1Справа № 335/6051/20 3/335/1509/2020
15 вересня 2020 року м. Запоріжжя
Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Калюжна В.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з Вознесенівського ВП ДВП ГУПН в Запорізькій області відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 44-3КУпАП, -
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №626443, 16.07.2020 року о 00 годині 15 хвилин, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 34, в кафе «Арома кава», гр. ОСОБА_1 не здійснювала контроль за персоналом, який обслуговував відвідувачів без засобів індивідуального захисту (маски), чим порушила вимоги Постанови КМУ від 20.05.2020 року №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів».
В судові засідання 06.08.2020 року, 01.04.2020 року, 25.08.2020 р. та 15.09.2020 року. ОСОБА_1 не з'явилася, про день та час судового засідання повідомлялася у встановленому законом порядку, причини не явки суду не повідомила, клопотань та заяв до суду не надходило.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Враховуючи, що статтею 268 КУпАП, не визначено обов'язковою явку особи яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею ст. 280 КУпАП визначено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясовується, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Статтею 44-3 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України „Про захист населення від інфекційних хвороб”, іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Так, ОСОБА_1 інкримінується порушення вимог постанови КМУ № 392 від 20.05.2020 року.
Відповідно до п.п. 6 п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» від 20 травня 2020 р. № 392, заборонено на час дії карантину, встановленого цією постановою роботу закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів (крім розміщених у них магазинів), діяльність закладів, що надають послуги з розміщення, закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, крім: діяльності з надання послуг громадського харчування на відкритих (літніх) майданчиках, у тому числі під тентами, на верандах, за умови дотримання відстані не менш як 1,5 метра між місцями для сидіння за сусідніми столами та розміщення не більш як чотирьох клієнтів за одним столом (без урахування дітей віком до 14 років), діяльності з надання послуг із здійсненням адресної доставки замовлень та замовлень на винос за умови, що суб'єкт господарювання, який провадить таку діяльність, є оператором ринку харчових продуктів відповідно до Закону України “Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів”, та за умови забезпечення персоналу засобами індивідуального захисту (зокрема захист обличчя, очей, рук) і використання відвідувачами, крім часу приймання їжі, респіраторів або захисних масок, у тому числі виготовлених самостійно.
Так, матеріалами справи не підтверджено, що обслуговуючий персонал в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », 15.07.2020 року не був забезпечений засобами індивідуального захисту.
До протоколу про адміністративне правопорушення в обґрунтування вчинення адміністративного правопорушення додано рапорт дільничого офіцера поліції, опитування особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Фото та відео матеріалу матеріали справи не містять.
Крім того, з договору суборенди споруди № 1 від 01.01.2020 року вбачається, що приміщення кафе за адресою: АДРЕСА_2 , перебуває у користуванні ФОП ОСОБА_2 .
У протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, в чому саме полягає порушення з боку ОСОБА_1 вищезазначених положень законодавства, враховуючи відсутність даних про те, що вона є суб'єктом господарювання, або в силу посадових обов'язків несе відповідну відповідальність.
Таким чином, під час складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 уповноваженою особою не було зібрано достатньо доказів, які б підтверджували її вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП.
Отже, на переконання суду, дані відображенні працівником поліції про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення за ст. 44-3 КУпАП є сумнівними, оскільки не підтверджуються матеріалами справи, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Коробов проти України»).
Таким чином, об'єктивної сторони правопорушення в діях ОСОБА_1 , яка полягає у порушенні правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, належними доказами не підтверджено, та, враховуючи, що її вину обґрунтовано на припущеннях, що є неприйнятним та суперечить нормам, як національного, так і міжнародного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Таке положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Європейський суд з прав людини у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням викладеного, дана справа підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 9, 44-3, 247, 251, 280, 283, 284 КУпАП, суд, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 44-3 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя В.В. Калюжна