Справа № 489/3602/15-к
1-кп/467/74/20
17.09.2020 року смт.Арбузинка
Головуючий суддя суду присяжних Арбузинського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1
за участю:
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених ОСОБА_4
ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7
захисників ОСОБА_8
ОСОБА_9
ОСОБА_10
ОСОБА_11
у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції між Арбузинським районним судом Миколаївської області, ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» та Миколаївським апеляційним судом у кримінальному провадженні №12014150030003470 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.07.2014 року розглянув клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу щодо
ОСОБА_7 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Миколаєві, є громадянином України, українцем, має середню спеціальну освіту, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працює, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий 25.06.2004 року Шевченківським районним судом м. Києва за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України до 8 років позбавлення волі, що обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.п.6,11,12 ч.2 ст.115 КК України,
В провадженні Арбузинського районного суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження №12014150030003470 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.07.2014 року.
В судовому засіданні прокурором заявлене клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 .
Клопотання прокурора щодо обвинуваченого ОСОБА_7 мотивоване тим, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі, був раніше судимий за вчинення злочину, поєднаного з насильством, небезпечним для життя та здоров'я, реально відбував покарання та усвідомлює його тяжкість, що може спонукати обвинуваченого покинути місце проживання та переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів та вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначені ризики були враховані судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та до теперішнього часу не зменшилися. На наявність вказаних ризиків вказують характер і спосіб вчинення злочину, у вчиненні якого ОСОБА_7 обвинувачується. Враховуючи зазначене прокурор вказує на неможливість запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні шляхом застосування інших запобіжних заходів ніж тримання під вартою.
ОСОБА_7 від коментарів щодо заявленого клопотання відмовився.
Захисник ОСОБА_11 проти задоволення клопотання прокурора заперечував та просив відмовити у продовженні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Захисник зазначив, що клопотання прокурора належним чином не обґрунтоване, не містить відомостей про соціальне становище та статус обвинуваченого. Враховуючи ступінь участі ОСОБА_7 у інкримінованому злочині, згідно з викладеною в обвинувальному акті версією подій, ОСОБА_7 , на переконання захисника, вже відбув те покарання, яке йому може бути призначене у разі визнання винуватим, що свідчить про відсутність ризиків, зазначених прокурором. Також захисник просив звернути увагу на тривалість утримання обвинуваченого під вартою без вироку суду.
Інші обвинувачені підтримали позицію ОСОБА_7 та адвоката ОСОБА_11 , проти задоволення клопотання заперечували, захисник ОСОБА_8 наголошувала про тривале утримання обвинувачених під вартою без визначення альтернативного запобіжного заходу.
Заслухавши думку прокурора, захисника, обвинувачених, суддя зробив наступний висновок.
У відповідності до вимог ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий.
Згідно ч.4 ст.199 КПК України суд повинен розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно із правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Стаття 177 КПК України, встановлює, що наряду з іншим, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та незаконно впливати на потерпілого, свідків. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може вчинити перелічені дії.
Разом з цим, ст.178 КПК України передбачає, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігати ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін якого неодноразово продовжувався та спливає 17.09.2020 року. До цієї дати розгляд кримінального провадження не завершено, відтак головуючому судді належить розглянути питання доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого.
При вирішенні клопотання суд враховує відомості про особу обвинуваченого: ОСОБА_7 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Миколаєві, є громадянином України, українцем, має середню спеціальну освіту, одружений, має двох неповнолітніх дітей, не працює, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий 25.06.2004 року Шевченківським районним судом м. Києва за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України до 8 років позбавлення волі. Зі слів обвинуваченого в попередніх судових засіданнях, дружиною ініційовано розірвання укладеного з ним шлюбу, однак належного підтвердження суду не надано.
ОСОБА_7 , відповідно до обвинувального акту, висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.п.6,11,12 ч.2 ст.115 КК України, а саме: розбої, тобто нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з насильством, небезпечним для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаному із умисним вбивством; умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, з корисливих мотивів, вчиненому на замовлення, за попередньою змовою групою осіб.
Санкцією ч.4 ст.187 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.
Санкцією ч.2 ст.115 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другої цієї статті.
Обрання будь-якого запобіжного заходу першочергово передбачає наявність обґрунтованої підозри. Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)).
Обвинувальний акт стосовно обвинуваченого перебуває на розгляді в суді.
Наведеного вище достатньо для висновку, не вирішуючи питання про доведеність вини під час розгляду клопотання, що підозра відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливого здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування використовується для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК, у цьому кримінальному провадженні.
З урахуванням викладеного слід погодитись з висновком про наявність заявлених прокурором ризиків. Так, указані ризики, як реальні, оцінюються в світлі обставин цього кримінального провадження та особистої ситуації обвинуваченого (фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування).
Сама по собі суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. При цьому, слід відмітити, що, у цій ситуації, тяжкість покарання хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, головуючий виходить з встановленого КПК України порядку отримання показань зазначених осіб у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань потерпілого та свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що обвинувачений не будучи обмежений у спілкуванні із свідками та потерпілим може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Таким чином ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та їх дослідження.
Щодо ризику вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, головуючий суддя оцінює даний ризик як реальний, оскільки ОСОБА_7 не мав до затримання стабільного джерела прибутку та може свої матеріальні потреби намагатися задовольнити злочинним шляхом. Крім того, ОСОБА_7 є особою, що раніше вчинила тяжкий злочин, передбачений ч.4 ст.187 КК України та у даному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів з корисливих мотивів, дані обставини також свідчать на підтвердження ризику, що обвинувачений може вчинити інший злочин в разі обрання йому більш м'якого запобіжного заходу.
Відтак, встановлені в провадженні обставини свідчать про те, що заявлені прокурором ризики на даний час є реальними та не зменшились.
Оцінюючи можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, головуючий суддя зробив висновок, що для застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки відсутні передумови, оскільки жодна особа не висловила бажання поручитись за обвинуваченого, особисте зобов'язання не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не виключить ризику впливу на свідків, крім того, за існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України такий запобіжний захід на даному етапі провадження є недостатнім.
Наявність тих обставин, що обвинувачений має певні соціальні зв'язки та постійне місце проживання, можливість працевлаштування, хоча і має місце, однак не є безумовною підставою для відмови в продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, ці обставини в даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами для забезпечення подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
ОСОБА_7 має певні захворювання на травми, проте відомостей про неможливість його утримання в установі попереднього ув'язнення матеріали справи не містять.
Приймаючи до уваги вищевикладене, мету застосування заходів забезпечення кримінального провадження, яка передбачає досягнення дієвості цього провадження (стаття 131 КПК України), є необхідним клопотання прокурора задовольнити та продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого, на 60 днів, ізолювавши обвинуваченого від суспільства, що відповідає вимогам кримінального процесуального закону та ґрунтується на наявних матеріалах кримінального провадження.
Разом із тим, доводи сторони захисту щодо відсутності альтернативного запобіжного заходу впродовж тривалого розгляду справи заслуговують на увагу.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Частиною 4 статті 182 КПК України визначено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Враховуючи, що обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні скеровано прокурором до суду 26.05.2015 року, проте у провадженні неодноразово змінювався склад суду та з грудня 2019 року воно перебуває на розгляді Арбузинського районного суду Миколаївської області, судовий розгляд даного кримінального провадження на даний час не закінчено, докази не досліджені, а обвинувачений ОСОБА_7 тривалий час утримується під вартою, а саме - з вересня 2014 року, що на даний час становить 6 років, вважаю за можливе одночасно визначити йому заставу як альтернативний запобіжний захід, проте у максимальних її межах, визначених п.3 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме в межах 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у розмірі 630 600 гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Окрім цього, застосовуючи до обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у виді застави, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і заставодавцем у будь-який момент протягом дії даної ухвали суду, вважаю за необхідне відповідно до ст.194 ч.5 КПК України покласти на обвинуваченого у разі внесення застави такі обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю; утриматись від спілкування з потерпілим, свідками та експертами у даному кримінальному провадженні.
Керуючись статтями 177, 183, 194, 331, 371-372 КПК України,
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Миколаєві на шістдесят днів, тобто до 15 листопада 2020 року включно.
Одночасно визначити обвинуваченому ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у межах трьохсот розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у сумі 630 600 грн., у національній грошовій одиниці України, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в даній ухвалі протягом строку її дії.
На підставі ч.5 ст.194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;
- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю;
- утриматись від спілкування з потерпілим, свідками та експертами у даному кримінальному провадженні.
У разі внесення застави термін дії обов'язків, покладених судом, визначити до 15 листопада 2020 року.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_7 , що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на спеціальний рахунок, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця попереднього ув'язнення.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця попереднього ув'язнення негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти та повідомити невідкладно прокурора та суд.
З моменту внесення застави обвинувачений ОСОБА_7 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Термін дії ухвали встановити до 15 листопада 2020 року включно.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити начальнику ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» для відома та виконання.
Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена обвинуваченим та його захисником в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Повний текст ухвали проголошено 21.09.2020 року об 11 год. 00 хв.
Головуючий суддя ОСОБА_1