10 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/940/20 пров. № А/857/6633/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Курильця А.Р., Качмара В.Я..,
з участю секретаря судового засідання Хомича О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року (суддя першої інстанції Сорока Ю.Ю., м. Луцьк, повний текст складено 21.04.2020),
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення №000168-32 від 21.01.2020 про застосування фінансових санкцій в сумі 250 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками проведеної 07.08.2019 фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, відповідачем винесено рішення №000168-32 від 21.01.2020 про застосування фінансових санкцій в сумі 250 000 грн. Проте, на думку позивача, за наслідками вищевказаної перевірки контролюючий орган повинен був прийняти податкове повідомлення-рішення, а не рішення про застосування фінансових санкцій, з дотриманням строків, визначених пунктом 86.8 статті 86 ПК України. Таким чином, приймаючи оскаржуване рішення у формі рішення про застосування фінансових санкцій, відповідач діяв не у спосіб, визначений Законом, оскільки не дотримався строків його прийняття та форми, встановленої для податкових повідомлень-рішень.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року позовні вимоги було задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 21.01.2020 №000168-32 про застосування фінансових санкцій в сумі 250 000 грн.
Із таким судовим рішенням не погодилося Головне управління ДПС у Волинській області та подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просило скасувати рішення та постановити нове - про відмову в позові. Обгрунтовуючи незгоду, апелянт зазначив, що Головним управлінням ДФС у Волинській області на підставі наказу №2720 від 06.08.2018 та направлень від 06.08.2019 №433, №434, №435 проведена фактична перевірка автозаправного пункту, де здійснює торгівельну діяльність позивач. Згідно акту перевірки встановлено факт реалізації в період з 01.07.2019 по 10.07.2019 скрапленого газу за відсутності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним у вищевказаному періоді. 21 січня 2020 року ГУ ДПС у Волинській області прийнято рішення №000168-32 про застосування фінансових санкцій, згідно з яким до ФОП ОСОБА_1 застосовані фінансові санкції у сумі 250 000 грн. за роздрібну торгівлі пальним без наявності ліцензії. Апелянт зазначив, що, приймаючи рішення №000168-32 від 21.01.2020 про застосування фінансових санкцій, він діяв у спосіб, визначений Порядком застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2006 року №790. Пунктом 6 вказаного Порядку зазначено, що порядок і строки розгляду матеріалів, які є підставою для застосування фінансових санкцій, та прийняття рішення про їх застосування встановлюються органом, який видав ліцензію відповідно до його компетенції. При цьому, Порядком не передбачено десятиденний строк прийняття рішення за матеріалами фактичної перевірки. Також, апелянт хауважив, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності такого рішення і, як наслідок, про його скасування.
У судовому засіданні представник апелянта Сахарчук А. підтримав апеляційну скаргу з підстав, що в ній викладені.
Представник позивача заперечив щодо її задоволення та пояснив, що фінансові санкції накладені на позивача з порушенням чинного законодавства, що є підставою для скасування відповідного рішення суб'єкта владних повноважень.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 29.09.2003 зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. (а.с.5)
07.08.2019 посадовими особами ГУ ДФС у Волинській області, на підставі наказу №2720 від 06.08.2018 та направлень від 06.08.2019 №433, №434, №435 проведена фактична перевірка автозаправного пункту, де здійснює торгівельну діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт перевірки №03/188/40-01/ НОМЕР_1 від 08.08.2019.
Перевіркою встановлено факт реалізації фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в період з 01.07.2019 по 10.07.2019 скрапленого газу без відповідної ліцензії.
На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Волинській області прийнято рішення №000168-32 від 21.01.2020 про застосування фінансових санкцій, згідно з яким до ФОП ОСОБА_1 застосовані фінансові санкції у сумі 250 000 грн за роздрібну торгівлі пальним без наявності ліцензії.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного рішення з таких підстав.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом- сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 №481/95-ВР (із змінами та доповненнями).
Відносини у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, коло суб'єктів податкових правовідносин та відповідальність за порушення податкового законодавства належить до сфери дії Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 5.1 ст.5 ПК України поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законом з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу.
У п.1.1 ст.1 ПК України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Статтею 3 ПК України визначено, що податкове законодавство України складається з Конституції України, цього Кодексу, Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням ввізним або вивізним митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України; чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюється питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з митної справи; рішень Верховної Ради, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків - зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.
Згідно ч.14, 15 ст.15 Закону №481 імпорт або експорт пального здійснюється за наявності у суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), що імпортує або експортує пальне, ліцензії на право виробництва або зберігання, або оптової чи роздрібної торгівлі пальним.
Суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.
Відповідно до ст.17 Закону №481, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Відповідно до ст.17 Закону №481 до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250 000 гривень.
Згідно п.п.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового Кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Іншою самостійною підставою для проведення фактичної перевірки є здійснення контролюючим органом функцій: контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів; контролю за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів; контролю за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої та ін.
Податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п.61.1 ст.61 ПК України).
Підстава для проведення фактичної перевірки визначена п.п.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, є альтернативною та містить також приписи щодо такої підстави для проведення фактичної перевірки контролюючим органом, як здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Відповідно до п.п.20.1.10 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
Відповідно до п.62.1 ст.62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Суд наголошує, що відповідно до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. З наведеного визначення випливає, що поняття грошового зобов'язання охоплює всі суми коштів, які підлягають сплаті як штрафні санкції за порушення вимог законодавства, дотримання якого контролюють контролюючі органи. Не є винятком і штрафні санкції за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Відповідно до п.58.1 ст.58 ПК України у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі, коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Зазначена норма встановлює, що в разі, коли контролюючий орган діє на підставі ст.54 цього Кодексу (тобто коли він зобов'язаний визначити, зокрема, суму штрафу за порушення вимог законодавства, дотримання якого ним контролюється), такий орган приймає податкове повідомлення-рішення.
При цьому в п.58.1 ст.58 ПК України безпосередньо зазначено, що податкове повідомлення-рішення приймається в разі визначення суми грошового зобов'язання, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідні органи.
Зазначене цілком стосується фіскальних органів, які контролюють дотримання вимог законодавства щодо обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
З огляду на аналіз викладених законодавчих приписів контролюючий орган у разі виявлення порушення вимог законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо таке порушення тягне за собою визначення грошових зобов'язань у вигляді адміністративно-господарських санкцій, зобов'язаний прийняти податкове повідомлення-рішення.
Таким чином, з 01.01.2011 у контролюючих органів, в розумінні ПК України, відсутні повноваження щодо прийняття інших рішень, крім податкових повідомлень-рішень, якими можуть бути визначені грошові зобов'язання.
Порядок і строки прийняття податкового повідомлення-рішення визначені Податковим кодексом України.
Згідно з пунктом 86.5 статті 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Відповідно до пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Пунктом 5 Порядку №790 встановлено, що підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є: акт перевірки додержання суб'єктом господарювання встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства; результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб'єкта господарювання, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Норми пункту 5 Порядку №790, в частині підстав для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій, не суперечать нормам статті 86 ПК України, а відтак підлягають застосуванню.
Судом встановлено, що примірник акта перевірки від 07.08.2019 вручений начальнику АГЗП Білюку В.М. (представнику від позивача) 07.08.2019. Заперечення на акт перевірки позивач не подавав.
Відтак, рішення про застосування фінансових санкцій відповідач мав прийняти протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення акта перевірки, тобто не пізніше 28.08.2019.
Однак, відповідач застосував до позивача фінансові санкції лише 21.01.2020.
Обґрунтовуючи строки прийняття спірного рішення 21.01.2020 на підставі акта фактичної перевірки від 07.08.2019, податковий орган посилається на Інструкцію про порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", затвердженої наказом ДААК ДПА України від 08 липня 2003 року №80, у редакції наказу від 20 червня 2007 року №113.
Відповідно пункту 2.8 зазначеної Інструкції розгляд справи та прийняття рішення здійснюються у термін тридцяти робочих днів, з моменту складання акта про порушення суб'єктом підприємницької діяльності вимог законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, чи з дати реєстрації матеріалів перевірок, які надійшли на розгляд від правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади. У разі необхідності отримання додаткових доказів по справі, термін розгляду матеріалів перевірки може бути продовжено на термін не більше ніж 6 місяців з дня виявлення порушення.
Проте, спірне рішення прийняте відповідачем з порушенням як п'ятнадцятиденного строку з дня складення акта перевірки так і тридцятиденного строку з дня виявлення порушення.
Водночас, зазначена Інструкція не зареєстрована Міністерством юстиції України.
Відповідно до пункту 1.4 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12 квітня 2005 року №34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15 травня 2013 року №883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2005 року за №381/10661, інструкція - акт, який детально визначає зміст і методику правового регулювання у певній сфері суспільних відносин.
У розумінні цього Порядку акти про затвердження інструкцій, що містять правові норми, підлягають державній реєстрації і лише після цього можуть спрямовуватися до виконання.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року №731 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади" зазначеним органам виконавчої влади прямо приписано - не допускати випадків направлення на виконання нормативно-правових актів, що не пройшли державну реєстрацію та не опубліковані в установленому законодавством порядку. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.
Проте, вказаний вище наказ ДААК ДПА України від 08 липня 2003 року №80 (як і наказ Департаменту САТ ДПА України від 20 червня 2007 року №113), якими встановлено порядок і строк розгляду матеріалів, які є підставою для застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону №481/95-ВР, не пройшов державну реєстрацію (в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів такий акт відсутній).
Його приписи не узгоджуються із нормами ПК України, який з 01 січня 2011 року підлягає застосуванню і у разі визначення відповідачем грошових зобов'язань у вигляді адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач не дотримався встановленого Податковим кодексом України порядку прийняття рішення за наслідками перевірки .
При цьому апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що вказані окремі дефекти не впливають на законність рішення, оскільки в даному випадку має місце саме суттєве порушення порядку (процедури) прийняття рішення про застосування фінансових санкцій, що встановлений Податковим кодексом України, що відповідно тягне незаконність оскаржуваного акту.
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції вжив заходів до всебічного і повного дослідження обставин справи і прийняв законне і обґрунтоване рішення про визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень (в частині задоволення позовних вимог).
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Враховуючи, що апеляційний суд залишає в силі рішення суду першої інстанції, то в силу вимог частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з врахуванням статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О. О. Большакова
судді В. Я. Качмар
А. Р. Курилець
Повне судове рішення складено 21.09.2020