Справа № 466/6353/17
17 вересня 2020 року м.Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
секретаря ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальне провадження №12016140090003672 від 26.08.2016 року про обвинувачення
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, українця, громадянина України, непрацюючого, із середньою освітою, одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України
обвинувачений ОСОБА_7 , 26.08.2016 року, приблизно о 13 год. 00 хв. керуючи автомобілем марки «Мерседес Бенц Віто», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Грінченка у м.Львові у напрямку до вул. Мазепи, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не стежив за дорожньою обстановкою, не відреагував на її зміну, наближаючись до нерегульованого перехрестя не надав дорогу транспортному засобу до даного перехрестя по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо, чим порушив п.1.5 Р.1, п.п.б, д, п.2.3 Р.2, п.16.13 Р.16 ПДР України, внаслідок чого відбулося зіткнення з мотоциклом марки «Хонда», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_4 та потерпіла ОСОБА_5 отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а саме: у порушенні правил дорожнього руху України, будучи особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило тілесні ушкодження середньої тяжкості.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України визнав повністю та пояснив, що він дійсно 26.08.2016 року, приблизно о 13 год. 00 хв. керуючи автомобілем марки «Мерседес Бенц Віто», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Грінченка у м.Львові у напрямку до вул. Мазепи, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не стежив за дорожньою обстановкою, не відреагував на її зміну, наближаючись до нерегульованого перехрестя не надав дорогу транспортному засобу до даного перехрестя по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо, чим порушив ПДР України, внаслідок чого відбулося зіткнення з мотоциклом марки «Хонда», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_4 та потерпіла ОСОБА_5 отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження. У вчиненому щиро розкаюється та просить суворо не карати.
Потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначили, що відмовляються від цивільних позовів та щодо призначення ОСОБА_7 покарання покладались на розсуд суду.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню щодо тих обставин, які ніким із учасників кримінального провадження не оспорюються, і немає сумнівів у добровільності їх позиції, обмежився допитом обвинуваченого.
Оцінюючи покази обвинуваченого суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину повністю і об'єктивно доведена.
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 слід вірно кваліфікувати за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил дорожнього руху України, особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило потерпілим тілесні ушкодження середньої тяжкості.
При обранні виду та строку покарання обвинуваченому суд виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, відповідно до статті 65 КК України, бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, враховуючи наслідки та обставини вчиненого ним злочину.
Відповідно до ст.65 КК України, особі яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші особливості справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості скоєного злочину.
У відповідності до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 міру покарання, у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, його наслідки, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, обставиною, яка пом'якшує покарання є щире каяття обвинуваченого, обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено та приходить до висновку, що йому слід призначити покарання в межах санкції частини статті, за якою кваліфіковано злочини у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами.
Крім того, на підставі вимог ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України слід звільнити ОСОБА_7 від призначеного судом покарання, у зв'язку з закінченням строків давності.
Відповідно до ч. 2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
З обвинуваченого ОСОБА_7 слід стягнути в користь держави 1650,75 гривень за проведення судової інженерно-транспортної експертизи дослідження технічного стану ТЗ №1/958 від 22.09.2016р., 351,84 гривень за проведення судової інженерно-транспортної експертизи дослідження технічного стану ТЗ №1/1032 від 23.09.2016р., 1319,40 гривень за проведення судової інженерно-транспортної експертизи №1/1300 від 29.11.2016р., 792,00 гривень за проведення комп'ютерно-технічної експертизи №2463 від 25.05.2017 ЛНДІСЕ МЮ України, 4828,20 гривень за проведення судово-автотехнічної експертизи №4037 від 14.08.2017 ЛНДІСЕ МЮ України, а всього 8942,19 гривень (вісім тисяч дев'ятсот сорок дві гривні дев'ятнадцять копійок).
Речові докази по справі, а саме: СD-R диск з відео носієм камери відеоспостереження з вул. Грінченка, на якому зафіксовано факт ДТП, яке мало місце 26.08.2016 року, який визнано речовим доказом - слід залишити при матеріалах кримінального провадження №12016140090003672 від 26.08.2016 року; автомобіль марки «Мерседес Віто», р.н. НОМЕР_1 , який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_7 - слід повернути ОСОБА_7 ; мотоцикл марки «Хонда», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_4 - слід повернути потерпілому ОСОБА_4 .
Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку із цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Так, потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні відмовилися від заявлених цивільних позовів до обвинуваченого ОСОБА_7 .
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що підстави забезпечення реалізації абсолютного права потерпілих на відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення на даний час відсутні, а відтак провадження у цій частині підлягає закриттю відповідно до п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Крім того, судом встановлено, що автомобіль марки «Мерседес Віто», р.н. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_7 , застраховано у ПрАТ «СК «Здорово», що підтверджується полісом №АК/0838229.
Згідно дослідженого судом Висновку судової автотоварознавчої експертизи №4 від 13.08.2017 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику мотоцикла Xonda CBR 1100XX, реєстраційний номер НОМЕР_2 , після його пошкодження в ДТП 26.08.2016 року, з врахуванням особливостей його стану та пошкоджень, які виявлені на момент огляду 28.12.2016 року, в цінах станом на час проведення дослідження, без врахування ПДВ становить 111137,00 грн. (сто одинадцять тисяч сто тридцять сім грн.).
Керуючись ст. ст. 370, 373, 374 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу розміром 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 51000 (п'ятдесят одну тисячу) гривень в дохід держави з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 (один) рік.
На підставі вимог ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України , звільнити ОСОБА_7 від призначеного судом покарання, у зв'язку з закінченням строків давності.
Стягнути з засудженого ОСОБА_7 в користь держави 1650,75 гривень за проведення судової інженерно-транспортної експертизи дослідження технічного стану ТЗ №1/958 від 22.09.2016р., 351,84 гривень за проведення судової інженерно-транспортної експертизи дослідження технічного стану ТЗ №1/1032 від 23.09.2016р., 1319,40 гривень за проведення судової інженерно-транспортної експертизи №1/1300 від 29.11.2016р., 792,00 гривень за проведення комп'ютерно-технічної експертизи №2463 від 25.05.2017 ЛНДІСЕ МЮ України, 4828,20 гривень за проведення судово-автотехнічної експертизи №4037 від 14.08.2017 ЛНДІСЕ МЮ України, а всього 8942,19 гривень (вісім тисяч дев'ятсот сорок дві гривні дев'ятнадцять копійок).
Речові докази по справі, а саме: СD-R диск з відео носієм камери відеоспостереження з вул. Грінченка, на якому зафіксовано факт ДТП, яке мало місце 26.08.2016 року, який визнано речовим доказом - залишити при матеріалах кримінального провадження №12016140090003672 від 26.08.2016 року; автомобіль марки «Мерседес Віто», р.н. НОМЕР_1 , який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_7 - повернути ОСОБА_7 ; мотоцикл марки «Хонда», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_4 - повернути потерпілому ОСОБА_4 .
Провадження у цивільному позові ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином - закрити.
Провадження у цивільному позові ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином - закрити.
Запобіжний захід ОСОБА_7 не обирався.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Львова.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 статті 349 КПК України.
Вирок виготовлено в одному примірнику в нарадчій кімнаті.
Суддя ОСОБА_1