГК України). Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (ст. 224 ГК України).
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (п. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (п. З ст. 549 ЦК України).
Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов'язання неустойка є способом його забезпечення, а у разі невиконання зобов'язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов'язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов'язання.
Зі статті 536 Цивільного кодексу України вбачається, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Оскільки сторони не передбачили положення щодо оплати винною стороною за користування грошовими коштами контрагента, Позивач вважає посилається на аналогію права, визначену в ч. 9 ст. 10 ЦК України та на положення ст. 1048 ЦК України, якою визначено, що якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ч. 9 статті 129 ГПК України, відповідно до якої у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 525, 526, 610, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216, 224-229, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 232, 233, 236 - 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного науково-виробничого підприємства "Форвард" (61046, Харківська обл., місто Харків, вул. Єнакіївська, б.11; Код ЄДРПОУ: 25190668) на користь Фізичної особи-підприємець Макаренко Сергія Григоровича (РНОКПП: НОМЕР_1 ; Місце проживання: АДРЕСА_1 ) стягнути збитки у розмірі 708 967,48 грн. з підстав невиконання умов договору №19/3 від 19.03.2019 (де: основний борг за договором поставки № 19/3 від 19 березня 2019 року - 504 495,00грн., пеня - 54 734,23 грн., штраф - 25 224,75 грн., відсотки за користування чужими грошовими коштами - 115 937,09 грн. інфляційні - 8 576,41 грн.), а також суму судового збору в розмірі 10634,50 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено "21" вересня 2020 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Суддя І.П. Жигалкін