1Справа № 335/10173/19 2/335/327/2020
10 вересня 2020 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Калюжної В.В., за участю секретаря судового засідання Каравайко В.В., розглянувши у залі суду в м. Запоріжжі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Київської області, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства, прокуратури і суду, -
13.09.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до прокуратури Київської області, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства, прокуратури і суду, в обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.
01.10.2013 року слідчим відділом Обухівського РВ ГУМВС України в Київській області внесено відомості до ЄРДР №12013100230001472 за ч.1 ст. 190 КК України.
Постановою прокурора прокуратури Обухівського району Київської області від 12.04.2014 року перекваліфіковано склад кримінального правопорушення в вищевказаному кримінальному провадженні з ч.1 ст. 190 КК України на ч.4 ст. 190 КК України, з подальшим внесенням відомостей про перекваліфікацію до ЄРДР.
23.04.2014 року відносно позивача ОСОБА_1 було винесено повідомлення про підозру у вчинення кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 190 КК України.
21.05.2014 року ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області було надано дозвіл на затримання з метою приводу до суду підозрюваного ОСОБА_1
01.07.2014 року старшим о/у СУР Жовтневого РВ ЗГУ ГУМВС України в Запорізькій області позивача ОСОБА_1 було затримано в порядку ч.2 ст. 208 КПК України.
03.07.2014 року позивачу ОСОБА_1 повідомлено про підозру за вчинення кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 190 КК України.
Ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області, клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 було задоволено, застосовано до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави у розмірі 200 мінімальних заробітних плат (243 600 гривень), того ж дня було внесено заставу.
29.10.2014 року ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області клопотання прокурора про покладення на ОСОБА_1 обов'язків було задоволено.
13.11.2015 року слідчим Обухівського ВП ГУНП в Київській області винесено постанову про закриття кримінального провадження №12013100230001472 від 01.10.2013 року, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення за ч.4 ст. 190 КК.
Посилаючись на положення ч. 1 ст. 1166, п. 2 ч. 2 ст. 1167, ст. 1176 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.ст. 15 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», позивач вказує, що він має право на відшкодування шкоди, яку він зазнав внаслідок вищезазначених незаконних дій.
Позивач вказує, що завдана йому моральна шкода виразилась у порушенні нормальних життєвих зав'язків, погіршенні стосунків з оточуючими, негативних змінах в емоційному стані. Моральна шкода була спричинена йому внаслідок незаконного затримання. Враховуючи, що період перебування позивача під досудовим слідством склав з 01.10.2013 р. по 13.11.2015 р., позивач оцінив моральну шкоду у розмірі 3000000 грн.
Крім того, позивач просив стягнути майнову шкоду у розмірі 478654 гривень, яка складається з: 243600 грн. - внесена застава на підставі ухвали слідчого судді Обухівського районного суду Київської області; 223000 грн. - витрати із залучення адвоката для отримання правничої допомоги та 12054 грн. - витрати на квитки для прибуття за викликом слідчого у м. Обухів Київської області та проживання у готелі.
На підставі викладеного, позивач просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету на його користь завдану майнову (матеріальну) шкоду в розмірі 478654 грн., та в рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди 3000000 грн.
Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.09.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, відповідачам встановлено строк для подання відзиву на позов (т. 1 а.с. 100).
18.10.2019 року до суду від представника відповідача Державної казначейської служби України Фокіної А.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якій представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, із посиланням на положення чинного законодавства зазначав, що позивачем не надано жодних доказів в обґрунтування позовних вимог щодо завдання моральної шкоди, які ґрунтуються лише на припущеннях позивача. Щодо позовних вимог в частині матеріальної шкоди, представник відповідача зазначив, що в матеріалах справи відсутні підстави для її відшкодування, оскільки відповідно до п. ст. 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» розмір відшкодування матеріальної шкоди здійснюється у місячний термін з дня звернення громадянина до відповідних державних органів, однак позивачем не дотримано порядок відшкодування матеріальної шкоди, оскільки позивач не звертався до відповідних державних органів для визначення розміру. З наведених підстав представник відповідача просив відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (т. 1 а.с. 105-112).
23.10.2019 року на адресу суду від представника відповідача прокуратури Київської області Гриб Н.П. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на необґрунтованість доводів позивача, оскільки позивач у позові зазначає період його перебування під слідством і судом протягом п'яти років та просить стягнути моральну шкоду у розмірі 3000000 грн., однак позивач перебував під слідством протягом 19 місяців в період з 23.04.2014 року до 13.11.2015 року, крім того в матеріалах справи відсутні докази, на які посилається позивач, а саме відсутні відомості щодо погіршення стану здоров'я позивача внаслідок дій органів досудового розслідування, оскільки медична документація яка надана до суду, вказує на хронічний та довготривалий характер хвороби позивача, тому не може бути врахована судом, як доказ погіршення стану здоров'я внаслідок дій органу досудового слідства та суду.
Крім того представник відповідача зазначає, що вимоги про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 243600 грн., які були внесені до спеціального фонду Державного бюджету України як заставу, не можуть бути задоволені судом, оскільки ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 02.02.2015 року, вказаний розмір застави було повернуто особі яка її внесла, а саме ОСОБА_2 . Щодо доводів позивача про стягнення витрат пов'язаних з проживанням та проїзд до м. Києва, на виклики до слідчого, представник відповідача заперечує, оскільки надані позивачем квитки та рахунки на проживання в готелі у м. Києві, а не в м. Обухів. Щодо стягнення розміру витрат на правничу допомогу, представник заперечує з підстав не надання позивачем належних доказів, які б свідчили про оплату послуг з надання такої допомоги, оскільки до суду не надано жодного платіжного доручення з відміткою банку про перерахунок вказаних коштів, а у договорі відсутні розмір та порядок обчислення такого гонорару, на підставі викладеного просив відмовити в задоволенні позовних вимог (т. 1 а.с. 139-150).
19.12.2019 року в судовому засіданні ухвалою суду клопотання представника позивача про витребування доказів, а саме матеріалів кримінального провадження №12013100230001472 від 01.10.2013 року за ч. 4 ст .190 КК України було задоволено ( т. 1 а.с. 170).
19.12.2019 року ухвалою суду підготовче провадження по справі було закрито та справу призначено до судового розгляду (т. 1 а.с. 171).
17.01.2020 року на адресу суд від представника позивача надійшло клопотання про призначення судової психолочної експертизи (т. 1 а.с. 177-179).
17.02.2020 року на адресу суду надійшли матеріали кримінального провадження №12013100230001472.
16.04.2020 року від представника позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи висновку експерта про проведення судової психологічної експертизи та заява про залишення без розгляду клопотання про призначення експертизи від 17.01.2020 року (т. 1 а.с.220-223).
16.04.2020 року від представника позивача подано клопотання про надання доказів на підтвердження позовних вимог в частині понесених витрат на правничу допомогу та додаткові обґрунтування позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди (т. 2 а.с. 1-26).
10.09.2020 року в судове засідання позивач та його представник не з'явилися, через канцелярію суду від представника позивача адвоката Коцюби М.В. надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника, в я якій просили долучити письмову промову у судових дебатах, згідно якої позивач підтримує позовну заяву в повному обсязі, та просить суд стягнути з Державної казначейської служби України матеріальні збитки у розмірі 235054 гривень, моральну шкоду у розмірі 3000000 гривень та понесені позивачем витрати на правничу допомогу у зв'язку із розглядом справи у розмірі 28200 гривень, про що надав відповідні докази.
Представник відповідача Державної казначейської служби України Фокіна А.В. в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, раніше у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, заперечувала проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві.
Представник відповідача прокуратури Київської області Костяновська Ю.О. в судове засідання не з'явилась, причини неявки суду не повідомила, раніше в судовому засіданні зазначила, що підтримує викладену у відзиві позицію про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
У зв'язку з чим, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників які надані у попередніх судових засіданнях, дослідивши матеріали кримінального провадження №12013100230001472 від 01.10.2013 року,оцінивши зібрані докази в їх сукупності, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 01.10.2013 року слідчим відділом Обухівського РВ ГУМВС України в Київській області внесено відомості до ЄРДР №12013100230001472 за ч.1 ст. 190 КК України.
Постановою прокурора прокуратури Обухівського району Київської області від 12.04.2014 року перекваліфіковано склад кримінального правопорушення в вищевказаному кримінальному провадженні з ч.1 ст. 190 КК України на ч.4 ст. 190 КК України, з подальшим внесенням відомостей про перекваліфікацію до ЄРДР.
23.04.2014 року ОСОБА_1 було винесено повідомлення про підозру у вчинення кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 190 КК України (т. 1 а.с.11-14).
21.05.2014 року ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області було надано дозвіл на затримання з метою приводу до суду підозрюваного ОСОБА_1
01.07.2014 року старшим о/у СУР Жовтневого РВ ЗГУ ГУМВС України в Запорізькій області позивача ОСОБА_1 було затримано в порядку ч.2 ст. 208 КПК України.
03.07.2014 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у кримінальному провадженні №12013100230001472 від 01.10.2013 за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КПК України.
З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2014 о 20:20 год. ОСОБА_1 було затримано в м. Запоріжжі в приміщенні кабінету №4 Жовтневого РВ ЗГУ ГУМВ України в Запорізькій області, про що складено відповідний протокол затримання від 01.07.2014 року (т. 1 а.с. 41-43).
Ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 03.07.2014 року, було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 30.08.2014 року, із можливістю внесення застави у розмірі 243600 грн. (т. 1 а.с. 27-29).
29.10.2014 року ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області на ОСОБА_1 було покладено обов'язки передбачені ч. 5 ст .194 КПК України (т. 1 а.с. 23-24).
13.11.2015 року слідчим Обухівського ВП ГУНП в Київській області винесено постанову про закриття кримінального провадження №12013100230001472 від 01.10.2013 року, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення за ч.4 ст. 190 КК.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Отже, ОСОБА_1 перебував під слідством з 23.04.2014 року (повідомлення про підозру) по 13.11.2015 року (дата постанови про закриття кримінального провадження), що загалом складає 1 рік 7 місяців.
Положеннями статті 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 1176 ЦК України право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
В межах спірних правовідносин таким законом є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Механізм застосування положень вказаного Закону визначено Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженим наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06 березня 1996 року за № 106/1131 (зі змінами та доповненнями).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства, - відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи досудового слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.
Вирішуючи позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди, суд виходить із наступного.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, який її завдав, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.
У ч. ч. 5, 6 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» зазначено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру, про зазначалося позивачем у позовній заяві.
Зокрема, позивач зазначив, що спричинена йому моральна шкода полягала у порушенні нормальних життєвих зав'язків, погіршенні стосунків із оточуючими, негативних змін в емоційному стані, в обґрунтування своїх доводів позивачем надано до суду висновок експерта від 15.04.2020 року (т.1 а.с.226-237).
Враховуючи вищезазначені обставини, а також досліджені в судовому засіданні докази, якими є матеріали кримінального провадження, суд доходить висновку, що позивач, перебуваючи під слідством протягом значного періоду часу, дійсно зазнав моральної шкоди, яка виразилася у порушенні нормальних життєвих зв'язків, погіршенні стосунків із оточуючими, негативних змінах в емоційному стані, що надає позивачеві право на отримання компенсації на підставі положень ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Статтею 23 ЦК України визначено поняття моральної шкоди, в чому вона полягає, порядок визначення та стягнення.
Крім того, в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» є роз'яснення, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позначених моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди без вини, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.
Відповідно до положень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку що позовна вимога в частині стягнення на користь позивача моральної шкоди у розмірі 3000000 гривень підлягає задоволенню, яку суд визначає з урахуванням часу перебування позивача під слідством 1 рік 7 місяців, на підставі дослідженого висновку.
При цьому, з урахуванням положень ч. 3 ст. 254 ЦК України, а також того, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» обчислення розміру моральної шкоди провадиться виходячи саме із кількості місяців, врахуванню судом підлягає кількість повних місяців перебування позивача під слідством, що складає 19 місяців.
Розглянувши вимоги про відшкодування матеріальної шкоди (478654 гривень, яка складається: 243600 грн. - внесена застава на підставі ухвали слідчого судді Обухівського районного суду Київської області; 223000 - витрати із залучення адвоката для отримання правничої допомоги; 12054 грн. - витрати на квитки за викликом слідчого у м. Обухів Київської області, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Статтею 11 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, що у разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди відповідно до статті 2 цього Закону орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, прокурор або суд зобов'язані роз'яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди.
Згідно з ч. 1 ст. 12 наведеного вище Закону, розмір шкоди, зазначеної в пункті 1 статті 3 цього Закону (тобто заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій), залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу).
Частиною другою зазначеної статті встановлено, що у разі незгоди з прийнятою постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.
Наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України 04 березня 1996 року № 6/5/3/41 затверджено Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», пунктом 6 якого встановлено, зокрема, що відповідний орган одночасно з повідомленням про закриття справи в стадії дізнання і попереднього слідства направляє громадянинові повідомлення, в якому роз'яснює, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав. Повідомлення складається за формою, що встановлена в додатку до цього Положення. У повідомленні зазначається перелік тільки тих вимог, на які даний громадянин має право претендувати.
Згідно з пунктами 11, 12 зазначеного вище положення, для визначення розміру шкоди, переліченої в пунктах 1, 3, 4 статті 3 Закону, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може, зокрема, звернутися при закритті провадження в справі органами дізнання або слідства Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури і Служби безпеки України - відповідно до цих органів.
Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Разом з тим, у статті 42 КПК України міститься широке коло прав підозрюваного та обвинуваченого, одним із яких є право вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердилися.
Згідно зі статтею 130 КПК України шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.
При цьому в повідомленні має бути зазначено, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав.
Відсутність такого роз'яснення (повідомлення) не позбавляє особу права на відшкодування, встановленого законом.
Вбачається, що стосовно ОСОБА_1 не виконано передбаченого статтею 11 Закону обов'язку роз'яснення порядку поновлення його порушених прав та встановленого порядку повідомлення про звернення за відшкодуванням шкоди. Однак зазначені обставини не є підставою для відмови у захисті порушених прав.
Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 755/13879/16-ц, від 20 вересня 2018 року у справі №686/23731/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №383/596/15, від 20 березня 2019 року у справі №161/15362/16-ц, від 22 квітня 2019 року у справі №236/893/17, від 29 травня 2019 у справі №522/1021/16-ц.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що встановлення розміру сум, сплачених громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги внаслідок незаконних дій правоохоронних органів віднесено до компетенції суду при розгляді цієї справи. Позивачем на обґрунтування розміру сум сплачених ним у зв'язку з наданням юридичної допомоги унаслідок незаконних дій правоохоронних органів долучено до матеріалів справи договір про надання правової допомоги від 21.05.2014 р., а також акти виконаних робіт до вказаних договорів, за змістом яких загальна сума витрат за договором про надання правової допомоги становить 223000,00 грн. (т. 1 а. с. 72-82).
Крім того, позивачем документально підтверджені вимоги щодо стягнення витрат пов'язаних із проїздом та проживанням до м. Києва у розмірі 12054,00 грн., що підтверджено копією квитків та рахунками на проживання в готелі (т. 1 а.с.83-97).
Враховуючи належне документальне підтвердження отримання юридичних послуг за договором про надання правової допомоги від 21.05.2014 р., суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача частині та стягнення з Державного бюджету України на його користь у розмірі 223000,00 грн. майнової шкоди (надання правничої допомоги) та витрат пов'язаних із прибуттям на виклик слідчого у розмірі 12054,00 грн.
Суд ставиться критично щодо посилання представника відповідача прокуратури Київської області на відсутність в матеріалах цивільної справи будь-яких доказів на підтвердження понесення позивачем витрат на юридичну допомогу внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності у заявленому до стягнення розмірі у цій справі, а саме на відсутність платіжних доручень, касових чеків, інших банківських документів тощо. Так, суд виходить з того, що за змістом ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Щодо позовних вимог в частині стягнення розміру застави на підставі ухвали слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 03.07.2014 року, суд відмовляє у задоволенні в цій частині вимог, оскільки матеріали справи містять платіжне доручення №17 від 13.02.2015 року про повернення коштів (застави) на підставі ухвали Обухівського районного суду Київської області від 02.02.2015 року, відповідно до якого ОСОБА_2 повернуто кошти (застава) у розмірі 243600,00 грн. (т. 1 а.с. 148).
Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 28200 гривень, суд виходить з наступного.
У відповідності до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов'язані з розглядом справи.
Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Участь адвоката, який представляє інтереси позивача у справі і факт надання правової допомоги підтверджено ордерами на надання правової допомоги, договорами про надання адвокатської допомоги, копіями свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, квитанціями та Актами прийняття-передачі наданої правничої допомоги. Адвокати приймали участь у судових засіданнях. Суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатами наданих послуг, розміром позовних вимог, тому, на підставі ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу підлягає стягненню у розмірі 28200 гривень.
На підставі викладеного, суд дійшов висновків про часткове задоволення позовних вимог та на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 3 000 000,00 грн., матеріальна шкода у розмірі 235 054,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 28 200 грн.
В силу положень п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір в даній справі не справляється, а тому і розподілу між сторонами не підлягає.
Керуючись ст.ст. 2, 3,10-12,13,81,82, 133, 137,141,263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до прокуратури Київської області, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства, прокуратури і суду - задовольнити частково.
Стягнути з Державної казначейської служби України (ЄДРПОУ 37567646, м. Київ, вул. Бастіонна, 6) за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 3 000 000 (три мільйони) гривень 00 копійок.
Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 235 054 (двісті тридцять п'ять тисяч п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок.
Стягнути з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 28 200 (двадцять вісім тисяч двісті) гривень 00 копійок.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Калюжна