ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.09.2020Справа № 910/13056/20
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича
компанія "ЕКОФАРМ"
про забезпечення позову
у справі №910/13056/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича
компанія "ЕКОФАРМ"
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення,
Суддя Зеленіна Н.І.
Без виклику учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ЕКОФАРМ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України про:
- визнання недійсним та скасування рішення Антимонопольного комітету України № 430-р від 10 липня 2020 року в частині визнання, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ЕКОФАРМ" вчинило порушення, передбачене статтею 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді повідомлення неправдивих відомостей на веб-сайтах в мережі інтернет за посиланням https://ecopharm.ua/ та https://proteflazid.com.ua про лікарський засіб "Протефлазід", зміст яких стосується лікування та/або профілактики гострої респіраторної хвороби COVID-19, викликаної коронавірусом SARS-CoV-2, без належного обґрунтування відповідно до чинного законодавства, зокрема без наявності офіційних рекомендацій Міністерства охорони здоров'я України щодо його застосування для лікування та/або профілактики гострої респіраторної хвороби COVID-19;
- визнання недійсним та скасування рішення Антимонопольного комітету України № 430-р від 10 липня 2020 року в частині накладення штрафу за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини Рішення у розмірі 3 210 464 грн.;
- зупинення виконання рішення Антимонопольного комітету України № 430-р від 10 липня 2020 року в частині накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ЕКОФАРМ" штрафу у розмірі 3 210 464 грн. на час розгляду справи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Антимонопольний комітет України при прийнятті рішення № 430-р від 10 липня 2020 року не прийняв до уваги факти, які зазначалися Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ЕКОФАРМ" у відповіді на вимогу та у відповіді на попередні висновки Комітету.
Ухвалою від 03.09.2020 р. відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 23.09.2020 р.
10.09.2020 р. до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ЕКОФАРМ" про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку, а саме: стягнення на підставі рішення Антимонопольного комітету України №430-р від 10 липня 2020 року в частині накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ЕКОФАРМ" штрафу у розмірі 3 210 464, 00 грн. та нарахування та стягнення пені за кожний день прострочення сплати штрафу у розмірі 1,5% від суми штрафу - на час розгляду справи №910/13056/20.
У період з 07.09.2020 р. по 11.09.2020 р. включно суддя Зеленіна Н.І. перебувала на навчанні в Національній школі суддів України.
У період з 14.09.2020 р. по 18.09.2020 р. включно суддя Зеленіна Н.І. перебувала у відпустці.
Заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ЕКОФАРМ" обґрунтована тим, що у випадку прострочення сплати штрафу за рішенням № 430-р від 10 липня 2020 року Антимонопольним комітетом України може нараховуватися та стягуватися пеня за кожний день прострочення виконання зобов'язання, незважаючи на наявність відкритого провадження у Господарському суді міста Києва про визнання рішення недійсним.
За змістом частини першої статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову застосовується господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.
Відповідно до частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
З огляду на положення статей 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Як встановлено у ч. 1 ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу тощо.
Відповідно до ч. 3 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
При цьому згідно з ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; за результатами перевірки відповідно до частини п'ятої статті 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до частини третьої статті 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.
Незалежно від положень частини четвертої цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України (ч. 5 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Так, в силу норм Закону України "Про захист економічної конкуренції" органи Антимонопольного комітету України в силу своїх повноважень приймають відповідні рішення, як-от: рішення у заявах про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання (ст. 28 Закону), рішення у справах про узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання (ст. 31 Закону), рішення у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (ст. 48 Закону).
Вжиття зазначених позивачем заходів забезпечення фактично є втручанням в діяльність Антимонопольного комітету України та є недопустимим.
Відтак, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову.
Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема з вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ЕКОФАРМ" у задоволенні заяви про забезпечення позову.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбаченому розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.І. Зеленіна