1Справа № 335/6959/20 2-з/335/88/2020
20 серпня 2020 року м. Запоріжжя
Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Калюжна В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
На адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до його пред'явлення, шляхом накладення арешту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи, та без фіксації судового процесу, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Вивчивши заяву про забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до ч. 5 ст. 151 ЦПК України, до заяви про забезпечення позову додаються документи, що підтверджують сплату судового збору.
Відповідно до п. 1.4) ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлена ставка судового збору за подання заяви про забезпечення позову фізичною особою - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 420,40 грн.
Однак матеріали заяви не містять даних про оплату заявником судового збору у відповідному розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема , предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Проте, з матеріалів заяви судом не встановлено підстав для подачі заявником позовної заяви за викладених у ній обставин.
Так, заявник зазначає, що в забезпечення виконання умов договору позики від 26.04.2020 року, укладеного між ним та ОСОБА_2 , строк дії якого встановлено до 26.04.2022 року, останній видав на його ім'я довіреність на право розпоряджатися належною йому квартирою за адресою: АДРЕСА_1 . У зв'язку із втратою оригіналів правовстановлюючих документів на вказану квартиру, власником було скасовано вищезазначену довіреність. За таких обставин заявник ОСОБА_1 має намір звернутися до суду з позовом ОСОБА_2 про стягнення борги за договором позики.
Таким чином, суд приходить до висновку, що необхідність забезпечення позову до подання позову не обґрунтована належним чином.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засоби правового захисту мають бути ефективними, як на практиці, так і за законом.
У рішенні ЄСПЛ «Доран проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття „ефективний засіб” передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, відновлення порушеного права. При вирішенні справи „Каіч та інші проти Хорватії” Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечить принципу верховенства права.
Обґрунтованих доводів про підстави забезпечення позову шляхом накладення арешту на зазначене у заяві майно позивачем не наведено.
На переконання суду, забезпечення позову обраним позивачем способом є необґрунтованим, оскільки судом не встановлено обставин, які можуть свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову, підстави для подачі якого відсутні, може ускладнити виконання майбутнього судового рішення по справі.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заява є необґрунтованою та не підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 154, 260, 261, 247, 353 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали.
Суддя В.В. Калюжна