ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.09.2020Справа № 910/6811/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" до акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 33 588,39 грн.,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
У травні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Залізниця) збитків у розмірі 33 588,39 грн. у зв'язку з пошкодженням вагонів.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, як перевізник, належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження та забезпечення схоронності й цілісності вагонів №№ 62078225, 64021751, 56944259, 63252944, 63253256, 63949606 та 62197686, які перебувають у власності та оренді Товариства, у зв'язку з чим такі вагони були розукомплектовані, а позивачу - завдано збитки у розмірі 33 588,39 грн., що складає вартість ремонту зазначених вагонів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 травня 2020 року вищенаведену позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6811/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не менше строку карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Зазначена ухвала суду вручена представнику відповідача 26 травня 2020 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01054 71674679.
27 травня 2020 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання позивача про приєднання документів до матеріалів справи № 910/6811/20.
9 червня 2020 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив Залізниці від 5 червня 2020 НЮс-06/1061 на позовну заяву, в якому остання заперечила проти задоволення вимог Товариства з огляду на те, що у позивача відсутні права на пред'явлення цього позову, оскільки Товариство відповідно до накладних №№ 53109211, 53102612, 53182515 не є відправником або одержувачем вантажу. Крім того, Залізниця у наведеному відзиві зазначила про те, що розукомплектування вагонів Товариства відбулося внаслідок крадіжки деталей їх рухомого складу, у зв'язку з чим відповідальність за завдання шкоди майну позивача повинна покладатись не на відповідача, а на винних у крадіжці осіб. Залізниця також посилалась на відсутність у матеріалах справи належних доказів на підтвердження права власності та/або користування Товариства спірними вагонами.
15 червня 2020 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла відповідь Товариства від 11 червня 2020 року № 522 на відзив Залізниці, в якій позивач зазначив, зокрема, про безпідставність посилання відповідача на статтю 130 Статуту залізниць України, оскільки позовні вимоги Товариства ґрунтуються на нормах глави 82 (відшкодування шкоди) Цивільного кодексу України. Позивач також вказав, що його право власності (користування) спірними вагонами підтверджується поданими до суду документами (договорами та актами), а також відомостями, які містяться у графі 20 залізничних накладних. Крім того, Товариство зазначило, що складення відповідачем актів форми ВУ-23М підтверджує факт пошкодження спірних вагонів. Товариство також посилалось на відсутність у матеріалах справи доказів невідповідності технічного стану зазначених у позові вагонів при прийнятті їх відповідачем до перевезення, що, на думку позивача, підтверджує наявність вини Залізниці у завданні Товариству спірних збитків.
30 червня 2020 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли заперечення Залізниці від 25 червня 2020 № НЮС-06/1190 на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких відповідач зазначив про безпідставність доводів позивача, викладених у відповіді на відзив.
10 липня 2020 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла відповідь позивача на вищевказані заперечення, в якій останній повністю підтримав заявлені позовні вимоги.
Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Враховуючи подання сторонами у даній справі заяв по суті спору, в яких останні висловили свої правові позиції, доводи та міркування щодо спірних вимог, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, в яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи усіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
У грудні 2019 року Залізницею було здійснено перевезення вантажних вагонів №№ 62078225, 64021751, 56944259, 63252944, 63253256, 63949606 та 62197686, які належали та перебували в користуванні (оренді) Товариства, що підтверджується залізничними накладними №№ 53007134, 46826004, 47014055, 53109211, 53102612, 47254354 та 53182515, внаслідок чого на станції Богуславський (код станції 455100) було встановлено розкомплектованість відповідних вагонів, про що було складено повідомлення форми ВУ-23М від 18 грудня 2019 року № 1575, від 19 грудня 2019 року № 1573, від 21 грудня 2019 року № 1618, від 27 грудня 2019 року № 1821, від 27 грудня 2019 року № 1819, від 14 грудня 2019 року № 1574 та від 7 січня 2020 року № 2038.
З метою складення комерційних актів форми ГУ-22 Товариство письмово звернулося до начальника станції Богуславський структурного підрозділу "Дніпровська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" із заявою від 10 січня 2020 року № 189/ДВ.
10 січня 2020 року позивач звернувся із заявою 190/ДВ до начальника структурного підрозділу "Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол" регіональної філії "Придніпровська залізниця" відповідача з проханням оформити акти про пошкодження вагонів форми ВУ-25М (щодо вагонів №№ 62078225, 64021751, 56944259, 63252944, 63253256, 63949606 та 62197686).
Крім того, з матеріалів справи також вбачається, що Товариство зверталося до начальника структурного підрозділу "Дніпровська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" відповідача зі скаргою від 28 січня 2020 року № 621/ДВ на дії начальника станції Богуславський структурного підрозділу "Дніпровська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії відповідача "Придніпровська залізниця".
Структурним підрозділом "Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол" регіональної філії "Придніпровська залізниця" відповідача було складено акти про пошкодження (форми ВУ-25М) вагонів: № 62078225 (акт від 18 грудня 2019 року), № 64021751 (акт від 19 грудня 2019), № 56944259 (акт від 21 грудня 2019 року), № 63252944 (акт від 27 грудня 2019 року), № 63253256 (акт від 27 грудня 2019 року), № 63949606 (акт від 14 грудня 2019 року) та № 62197686 (акт від 6 січня 2020 року).
За наслідками встановлення розукомплектування зазначених вагонів останні було направлено на технічне обслуговування, для забезпечення відновлення яких Товариство придбало та передало структурному підрозділу "Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол" регіональної філії "Придніпровська залізниця" відповідача необхідні деталі на загальну суму 30 832,81 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями контракту купівлі-продажу від 14 березня 2018 року № 495, договору поставки від 10 лютого 2014 року № 59/14, договору поставки від 1 листопада 2016 року № 710/16, специфікацій до вказаних угод, виставлених позивачу продавцями відповідних деталей рахунків на оплату: від 4 жовтня 2018 року № 6/495, від 20 листопада 2018 року № 5/495, від 20 квітня 2018 року № ТП000000213, а також платіжних доручень: від 10 жовтня 2018 року № 87, від 20 листопада 2018 року № 93, від 24 квітня 2018 року № 3242, від 19 серпня 2019 року № 6764.
Відновлення визначених вагонів шляхом встановлення закуплених Товариством деталей здійснювалося структурним підрозділом "Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол" регіональної філії "Придніпровська залізниця" відповідача згідно з укладеним між Товариством та Залізницею договором на технічне обслуговування з відчепленням вантажних вагонів від 1 лютого 2018 року № ПР/В-18129/НЮдч, що підтверджується відповідними актами від 31 грудня 2019 року № 799/255 (вагони №№ 62078225, 64021751), від 20 січня 2020 року № 23/255 (вагони №№ 56944259, 63252944, 63253256, 62197686) та від 26 грудня 2019 року № 790/255 (вагон № 63949606).
Загальна вартість вищенаведеного ремонту вагонів склала 2 755,58 грн. та була оплачена Товариством відповідно до платіжних доручень від 16 січня 2020 року № 364, від 6 лютого 2020 року № 936 та від 16 січня 2020 року № 368.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Товариство посилалося на те, що відповідач, як перевізник, належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження та забезпечення схоронності й цілісності вагонів №№ 62078225, 64021751, 56944259, 63252944, 63253256, 63949606 та 62197686, які перебувають у власності та оренді Товариства, у зв'язку з чим позивачу було завдано збитки у загальному розмірі 33 588,39 грн., пов'язані з відновленням зазначених вагонів.
Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За приписами статті 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, встановлюється Статутом. Вказаним актом також регламентується порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Згідно зі статтею 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Наявними в матеріалах справи залізничними накладними №№ 53007134, 46826004, 47014055, 53109211, 53102612, 47254354 та 53182515 підтверджується факт прийняття Залізницею та здійснення перевезення вагонів Товариства (власних та орендованих) за №№ 62078225, 64021751, 56944259, 63252944, 63253256, 63949606 та 62197686.
Згідно зі статтею 8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, у тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.
За приписами пункту 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 29 січня 2015 року № 17, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.
Відповідно до пункту 4.1 вказаних Правил випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред'явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).
Суд зазначає, що прийняття відповідачем до перевезення спірних вагонів свідчить про те, що останні перебували у технічно справному стані.
Як свідчать матеріали справи, на станції Богуславський (код станції 455100) виявлено розукомплектування спірних вагонів, про що свідчать відповідні повідомлення форми ВУ-23М.
Згідно з пунктами 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 року № 113, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.
Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.
З матеріалів справи вбачається, що вагони №№ 62078225, 64021751, 56944259, 63252944, 63253256, 63949606 та 62197686 були відремонтовані. Це підтверджується відповідними актами, копії яких долучено позивачем до позовної заяви.
Загальна вартість робіт з відновлення, оплачених позивачем, становить 2 755,58 грн.
При цьому, необхідні деталі загальною вартістю 30 832,81 грн., встановлені на належні Товариству вагони, були придбані позивачем за власні кошти у контрагентів.
Доданими до матеріалів справи документами підтверджується понесення позивачем витрат на відновлення внаслідок розукомплектування вагонів №№ 62078225, 64021751, 56944259, 63252944, 63253256, 63949606 та 62197686, які належали та перебували в користуванні (оренді) Товариства при їх перевезенні Залізницею, на загальну суму 33 588,39 грн., яка складається з вартості придбаних взамін втрачених деталей у розмірі 30 832,81 грн. та вартості робіт у розмірі 2 755,58 грн.
Відповідно до пункту 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 року № 113, сума збитків за пошкодження вагона складається з:
- витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15 листопада 1999 року № 551, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;
- вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;
- витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;
- плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням, визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.
Згідно з положеннями статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Стаття 224 ГК України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
Вимогами статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).
Статтею 225 ГК України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів складу цивільного правопорушення звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Слід зазначити, що порожні вагони, які не належать Залізниці та транспортуються останньою за повними перевізними документами з нарахуванням провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов'язана доставити ці вагони на станцію призначення у збереженості й видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.
Така ж правова позиція викладена у пункті 11 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" від 29 листопада 2007 року № 01-8/91.
Згідно із статтею 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
За приписами статті 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
В свою чергу суд зазначає, що в даному випадку мова йде про встановлену законодавством відповідальність залізниці за незбереження приватних вагонів (майна іншої особи) під час їх використання (перевезення), а відтак статус такого майна (чи вантаж, чи порожні вагони) для встановлення складу цивільного правопорушення принципового значення немає.
За змістом пункту 2 статті 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
Суд також звертає увагу на те, що складені відповідачем акти про пошкодження вагона (контейнера) форми ВУ-25М, за відсутності встановлених правоохоронними органами відповідних обставин у межах кримінального провадження, не можуть вважатися такими, що підтверджують здійснення крадіжки деталей вагонів третіми особами.
При цьому, в силу пункту 20 Правил складання актів (пункт 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року № 334, акт про пошкодження вагона (контейнера) складається у разі пошкодження вагона (контейнера) під час перевезення, навантаження, вивантаження вантажу, виконання маневрових робіт, а також в інших випадках для засвідчення обставин і розмірів пошкодження і є підставою для матеріальної відповідальності винних у пошкодженні згідно із статтею 124 Статуту.
Разом із тим, поданими документами підтверджується, що відповідач прийняв вагони до перевезення без заперечень та зауважень, а обов'язок відповідача забезпечувати схоронність вагонів передбачена статтею 110 Статуту, відповідно до якої залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами перевезення вантажів іншому підприємству.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог, зокрема, доказів завдання Товариству спірних збитків не з вини Залізниці.
Зважаючи на те, що при перевезенні вагонів №№ 62078225, 64021751, 56944259, 63252944, 63253256, 63949606 та 62197686, які належали та перебували в користуванні (оренді) позивача, Залізницею не було дотримано вимог щодо їх збереження (схоронності), внаслідок чого позивачем були понесені витрати на оплату вартості їх ремонту на загальну суму 33 588,39 грн., суд дійшов висновку про те, що покладення відповідальності на відповідача за заподіяні позивачу збитки є правомірним, а тому позовні вимоги Товариства про стягнення з відповідача спірної суми збитків є законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Судові витрати з урахуванням положень статті 129 ГПК України покладаються судом на відповідача.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (03150, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 46-46А; ідентифікаційний код 30600592) 33 588 (тридцять три тисячі п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 39 коп. збитків та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 21 вересня 2020 року.
Суддя Є.В. Павленко