18 вересня 2020 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Васильєва М.А.,
за участю:
захисника Цитовича К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка містить в собі клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 1 червня 2020 року, якою
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік,
Як зазначено у постанові суду, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 541408 від 10 квітня 2020 року, ОСОБА_1 10 квітня 2020 року о 02.50 год. в м. Києві по бул. В. Гавела, 24/93, керувала автомобілем марки «Тойота» державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, нечітка мова. Від проходження огляду на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку, відмовилася в присутності двох свідків, чим порушила вимоги п. 2.5 ПДР України, тобто ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову суду скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування поважності причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду ОСОБА_1 зазначає про те, що в порушення положень ст. 277-2 КУпАП жодних повісток про виклик до суду на її адресу не надходило, станом на 7 липня 2020 року матеріали справи не містили жодних даних, в тому числі відміток, про надсилання їй копії оскаржуваної постанови. З текстом постанови, а також з матеріалами справи, без ознайомлення з якими неможливо скласти аргументовану апеляційну скаргу, вона ознайомилась після того, як її представник 7 липня 2020 року отримав копію оскаржуваної постанови та зробив фотокопії матеріалів, а тому строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що суд при винесенні оскаржуваної постанови не дотримався положень ст. 245 КУпАП, оскільки, 10 квітня 2020 року, пересуваючись на власному автомобілі близько 03 год. на бул. Вацлава Гавела, неподалік від будинку 93/24, її зупинили співробітники поліції та практично одразу звинуватили у наявності ознак алкогольного сп'яніння, що викликало її справедливе обурення, оскільки алкоголю, наркотиків або будь-яких інших препаратів, що викликають сп'яніння чи знижують увагу та швидкість реакції, вона не вживала та була тверезою. При цьому підставою для зупинки транспортного засобу, яку їй повідомили не одразу, а тільки після її неодноразових запитань, була, нібито, наявність механічних пошкоджень, а саме - подряпини на крилі і дверях її автомобіля. Однак, жодних питань з приводу цієї подряпини патрульні не задавали, зосередившись на, нібито, стані її сп'яніння. Отже, причина зупинки була явно надумана, та у вказаному формулюванні не відноситься до переліку підстав для зупинки транспортного засобу, визначених ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Фактично, подальші дії патрульних є неправомірними, а складений ними протокол про адміністративне порушення серії ДПР18 № 541408 від 10 квітня 2020 року - по суті незаконним.
Як вказує апелянт, ознаки, нібито, алкогольного сп'яніння, вказані у протоколі, є надуманими, суб'єктивними та не підтвердженими. Твердження про стійкий запах алкоголю з порожнини рота не відповідає дійсності, почервоніння обличчя, якщо і було, то незначне і явно природне, викликане сильним душевним хвилюванням, нечіткої вимови не спостерігалось. Жодних інших суттєвих ознак сп'яніння, як-то: порушення координації рухів; порушення мови; поведінка, що не відповідає обстановці; сповільненість або підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови нею не проявлялось та співробітниками поліції не зафіксовано.
ОСОБА_1 акцентує увагу на тому, що її підвищене хвилювання було спричинене абсурдністю звинувачень та психологічним тиском з боку співробітників поліції, присутніх під час цих подій, а також відсутністю досвіду спілкування з правоохоронцями у подібній ситуації.
Крім того, апелянт зазначає про те, що в порушення вимог ст. 256 КУпАП у протоколі зазначено невірне місце його складення, як і місце, нібито, вчинення порушення - бульвар Вацлава Гавела, 24/93 , тоді як будинку з вказаною адресою не існує - за публічно доступними даними сервісу Google maps існує кутовий будинок з адресою бульвар Вацлава Гавела, 93/24 , що примикає до будинку за адресою проспект Відрадний, 24/93 . Однак, це ще не найсуттєвіше порушення, допущене при складанні протоколу.
Як вказує апелянт, у протоколі зазначається, що «від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків». Поряд з тим не зазначено, від якого саме огляду вона відмовилась, і не вказані її дії щодоухилення від огляду. Вона дійсно висловила незгоду з проведенням огляду на місці з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським (тесту), зважаючи, що вказана подія трапилась 10 квітня 2020 року, тобто, під час дії карантинних заходів, задовго до їх пом'якшення. Її незгода була спричинена острахом захворювання на короновірусну хворобу і побоюванням у подальшому заразити її малолітніх дітей, про що нею зазначено у протоколі.
На переконання апелянта, факт відмови від огляду на місці(тесту) з використанням спеціальних технічних засобів сам по собі не утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП оскільки, відповідно до вимог ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія на проведення оглядуна стан сп'яніння на місці зупинки, або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Саме відмова від проведення огляду у закладах охорони здоров'я, висловлена в присутності двох свідків, є завершеним складом правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі наголошується, що від проведення огляду в закладі охорони здоров'я вона не відмовлялась, оскільки співробітники поліції їй його навіть не пропонували, а відразу після її незгоди з проходженням огляду на місці перейшли до складання протоколу.
Крім того, свідки, які зазначені у протоколі, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як свідки її відмови від проходження огляду в медзакладі не були і бути не могли. Більш того, коли перед оформленням протоколу вона запитала у патрульних, чи потрібно їхати до медичного закладу, то їй в грубій формі відповіли, що вже нікуди їхати не потрібно, оскільки вони вважають її провину доведеною.
Щодо доданих до протоколу матеріалів, то ОСОБА_1 зазначає про те, що додані до матеріалів справи пояснення свідків викладені у формі друкованого бланку, що не містять власних, вільних пояснень і, навіть, не передбачають для них місця. Зміст самих свідчень було складено заздалегідь до події, працівник поліції лише вписав дані свідків та її дані. В наявних у матеріалах справи поясненнях друкованим способом зазначено, що «В моїй присутності вказаний водій відмовився, у встановленому Законом порядку, пройти огляд для визначення стану сп'яніння, за допомогою спеціального технічного засобу «ДРАГЕР» на місці зупинки або у лікаря - нарколога в закладі охорони здоров'я, що я засвідчую своїм підписом...». Отже, зі змісту вказаних пояснень не зрозуміло, від чого вона відмовилась - від проходження огляду на місці, що вона не заперечувала, і що не містить складу адміністративного правопорушення, чи від проходження огляду в мед закладі, який працівники поліції не пропонували. Крім того, застосування слова «або» вказує на необхідність вибору одного з двох варіантів, якого у даному випадку в поясненнях не відмічено. Якби ж вона, нібито, відмовилась би від проходження обох оглядів, то мало б бути застосоване словосполучення «та», чого зі змісту пояснень не вбачається.
ОСОБА_1 вказує на те, що під час судового розгляду справи судом першої інстанції свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не викликались та не допитувались, отже, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанови Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі №560/751/17, пояснення свідків, наявні у матеріалах справи, не являються належними доказами у справі.
Більш, того, у протоколі та поясненнях містяться відомості, які взагалі унеможливлюють виклик одного з свідків - ОСОБА_3 , оскільки і в протоколі, і в поясненнях його адреса проживання вказана « АДРЕСА_4 », тоді як за адресою АДРЕСА_4 , знаходиться не приватний будинок,як це хибно вказано у складених патрульними матеріалах, а багатоквартирний житловий будинок, який має 9 поверхів та 216 квартир, що підтверджується листом КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» від 23 червня 2020 року №38-2189/03 та додатком до нього - копією технічного паспорту. Вказаний лист відправлено простим поштовим відправленням 28 червня 2020 року та отриманий її адвокатом 4 липня 2020 року. Вважає, що вказаний лист є належним та допустимим доказом у справі, оскільки свідчить про очевидну хибність даних, внесених у протокол та пояснення свідків.
Окрім того, до матеріалів справи також долучено СД диск, на якому, ймовірно, міститься копія відеозапису, ознайомитись з його змістом технічної можливості не було, однак ні у протоколі, ні у матеріалах справи не містяться відомості про дату виробництва відеокамери, на яку здійснювався відеозапис, та її назву, отже вказаний відеозапис не може вважатись належним та допустимим доказом в розумінні положень ст. 251 КУпАП.
Наявне у матеріалах справи направлення на огляд водія транспортного засобу викликає сумніви у своїй достовірності, оскільки складене, нібито, одночасно з протоколом (о 3 год. 15 хв.), однак, як вже зазначалось, проведення огляду у закладі охорони здоров'я не пропонувалось, тим більше у присутності свідків, про складення направлення не повідомлялось, і про його існування ОСОБА_1 дізналась після ознайомлення з матеріалами справи, яке відбулось 7 липня 2020 року. Вважає, що зазначене направлення складене працівниками поліції виключно з метою хоч якось легітимізувати свої явно неправомірні дії.
Щодо сплати судового збору, ОСОБА_1 , з посиланням на правову позицію, висловлену в постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року № 543/775/17, зазначає, що сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 1 червня 2020 року у справі № 760/9732/20 у 0,2 розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, копія квитанції додається.
ОСОБА_1 , належним чином повідомлена про день та час розгляду справи, до суду апеляційної інстанції не з'явилась з поважних причин. З урахуванням думки захисника про можливість слухання справи за відсутності ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних матеріалів справи.
Заслухавши доповідь судді, позицію захисника, який підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить такого висновку.
Відповідно до матеріалів справи, матеріали про адміністративне правопорушення надійшли до Солом'янського районного суду м. Києва 23 квітня 2020 року (ас.6).
Справа призначена до розгляду на 1 червня 2020 року, про що у матеріалах справи на явна копія повістки (ас. 7).
Проте згідно з листом Солом'янського районного суду м. Києва від 13 серпня 2020 року, відповідно до відомостей, які містяться в автоматизованій системі документообігу суду, інформація щодо направлення судової повістки ОСОБА_1 про виклик в судове засідання призначене на 1 червня 2020 року о 10.30 год., відсутня (ас. 57).
Статтею 268 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи, справа може бути розглянута лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи, і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Однак 1 червня 2020 року судом розглянута справа за відсутності ОСОБА_1 та відсутності даних про її належне повідомлення. За таких обставин доводи, викладені в апеляційній скарзі, про те, що ОСОБА_1 не була повідомлена про день та час розгляду справи є обґрунтованими.
Окрім того, згідно із вищезгаданим листом Солом'янського районного суду м. Києва, копія постанови суду від 1 червня 2020 року направлена ОСОБА_1 3 липня 2020 року, а отримана останньою 23 липня 2020 року.
7 липня 2020 року захисник ОСОБА_1 ознайомлений з матеріалами справи (ас. 11), в цей же день отримав копію постанови (ас. 15), апеляційна скарга подана 14 липня 2020 року (ас. 36).
З огляду на викладене, апеляційний суд доходить висновку, що ОСОБА_1 пропущений строк на апеляційне оскарження постанови судді з поважних причин, а тому підлягає поновленню.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги, то вони є слушними.
Відповідно до положень ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з вимогами ст.ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Встановлені правила допустимості і відповідності доказів є гарантом їх достовірності та істинності.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Проте, відповідно до матеріалів справи, судом першої інстанції ці вимоги закону дотримані не у повному обсязі.
Приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_1 , суд першої інстанції в оскаржуваній постанові послався на досліджені пояснення та долучений працівниками поліції відеозапис (ас. 8).
Однак, місцевий суд, не проаналізував докази в їх сукупності та не перевірив їх з точки зору достатності та допустимості, не усунув наявні у справі суперечності.
Згідно з матеріалами справі відносно ОСОБА_1 10 квітня 2020 року о 03.15 год. складений протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 541408, відповідно до якого 10 квітня 2020 року о 02.50 год. в м. Києві по бул. Вацлава Гавела 24/93, керуючи транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, нечітка вимова). від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовилась в присутності двох свідків, чим порушила п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення» ОСОБА_1 зазначила, що у зв'язку з тим, що у країні епідемія короновіруса та інспектори спілкуються з водіями, через їх руки проходить багато документів, також у їхніх руки буде цей алкотест. Цей алкотест вона повинна брати до рота, це слизиста оболонка, то на цій підставі, що можна захворіти на короновірус, відмовляється від тесту (ас. 1).
У матеріалах справи наявні пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які викладені на друкованих бланках шляхом внесення в них рукописних записів, які стосуються анкетних даних особи свідка, дати події, прізвища водія та марки автомобіля.
Відповідно до змісту пояснень вказаних свідків, які є друкованими, 10 квітня 2020 року о 03.15 год. кожний із свідків був запрошений співробітниками патрульної поліції в якості свідка при складанні адміністративного протоколу за ст. 130 КУпАП відносно водія ОСОБА_1 їх присутності вказаний водій відмовився у встановленому законом порядку пройти огляд для визначення стану сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер» на місці зупинки або у лікаря-нарколога в закладі охорони здоров'я, що свідки засвідчують своїм підписом у протоколі про адміністративне правопорушення (ас. 2).
Разом з тим, викладені друкованим текстом пояснення свідків суперечать обставинам, встановленим під час апеляційного розгляду, та матеріалам справи.
Також матеріали справи містять направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яке виписане 10 квітня 2020 року о 03. 15 год. та не містить підпису а ні працівника поліції, а ні інших осіб (ас. 4).
Окрім того, до матеріалів справи долучений диск з 5 відеозаписами з нагрудної камери інспектора патрульної поліції.
З відеозаписів встановлено, що у присутності свідків працівник поліції говорить, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом НОМЕР_1 , у якого були ознаки пошкодження, а тому на підставі ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» автомобіль було зупинено, що під час спілкування у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, і водію пропонують пройти тест на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «драгер». На це ОСОБА_1 зазначає, що не розуміє причину зупинки, на щопрацівник патрульної поліції, у свою чергу, зазначає, що пояснив та на камеру говорив про причину зупинки автомобіля, і не буде по 10 разів пояснювати, та знову запитує, чи буде ОСОБА_1 проходити тест на сп'яніння за допомогою приладу «Драгер». ОСОБА_1 відмовляється проходити тест, на що працівник поліції свідкам зазначив, що особа відмовилась проходити тест, що це - стаття 130 КУпАП. У подальшому працівник поліції заповнює дані свідків, уточнює їх прізвища. При цьому, пропонуючи одному із свідків підписати пояснення та оголошуючи їх, працівник поліції акцентує увагу на тому, що у присутності свідка водій ОСОБА_1 відмовилася проходити огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер», що свідок був присутній при тому, як ОСОБА_1 повідомила, що не хоче проходити огляд на «Драгері», та пропонує свідку розписатися про це.
Оцінюючи та аналізуючи наявні у справі докази в їх сукупності, апеляційний суд доходить наступного висновку.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення с будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа] встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Встановлені правила допустимості і відповідності доказів є гарантом їх достовірності та істинності.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно з п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Порядок, процедура та особливості проведення огляду особи на стан сп'яніння, а також дії поліцейського в разі відмови особи від проходження такого огляду передбачені статтею 266 КУпАП, пунктом 6, 7 Розділу 1, Розділами П та Ш Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року за № 1452/735.
Відповідно до вказаних нормативних актів за наявності ознак алкогольного сп'яніння, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.
Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Проте, як встановлено під час апеляційного розгляду, зазначені вимоги поліцейськими не дотримані, оскільки з відеозапису подій, який є об'єктивним доказом у справі, незалежним від суб'єктивного сприйняття будь-якої особи вбачається, що ОСОБА_1 відмовилася від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою приладу «Драгер», на чому наголошував і працівник поліції одному із свідків при оголошенні пояснень.
Однак, працівниками поліції не було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, і вказаним відеозаписом спростовуються обставини, зазначені як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і у постанові суду про те, що ОСОБА_1 відмовилась пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Частиною 5 ст. 266 КУпАП передбачено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
З огляду на те, що працівниками поліції порушені вимоги ст. 266 КУпАП, а також Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року за № 1452/735 щодо порядку проведення огляду особи на стан алкогольного сп'яніння, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, постанова суду підлягає скасуванню, провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 541408 від 10 квітня 2020 року, а апеляційна скарга ОСОБА_1 - до задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 1 червня 2020 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 1 червня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, - скасувати, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду М.А. Васильєва