ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.09.2020Справа № 910/11349/20
Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1»
до Фізичної особи-підприємця Хропака Андрія Борисовича
про стягнення 55 681,79 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1» (надалі - ТОВ «Житлобуд-1») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Хропака Андрія Борисовича (надалі - ФОП Хропак А.Б.) про стягнення 55 681,79 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором про надання послуг на виконання робіт на нежитлове приміщення по вул. Верховинна, 91А від 01.05.2010, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 51 769,92 грн., інфляційних у розмірі 2 501,05 грн. та 3% річних у розмірі 1 410,82 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2020 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.
Зазначена ухвала направлялась на адресу місця проживання (реєстрації) ФОП Хропак А.Б. поштовим відправленнями за №0105475178536, проте відправлення повернулись до суду із зазначенням причин повернення «інші причини».
Суд відзначає, що ухвала направлялась за офіційною адресою місця проживання (реєстрації) ФОП Хропак А.Б., яка міститься у ЄДР, та надавалась у ЄДР самим відповідачем, а відтак, неотримання поштових відправлень за вказаною ним самим адресою є свідомим діянням (бездіяльністю) самого відповідача, тому всі несприятливі наслідки такого неотримання покладаються на нього самого.
В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою відповідача, вважається днем вручення йому відповідної ухвали суду.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду від 05.08.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Натомість, відзив на позовну заяву відповідачем не подано.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
01.05.2010 між ТОВ «Житлобуд-1» (виконавець) та ФОП Хропак А.Б. (замовник) було укладено договір надання послуг на виконання робіт на нежитлове приміщення по вул. Верховинна, 91А (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1 якого виконавець забезпечує якісне та своєчасне обслуговування будинку та прибудинкової території, виступає посередником між власником та надавачами комунальних послуг. Власник приміщень бере участь у витратах на оплату комунальних послуг. Послуги надаватимуться за адресою: м. Київ, вул. Верховинна, 91 А. Загальна площа приміщення: 274,30 кв.м. Вказане приміщення є власністю Хропака Андрія Борисовича на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 03.12.2009 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петрушиною Н.Ю.
За містом п. 2 Договору встановлено, що замовник оплачує послуги щомісячно на підставі рахунку, встановленого виконавцем, до 20 числа наступного за звітним місяцем, за діючими тарифами, встановленими центральним органом виконавчої влади.
Спір виник у справі у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати наданих на підставі Договору послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 51 769,92 грн..
Договір є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За умовами Договору відповідач взяв на себе зобов'язання здійснювати оплату послуг до 20 числа наступного за звітним, за діючими тарифами, встановленими центральним органом виконавчої влади.
Так, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 1 серпня 2017 року №932 «Про внесення змін до Тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим» встановлено, що тариф за утримання та обслуговування житлового будинку становить 5,25 грн. за 1 кв.м. - у випадку оплати послуг не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, та 5,78 грн. за 1 кв.м. - у випадку оплати послуг після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
За твердженням позивача, у відповідача наявна заборгованість з оплати послуг за Договором за період з грудня 2017 року по липень 2020 року у загальному розмірі 51 769,92 грн., виходячи із розміру тарифу 5,78 грн. за 1 кв.м., проте суд не погоджується з таким нарахуванням оскільки договором сторони встановили строк оплати послуг - до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, а відтак, виходячи із змісту розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 1 серпня 2017 року №932, тариф за утримання та обслуговування житлового будинку становить 5,25 грн. за 1 кв.м., тобто 1 440,08 грн. (274,30*5.25).
Також, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 14 листопада 2019 року №1977 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» визнано таким, що втратило чинність, розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), зокрема, від 01 серпня 2017 року N 932 «Про внесення змін до Тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим», зареєстроване в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 14 серпня 2017 року за №158/1750.
Таким чином, з 14.11.2019 тариф на надання послуг за спірним Договором не встановлений центральним органом виконавчої влади, додаткові угоди до Договору стосовно встановлення тарифів в матеріалах справи відсутні, що свідчить про безпідставне нарахування відповідачу плати за період з листопада 2019 року по липень 2020 року.
Окрім того, суд відзначає, що умови п. 2 Договору встановлюють строк оплати щомісячно на підставі рахунку.
Матеріали справи не містять доказів виставлення позивачем відповідачу рахунків за Договором, проте суд зауважує, що за своєю природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку сплатити за надані послуги.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №910/9472/17.
При цьому, суд зазначає, що у Договорі вказані банківські реквізити позивача, а вартість послуг сторонами погоджена.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 2 Договору заборгованість відповідача по сплаті за надані позивачем на підставі Договору послуги становить 33 121,84 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 33 121,84 грн. за надані на підставі Договору послуги. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Житлобуд-1» про стягнення з ФОП Хропак А.Б. основної заборгованості правомірні та обґрунтовані у розмірі 33 121,84 грн.
Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 410,82 грн. та інфляційних у розмірі 2 501,05 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за загальний період з 01.12.2017 по 31.07.2020.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши власний розрахунок, виходячи із встановленого судом розміру заборгованості, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 1 386,70 грн. та інфляційних у розмірі 2 313,31 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ФОП Хропак А.Б. на користь ТОВ «Житлобуд-1» заборгованості у розмірі 33 121,84 грн., 3% річних у розмірі 1 386,70 грн. та інфляційні у розмірі 2 313,31 грн. В задоволенні інших позовних вимог (заборгованість у розмірі 18 648,08 грн., 3% річних у розмірі 24,12 грн. та інфляційні у розмірі 187,74 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 231, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1» задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Хропака Андрія Борисовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1» (04210, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, будинок 16-Д; ідентифікаційний код 30044995) заборгованість у розмірі 33 121 (тридцять три тисячі сто двадцять одна) грн. 84 коп., 3% річних у розмірі 1 386 (одна тисяча триста вісімдесят шість) грн. 70 коп., інфляційні у розмір 2 313 (дві тисячі триста тринадцять) грн. 31 коп. та судовий збір у розмірі 1 390 (одна тисяча триста дев'яносто) грн. 03 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.П. Босий