ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.09.2020Справа № 910/9649/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Приватного Акціонерного Товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Департаменту патрульної поліції про стягнення 18 004,09 грн., без виклику представників сторін,
У липні 2020 року до Господарського суду міста Києва звернувся позивач з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з відповідача 18 004,09 грн. матеріальної шкоди на підставі ст.ст. 993, 1166, 1191 ЦК України.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, 07.08.2017 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Тойота», д.н.з. № НОМЕР_1 (застрахований позивачем транспортний засіб) під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «Тойота» д.н.з. № НОМЕР_2 , що належить Управлінню патрульної поліції, під керуванням ОСОБА_2 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 24 553,70 грн.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного «Тойота» д.н.з. № НОМЕР_2 була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", яке частково виплатило на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 6 549,61 грн. Проте, не відшкодованою залишилася сума в розмірі 18 004,09 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2020 року справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін від сторін у встановлений законом строк не надано.
13.08.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив суд в позові відмовити повністю, з тих підстав, що сума страхового відшкодування забезпечена полісом цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/4963602 Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", що здійснювала страхування, а отже позивачу, за захистом своїх прав та інтересів потрібно було звернутись із позовом саме до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" а не до Департаменту патрульної поліції.
18.08.2020 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначив, що оскільки сума страхового відшкодування забезпечена полісом цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/4963602 Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", що здійснювала страхування, а отже позивачу, за захистом своїх прав та інтересів потрібно було звернутись із позовом до належного відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", тобто Департамент патрульної поліції в даній господарській справі є не належним відповідачем, у зв'язку із чим відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до довідки поліції та постанови Шевченківського районного суду м. Чернівців № 727/8025/17 від 17.08.2017 року, 07.08.2017 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Тойота», д.н.з. № НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «Тойота» д.н.з. № НОМЕР_2 , що належить Управлінню патрульної поліції та яким керував ОСОБА_2 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Згідно постанови Шевченківського районного суду м. Чернівців №727/8025/17 від 17.08.2017 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Тойота», д.н.з. № НОМЕР_1 .
Пошкоджений автомобіль був застрахований позивачем на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу № 28-2601-17-00005 від 22.06.2017 року.
Відповідно до рахунку-фактури СОМ-М-170034 від 08.08.2017 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Тойота», д.н.з. № НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження ДТП становить 24 553,70 грн.
Відповідно до страхового акту № № ЗСКА-7026 від 21.08.2017 року, позивачем встановлено факт настання страхового випадку та вирішено виплатити страхове відшкодування на загальну суму 24 553,70 грн.
Зазначені кошти в розмірі 24 553,70 грн. позивачем були виплачені, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжними дорученнями від № 16611 від 21.08.2017 року.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як вбачається з матеріалів справи, транспортним засобом - автомобілем «Тойота» д.н.з. № НОМЕР_2 , який спричинив ДТП та заподіяв збитки автомобілю «Тойота», д.н.з. № НОМЕР_1 , керував ОСОБА_2 .
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.
Вина особи, яка керувала «Тойота» д.н.з. № НОМЕР_2 , ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку.
Тому, ОСОБА_2 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Тойота», д.н.з. № НОМЕР_1 , у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність за шкоду заподіяну внаслідок експлуатації автомобіля «Тойота» д.н.з. № НОМЕР_2 була застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", про що було укладено договір (поліс) № АК/4963602 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу автомобіля «Тойота» д.н.з. № НОМЕР_2 , і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Водночас, згідно зі статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Як вбачається із платіжного доручення № 10922 від 11.06.2020 року, копія якого міститься в матеріалах справи, Товариство з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" сплатило позивачеві страхове відшкодування в сумі 6 549,61 грн.
Як передбачено ст. 1194 ЦК України у разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Судом було надано належну оцінку відзиву відповідача на позовну заяву, проте його доводи про те, що сума страхового відшкодування забезпечена полісом цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/4963602 Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", а отже позивачу, за захистом своїх прав та інтересів потрібно було звернутись із позовом саме до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" а не до Департаменту патрульної поліції не приймається судом до уваги з огляду на наступне.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок щодо страхового відшкодування.
З огляду на вищенаведене право потерпілого на відшкодування за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування в деліктному зобов'язанні.
Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення захисту свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування, або шляхом звернення до страховика, в якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст.1194 ЦК України підстав.
Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.
Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №754/1114/15-ц.
За таких обставин, враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги про стягнення відповідача 18 004,09 грн. (24 553,70 грн. розмір шкоди - 6 549,61 грн. часткове відшкодування), є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код 40108646) на користь Приватного Акціонерного Товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, 32 ЛІТ. А, код 30859524) суму страхового відшкодування в розмірі 18 004 (вісімнадцять тисяч чотири) грн. 09 коп. та судовий збір в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.
Повне рішення складено 21.09.2020р.
Суддя С.О. Чебикіна