Справа № 472/627/20
"16" вересня 2020 р. смт. Веселинове
Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Кучерявенко С.С.,
за участю секретаря Чорної О.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
відповідача ОСОБА_4 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду смт Веселинове Миколаївської області матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
В обгрунтування вимог позивач вказує, що вона проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 з 1992 року і до дня його смерті.
ІНФОРМАЦІЯ_1 її співмешканець ОСОБА_5 помер. Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 4,30 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Катеринівської сільської ради, про що свідчить державний акт серії ЯА № 074171, виданий Веселинівською районною державною адміністрацією Миколаївської області 04 березня 2005 року на ім'я ОСОБА_5 .
За життя ОСОБА_5 заповіту не склав. На момент відкриття спадщини, батьки співмешкаця померли. Померлий має сина ОСОБА_4 від попереднього шлюбу.
Спадщину після смерті співмешканця вона прийняла шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Звернувшись в травні 2019 року до нотаріуса з питанням оформлення спадщини після смерті ОСОБА_5 , їй було роз'яснено, що вона не перебувала у зареєстрованому шлюбі з спадкодавцем, тому у випадку, якщо вони проживали однією сім'єю понад п'ять років, то на підтвердження цього слід надати відповідні докази, а саме рішення суду про встановлення даного факту.
Посилаючись на наведене та те, що для оформлення спадкових прав необхідно встановити факт їх спільного сумісного проживання, просить задовольнити позовну заяву.
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовну заяву підтримали повністю, просили суд її задовольнити.
Представник Катеринівської сільської в судове засідання не з'явився, про час та місце його був повідомлений належним чином. Надав до суду заяву про слухання справи за їх відсутності.
Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, суду показав, що є сином померлого ОСОБА_5 і просить відмовити в задоволенні позову.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала, суду показала, що в 1982 році вийшла заміж за ОСОБА_5 , в шлюбі народили троє дітей, згодом з чоловіком розійшлися, але шлюб офіційно не розривали. По день смерті ОСОБА_5 вони перебували в зареєстрованому шлюбі. Вона та її син є спадкоємцями першої черги.
Свідок ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 суду показали, що знали сім'ю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , підтверджують, що приблизно з 1992 року вони проживали спільно, як сім'я, вели спільне господарство, проживали в с. Новокатеринівка.
Заслухавши позивача, представника позивача, відповідачів, свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню, виходячи із наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 в с. Новокатеринівка Веселинівського району Миколаївської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Катеринівською сільською радою Веселинівського району Миколаївської області 17 квітня 2009 року.
Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 4,30 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Катеринівської сільської ради, про що свідчить державний акт серії ЯА № 074171, виданий Веселинівською районною державною адміністрацією Миколаївської області 04 березня 2005 року на ім'я ОСОБА_5 .
Згідно інформаційної довідки із спадкового реєстру №61273456 виданого Веселинівською державною нотаріальною конторою від 12.08.2020 року встановлено, що спадкові справи чи видані свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 відсутні.
Відповідно до довідки Катеринівської сільської ради від 22.04.2019 року №236/04-05 ОСОБА_5 з 1992 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав разом з співмешканкою ОСОБА_1 за адресою : АДРЕСА_1 .
Згідно Погосподарської книги за 1996-2000 роки, особовий рахунок № НОМЕР_2 , даних Погосподарської книги за 2001-2005 роки, особовий рахунок № НОМЕР_3 та погосподарської книги за 2006-2009 роки вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 проживали однією сім'єю та вели спільне господарство.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).
У відповідності з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст.1259 цього Кодексу.
За статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.
Відповідно до ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою.
В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 13 березня 1982 року перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , шлюб не було розірвано та не припинено, що підтверджується витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб за № 00027375197 від 11 серпня 2020 року.
Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_4 , 1984 року народження, що підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00027374992 від 11 серпня 2020 року.
З матеріалів справи вбачається, що 03 квітня 2009 року Веселинівським районним судом було винесене заочне рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_10 (справа № 2-183), яке на момент смерті ОСОБА_5 не вступило в законну силу.
В 2009 році при повторному шлюбі відповідача ОСОБА_3 в гр "Для відміток" Розділу "Наречена" підставою припинення попереднього шлюбу вказано: "Попередній шлюб припинено на підставі актового запису про смерть № 11 від 17.04.2009 року, складений Катеринівською сільською радою Веселинівського району Миколаївської області", що підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00023793702 від 29 серпня 2019 року.
Статтею 3 СК України визначено, що сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
За положеннями частини першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
В силу вимог ч. 1 ст. 25 СК жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.
Відповідно до роз'яснень викладених у п.21 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам, необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Разом із тим, згідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Тобто при застосуванні статті 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Отже, передумовою встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є відсутність факту перебування жодної із сторін в іншому зареєстрованому шлюбі чи фактичних шлюбних відносинах.
Аналогічна позиція висловлена в Постанові Верховного суду від 17 червня 2020 року , справа N 755/18012/16-ц.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, беручи до уваги факт перебування ОСОБА_5 у зареєстрованому у шлюбі в період, в який позивач просить встановити факт проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини разом зі спадкодавцем, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
За змістом ст.141 ЦПК України у разі відмови у задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на позивача у справі.
Керуючись ст.ст.4, 6, 10, 12, 13, 81-83, 141, 247, 263-264 268 ЦПК України, ст.ст.1264 ЦК України,-
В задоволенні позовних вимогОСОБА_1 до Катеринівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Веселинівський районний суд Миколахвської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 21 вересня 2020 року.
Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської областіС.С. Кучерявенко