ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.09.2020Справа № 910/5785/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
За позовом Публічного акціонерного товариство "Дніпровський металургійний комбінат"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 44113,84 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі-відповідач) про стягнення 44113,84 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не забезпечено збереження вантажу під час його перевезення залізничним транспортом, внаслідок чого позивачу завдані збитки на суму 44113,84 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2020 відкрито провадження у справі №910/5785/20; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
17.06.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив у звязку з тим, що недостача маси вантажу обрахована позивачем без урахування граничного розходження маси вантажу і природної втрати вантажу. Крім того відповідач наголошує, що маса вантажу на станції відправлення була визначена за трафаретом шляхом математичного складання маси кожної брухти, яка вказана на бірках, однак позивач даних бірок не надав, що нівелює можливість перевірки правильності визначення обсягу нестачі вантажу.
23.06.2020 через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній з доводами відповідача не погодився та зазначив, що внаслідок своїх властивостей катанка стальна не схильна до випаровування, витікання та інших природних втрат, що виключає можливість застосування норми природної втрати при перевезенні даного вантажу.
Також позивач наголошує на тому, що в комерційному акті, який складений представниками відповідача докладно описано кількість вантажу, його стан і обставини, за яких виявлена незбереженість та зазначає, що при перевезенні вантажів, маса яких визначена за стандартом або за трафаретом на вантажних місцях, зважуються тільки пошкоджені місця, а в акті вказується маса вантажу, виявленого в пошкоджених місцях та кількістьсправних місць, маса яких не перевірялася.
Крім того позивач вказує на те, що відповідачем не зазначено, яким нормативно-правовим актом передбачено надання відправником специфікації вивантажувальних місць.
Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
01.03.2018 між Palermita management LTD (покупець) та Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" (продавець) був укладений рамковий договір купівлі-продажу №1DMK/03/18/18-0265-11, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити металопродукцію (товар), в асортименті, згідно якості та технічним умовам, толерансу, терміну поставки, транспортним умовам, по ціні, а також іншим умовам, визначених даним Договором.
Кількість та якість товару погоджується сторонами у специфікації (п.2.1 договору купівлі-продажу №1DMK/03/18/18-0265-11 від 01.03.2018).
Відповідно до п.п.4.1, 4.2 договору купівлі-продажу №1DMK/03/18/18-0265-11 від 01.03.2018 ціна товару, включаючи доплати та знижки, встановлюються в євро в специфікації до договору. Ціна товару, вказана в специфікації, визначається на основі відповідних умов поставки, погоджених сторонами у відповідності до специфікації і включає в себе всі податки, збори і інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати продавця, пов'язані з продажем товару (якщо інше не погоджено сторонами у відповідній специфікації).
11.12.2019 сторони рамкового договору підписали специфікацію №71/573 WR-PLM, в якій погодили поставку катанки в кількості 180 МТ (+10/-10%), за ціною 378,00 євро за 1 МТ ваги нетто у період з 11.12.2019 по 31.01.2020.
20.02.2018 між позивачем (вантажовідправник, вантажоодержувач, платник) та відповідачем (перевізник) було укладено договір про надання послуг №10774/ЦТЛ-2018-18-0213-02, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
Згідно п.2.3.2 договору про надання послуг №10774/ЦТЛ-2018-18-0213-02 від 20.02.2018 перевізник зобов'язується приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у вагонах (контейнерах) перевізника, надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації АС "Месплан", доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатку до цього договору.
Строк дії договору встановлено з 20.02.2018 до 31.12.2018. Якщо жодна із сторін не звернулася письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги (п.12.1 договору про надання послуг №10774/ЦТЛ-2018-18-0213-02 від 20.02.2018).
Доказів припинення дії договору про надання послуг №10774/ЦТЛ-2018-18-0213-02 від 20.02.2018 матеріали справи не містять, а сторонами суду не надано, а отже зазначений договір приймається судом до уваги.
Відповідно до залізничної накладної №46919809 від 15.12.2019 вантажовідправником - Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат" на адресу одержувача вантажу - філії ПАТ "Судоплавна компанія "Укррічфлот" "Херсонський річковий порт" у вагоні №56855562 відправлено катанку сталеву, масою 63040 кг, пакування бухта - 32 місця.
Відповідно до ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно із ч.6 ст.306 Господарського кодексу України, відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 5 ст.307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до п.2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (далі - Статут), Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами)).
Частиною 2 ст.307 Господарського кодексу України Укладення також передбачено укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної.
Таким чином відповідачем взято на себе зобов'язання з перевезення вантажу на підставі складеної залізничної накладної №46919809 від 15.12.2019.
На станції призначення Херсон-Порт Одеської залізниці проведено комісійну видачу вантажу у вагоні №56855562, про що складено комерційний акт №417908/4 від 31.12.2019.
В комерційному акті №417908/4 від 31.12.2019 зазначено, що на підставі комерційного акту ст.Тимкове від 27.12.2019 №414115/78/14 проведено комісійну видачу вантажу у вагоні №56855562. В накладній зазначено: вантаж - катанка стальна (6 мм) 32 бухти, вага пристосування 288 кг, вага нетто 62752 кг, верхній ярус - 16 бунтів, вага визначена "по-трафарету". Фактично в вагоні 30 бухт катанки стальної, що менше вказаного в накладній на 2 бухти. Навантаження в вагоні проведено в два яруси: в нижньому ярусі - 16 бухт, у верхньому ярусі - 14 бухт. Над 4-5-6 ми люками по ходу руху з правої сторони в наявності вільне місце, довжиною 3030 мм, шириною 1700 мм, глибиною 1200 мм. Вантаж марковано, крім вільного місця. Вантаж, якого не вистачає, у вагоні поміститися міг. Всі бухти не стандартні, кожна окантована 4-мя металевими ув'язками на кожній бухті в наявності металева бірка з трафаретом, на якому зазначено №плавки, №партії, вага брутто/нетто. Після вивантаження вантажу згідно бірок по специфікації вивантажувальних місць була визначена загальна вага брутто 30 справних бухт катанки стальної - 59092 кг. Одержувачем надано сертифікат якості №6831 на відвантаження вагону №56855562. Згідно сертифікату якості №6831, специфікації вивантажувальних місць, накладної - недостача ваги двох відсутніх бухт катанки склала брутто 3948 кг. Вагон прибув в технічному стані справний.
Відтак, у зв'язку з незбереженням прийнятого до перевезення вантажу залізницею, позивач просить стягнути з відповідача збитки, які були завдані йому у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні в загальній сумі 44113,84 грн. При цьому, позивач зазначає, що вартість 1 тонни вантажу у вагоні №56855562 відповідно до специфікації №71/573WR-PLM від 11.12.2019 до рамкового договору купівлі-продажу №1DMK/03/18/18-0265-11 від 01.03.2018 складає 378,00 євро, виходячи з розрахунку: 378,00 євро (1 т продукції) х 3,948 т (вага втраченого вантажу) = 1492,344 євро; 1492,344 євро х 29,5601 (офіційний курс гривні станом на 06.04.2020) = 44113,84 грн (вартість втраченого вантажу - еквівалент у гривні).
Відповідач заперечує проти позову та просить відмовити в його задоволенні з тих мотивів, що позивачем при розрахунку нестачі вантажу не враховано 0,5% природної втрати вантажу та не надано достатніх доказів обсягу нестачі вантажу.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом ст.920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно з ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України та ст.314 Господарського кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
За приписами ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення (ч.2 ст.308 Господарського кодексу України).
Частиною 1 ст.12 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з правилами іншому підприємству (ч.1 п.110 Статуту залізниць України).
Згідно з ч.ч.1, 2 п.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Як вбачається з матеріалів справи, на станції призначення Херсон-Порт, залізницею було проведено комісійну видачу вантажу, під час якої встановлено, що у вагоні №56855562 фактична кількість вантажу не відповідає вказаній в накладній, про що перевізником складено відповідний комерційний акт. Отже залізниця не виконала взятих на себе обов'язків щодо збереження вантажу під час перевезення, який був прийнятий нею до перевезення без будь-яких зауважень.
Частиною 1 ст.623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
За приписами ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч.2 ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин (ч.2 ст.23 Закону України "Про залізничний транспорт" та п.113 Статуту).
Частиною 3 ст.314 Господарського кодексу України передбачено, що за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (п.114 Статуту залізниць України).
Абзацом 1 п.115 Статуту залізниць України встановлено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
При цьому ч.2 ст.623 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Позивач здійснив розрахунок розміру збитків на підставі специфікації №71/573 WR-PLM від 11.12.2019 та рамкового договору купівлі-продажу №1DMK/03/18/18-0265-11 від 01.03.2018, тобто з дотриманням вимог абз.1 п.115 Статуту залізниць України.
В той же час, відповідно до ч.2 п.114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644 вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0-6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже; 1,5% маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 1% маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі; 0,5% маси всіх інших вантажів.
Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються: від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці; від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.
Як вбачається з залізничної накладної №46919809 від 15.12.2019 маса вантажу у вагоні №56855562 становить 63040 кг.
Таким чином, відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, норма природної втрати вантажу у вагоні №56855562 складає 0,5%, що дорівнює 315,20 кг.
Однак позивачем при розрахунку недостачі маси вантажу не враховано норму природної втрати, оскільки відповідно до приписів п.114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно із комерційним актом №417908/4 від 31.12.2019 нестача склала брутто 3948 кг. Отже враховуючи норми природної втрати кількість фактичної нестачі становить 3632,80 кг (3948 кг - 315,20 кг = 3632,80 кг (3,63280 т).
Отже, вартість втраченого вантажу у вагоні №56855562 становить 1373,198 євро (378,00 євро х 3,63280 т).
Згідно ч.3 ст.623 Цивільного кодексу України збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пред'явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме із цією процесуальною дією пов'язується початок процесу у справі.
При цьому днем подання заяви до суду є не дата, вказана у позовній заяві (в даному випадку 17.04.2020), а день її реєстрації канцелярією суду або день відправлення позовної заяви на адресу суду поштою, а в даному випадку 22.04.2020 згідно календарного штемпелю відділення зв'язку на конверті, в якому дана позовна заява надійшла до Господарського суду міста Києва.
Отже при визначенні вартості втраченого вантажу застосуванню підлягає встановлений НБУ курс гривні до євро станом на 22.04.2020, що складав 29,3577 грн за 1 євро.
Таким чином відповідно до розрахунку суду, здійсненого на підставі вищезазначених положень законодавства, загальна вартість недостачі, виявленої у вагоні №56855562 з урахуванням норми природної втрати, складає 40313,94 грн (1373,198 євро х 29,3577 грн).
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст.76-79 Господаркського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На переконання суду, позивачем належними та допустимими доказами доведено факт втрати вантажу відправником якого він був (договір, залізнична накладна та комерційний акт) та дійсну вартість вантажу (специфікація).
В той час як залізниця, всупереч викладеним вище нормам процесуального законодавства, враховуючи обставини, які встановлені самим відповідачем у комерційному акті, не спростувала подані позивачем докази на підтвердження завдання збитків у зв'язку з частковою втратою вантажу, що сталася з вини перевізника. Як і не надала жодних доказів на підтвердження того, що недостача прийнятого залізницею до перевезення без зауважень вантажу виникла з незалежних від неї причин.
Отже залізниця повинна відшкодувати збитки, завдані незбереженням вантажу під час його перевезення.
За таких обставин, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини втрати частини вантажу та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини у незбереженні прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми збитків, які виникли внаслідок незбереження вантажу при перевезенні, підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, Єжи Ґедройця, буд.5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" (51925, Дніпропетровська обл., м.Кам'янське, вул.Соборна, 18 Б, ідентифікаційний код 05393043) вартість втраченого вантажу у розмірі 40313 (сорок тисяч триста тринадцять) грн 94 коп. та судовий збір у розмірі 1920 (одна тисяча дев'ятсот двадцять) грн 94 коп.
3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
4. В решті позовних вимог відмовити.
5. Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Згідно з п.п.17.5. п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 22.09.2020.
Суддя М.Є.Літвінова