Справа № 487/6219/19
Провадження № 1-кс/487/4313/20
24.07.2020 року м. Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Миколаєві скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_4 про відмову у визнані потерпілим, у кримінальному провадженні №42018160690000004
06.07.2020 року ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із скаргою, якою просив скасувати постанову слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_4 про відмову у визнані потерпілим від 09.06.2020 року у кримінальному проваджені №42018160690000004 від 16.01.2018 року.
В обґрунтування скарги зазначив, що слідчим Другого відділу СУ ТУ ДБР розташованого в м. Миколаєві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018160690000004, постановою слідчого від 09.06.2020 року, йому було відмовлено в визнанні його потерпілим у вказаному провадженні у зв'язку із відсутністю в матеріалах провадження даних стосовно завдання йому будь-якої шкоди.
Таким чином, вважає, що вказана постанова підлягає скасуванню оскільки суперечить вимогам чинного законодавства та обмежує його у процесуальних правах.
Заявник до судового засідання не з'явились, надав заяву в якій просив провести розгляд справи за його відсутності.
Разом з тим, слідчий суддя дійшов висновку про можливість розгляду зазначеної скарги за відсутності заявника, оскільки останній реалізував своє право на оскарження дій слідчого, передбачене ч.1 п.1 ст. 303 КПК України.
До судового засідання слідчий Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_4 , не з'явилась.
У порядку ч.3 ст.306 КПК України, скаргу було розглянуто за відсутності представника суб'єкта оскарження.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя, дійшов наступних висновків.
Із матеріалів скарги вбачається, що Другим відділом СУ ТУ ДБР розташованого в м. Миколаєві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018160690000004 від 16.01.2018 року .
09.06.2020 року слідчим Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_4 винесено постанову про відмову ОСОБА_3 у визнанні його потерпілим, у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №42018160690000004 від 16.01.2018 року.
Згідно п.5 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, а саме, рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Під час винесення постанови, слідчий, виходив з того, що відповідно до ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. Разом з тим, обставини, викладені у заяві ОСОБА_3 , не містять очевидних та достатніх підстав вважати, що кримінальним правопорушенням йому завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст.55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди; права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого; потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення; за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
З огляду на зазначену процесуальну норму, слідчий у випадку відмови у визнанні потерпілим, виносить вмотивовано постанову про відмову у визнанні потерпілим.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, відображеною у п.67 рішення від 4 квітня 2006 року у справі "Шевченко проти України" розслідування не буде ефективним доти, доки всі докази не будуть детально вивчені, а висновки не будуть обґрунтовані.
Дослідивши постанову про відмову у визнанні потерпілим від 22.04.2020 року на предмет її обґрунтованості, слідчий суддя приходить до висновку, що окрім посилання на положення ст.55 КПК України, слідчим зроблено загальне посилання на відсутність у матеріалах провадження даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 було завдано шкоди, однак на підтвердження такого свого висновку не навів та не послався, які саме матеріали досудового розслідування дають підстави прийти до такого висновку, які слідчі дії були ним проведені, та у сукупності свідчать про те, що ОСОБА_3 не було завдано шкоди.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість вимог ОСОБА_3 щодо скасування постанови слідчого.
Приймаючи до уваги вищевикладене скарга ОСОБА_3 про скасування постанови слідчого від 09 червня 2020 року про відмову у визнані потерпілим у кримінальному провадженні №42018160690000004 підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 303-307, 376 КПК України
Скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.
Постанову слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_4 від 09 червня 2020 року про відмову у визнані потерпілим у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018160690000004 - скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1