15 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 260/1725/19 пров. № А/857/7504/20
Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.
суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.
за участі секретаря судового засідання Кітраль Х.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року (суддя -Микуляк П.П., м. Ужгород, повний текст судового рішення складено 20 травня 2020 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тан-Трейд» до Управління Держпраці у Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Тан-Трейд» в листопаді 2019 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Ужгородський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 02.05.2019 №ЗК184/216/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-76. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем безпідставно, з порушенням вимог чинного законодавства та підлягає скасуванню, оскільки ґрунтується на висновках, викладених в акті інспекційного відвідування, які не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи. Наголошує, що жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність між ним, як роботодавцем, та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , як працівниками, трудових відносин в ході проведення перевірки відповідачем зібрано не було, а тому відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності за фактичний допуск працівників до роботи без укладення трудового договору. Більше того, позивач наголошує, що не погоджується по суті виявленого порушення, оскільки товариством відповідно до норм цивільного законодавства з вказаними працівниками укладено цивільно-правові угоди, що не є забороненим. Доказів того, що особи за цивільно-правовими договорами, виконували роботу, притаманну характеру трудовим, відповідачем не надано.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року у справі №260/1725/19 адміністративний позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що за результатами інспекційного відвідування ТОВ «Тан-Трейд» зафіксовано порушення частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а саме: працівники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. З урахуванням наведеного, відповідач вважає, що інспекційне відвідування проведено у відповідності до вимог чинного законодавства, оскаржена постанова є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.
Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Учасники справи, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що на підставі наказу Управління Держпраці у Закарпатській області «Про проведення інспекційних відвідувань» від 09.04.2019 №75, направлення на проведення інспекційного відвідування від 09.04.2019 №356, посадовими особами відповідача проведено інспекційне відвідування ТОВ «Тан-Трейд», за результатами якого складено Акт від 11.04.2019 №ЗК184/216/АВ.
У вказаному акті зафіксовано, що під час проведення інспекційного відвідування ТОВ «Тан-Трейд», який здійснює свою діяльність по прийманню металобрухту за адресою АДРЕСА_1 , знаходились і виконували роботу з пересортування металобрухту 5 громадян: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає в АДРЕСА_1 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає в АДРЕСА_1 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає в АДРЕСА_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживає в АДРЕСА_1 . Вказані особи усно на відеокамеру повідомили, що працюють на товаристві «Тан-Трейд» і з ними жодного договору укладено не було. Також було зазначено, що при проведенні інспекційного відвідування разом з ними знаходився громадянин ОСОБА_5 який відмовився ідентифікувати себе. Документів щодо працевлаштування вказаних осіб під час проведення інспекційного відвідування надано не було.
Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що в порушення вимог частини першої статті 21 КЗпП України між ТОВ Тан-Трейд» та працівниками ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не укладено трудових договорів. Відтак, працівники допускаються до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, чим порушено вимоги частини третьої статті 24 КЗпП України.
Представником позивача 15.04.2019 направлено відповідачу заперечення до від 11.04.2019 №ЗК184/216/АВ, у якому зазначено, що визначені порушення не відповідають дійсності, оскільки ТОВ «Тан-Трейд» ще в грудні 2018 року уклало цивільно-правові договори про надання послуг з сортування металобрухту із зазначеними в акті громадянами, на підтвердження чого долучив вказані договори до заперечення.
Незважаючи на вищенаведене, відповідачем винесено Припис про усунення виявлених порушень від 15.04.2019 №ЗК184/216/АВ/П, яким директора ТОВ «Тан-Трейд» зобов'язано усунути порушення частини першої та третьої статті 24 КЗпП України, а саме укласти до 25.04.2019 трудові договори з найманими працівниками в письмовій формі та видати накази (розпорядження), а також про прийом працівників повідомити органи ДФС.
Крім того, на підставі висновків акту перевірки від 11.04.2019 №ЗК184/216/АВ, 02.05.2019 першим заступником начальника Управління Держпраці у Закарпатській області прийнято постанову №ЗК184/216/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-76 про накладення на ТОВ «Тан-Трейд» штрафу в розмірі 625950 грн, на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору.
Вважаючи оскаржуване рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Постанова суду першої інстанції мотивована протиправністю оскаржуваної постанови та наявністю підстав для її скасування.
Такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення про Державну службу України з питань праці, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Положення №96).
Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб (пункт 1 Положення №96).
Пунктом 2 Положення №96 передбачено, що Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Відповідно до пункту 7 Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідач Управління Держпраці у Закарпатській області є суб'єктом владних повноважень - територіальним органом Державної служби України з питань праці, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю на території Закарпатської області.
Правові та організаційні засади, основні принципи контролю за додержанням законодавства про працю визначаються Конвенцією Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, що ратифікована Законом України від 08.09.2004 №1985-IV.
Згідно з частиною першою статті 12 Конвенції інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; iii) зобов'язувати вивішувати об'яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; iv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.
Відповідно до статті 16 Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.
Процедура здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначена «Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок №295).
Відповідно до пункту 2 Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів. Відтак, відповідач, як територіальний орган Держпраці, наділений правом проводити заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності позивача з питань, віднесених до його компетенції, зокрема у формі інспекційних відвідувань.
Підпунктами 3, 5 пункту 5 Порядку №295 передбачено, що інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю.
Про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню (пункт 8 Порядку №295).
Згідно пункту 9 Порядку №295 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.
Положеннями пункту 11 Порядку №295 передбачено, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги; фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки.
Пунктом 19 Порядку №295 передбачено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Відповідно до пункту 20 цього ж Порядку №295, акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.
Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження (пункт 21 Порядку №295).
Пунктами 23 та 24 Порядку №295 встановлено, що припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду. У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю. Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник припису залишається в об'єкта відвідування.
У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності (пункт 27 Порядку №295).
Заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування (пункт 29 Порядку № 295).
«Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок №509) визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення».
Відповідно до пункту 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками. Однією з підстав для накладення штрафів є акт про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
Отже, підставою для накладення штрафів є виявлені під час перевірки порушення законодавства про працю зафіксовані в акті перевірки.
Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд (пункт 3, 4 Порядку №509).
Відповідно до пункту 6 Порядку №509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Пунктом 7 Порядку №509 передбачено, що справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка (абзац 2, 4 пункту 8 Порядку №295).
Апеляційним судом не встановлено процедурних порушень порядку прийняття оскарженого рішення суб'єкта владних повноважень.
Щодо порушень встановлених під час інспекційного відвідування, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як вже було зазначено вище, в акті інспекційного відвідування від 11.04.2019 №ЗК184/216/АВ зафіксовано те, що під час проведення інспекційного відвідування ТОВ «Тан-Трейд», який здійснює свою діяльність по прийманню металобрухту за адресою м. Ужгород, вул. Гранітна, 14, знаходились і виконували роботу з пересортування металобрухту 5 громадян: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .. Вказані особи усно на відеокамеру повідомили, що працюють на товаристві «Тан-Трейд» і з ними жодного договору укладено не було. Також було зазначено, що при проведенні інспекційного відвідування разом з ними знаходився громадянин ОСОБА_5 який відмовився ідентифікувати себе.
Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що в порушення вимог частини першої статті 21 КЗпП України між ТОВ Тан-Трейд» та працівниками ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не укладено трудових договорів.
Таким чином, визначальним для вирішення спірних правовідносин у справі, що розглядається, є визначення наявності або відсутності ознак трудових правовідносин між ТОВ «Тан-Трейд» та громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5
КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.
Частиною першою статті 3 КЗпП передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Визначення трудового договору міститься у статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Характерними ознаками трудових відносин є:
- систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат); - підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;
- виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327;
- обов'язок роботодавця надати робоче місце;
- дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.
Проте, в окремих випадках робота може виконуватися не за трудовим договором, а на іншій юридичній підставі. Зокрема, можливе виконання роботи за договорами цивільно-правового характеру.
Загальне визначення цивільно-правового договору міститься у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно частини першої якої договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Таким чином, цивільно-правовий договір це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи, предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
З аналізу наведених норм випливає висновок про те, що трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами, тобто нормами КЗпП України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг (підрядника) у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема нормами ЦК України.
Незважаючи на деякі спільні риси цивільно-правових договорів та трудового договору, вони є різними, оскільки, перш за все, підпадають під сферу дії різних законодавчих актів. Так, відносини між роботодавцем та працівником за трудовим договором регулюються КЗпП України, на нього поширюється дія Закону України «Про охорону праці» та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти з охорони праці. При укладанні цивільно-правової угоди (договору) на сторін (замовника та виконавця) поширюються норми цивільного законодавства України.
Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Тан-Трейд» (Замовник) та фізичними особами ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 укладено цивільно-правові договори про надання послуг з сортування металобрухту від 03.12.2018. Предметом укладених договорів є надання разової послуги по сортуванню металобрухту Замовника.
Пунктами 1.3 вказаних договорів визначено, що Виконавець зобов'язується виконати разову послугу з сортування металобрухту в кількості 10000 кг, а Замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та виплатити винагороду.
Факт надання відповідної послуги з боку Виконавця буде засвідчуватись Актом прийому наданої послуги (пункт 1.5 договорів).
Вартість та порядок оплати послуг врегульовані розділом 4 договорів. Зокрема, пунктом 2.1 розділу 4 договорів визначено, що ціна разової послуги з сортування металобрухту, визначеному Замовником, складає 5000 гривень.
Розділом 6 визначається термін дії договорів.
Перш за все, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що під час проведення посадовими особами Управління Держпраці у Закарпатській області інспекційного відвідування директор ТОВ «Тан-Трейд» ОСОБА_7 надала лише Наказ від 11.10.2018 №5-к про прийняття на посаду бригадира приймального пункту товариства ОСОБА_8 та Наказ від 30.10.2015 №1-к про призначення на посаду директора товариства ОСОБА_7 .
Натомість, вищезазначені цивільно-правові договори про надання послуг з сортування металобрухту надані представником позивача, як додатки до заперечення до акту інспекційного відвідування від 11.04.2019 №ЗК184/216/АВ лише 18.04.2019. Тобто на час проведення посадовими особами відповідача інспекційного відвідування вказані цивільно-правові договори директором підприємства з невідомих причин не надавались.
Крім того, колегія суддів зауважує, що цивільно-правового або трудового договору з громадянином ОСОБА_2 позивачем ні до Управління Держпраці у Закарпатській області, ні до суду першої та апеляційної інстанцій не надано.
Водночас, аналіз умов поданих позивачем договорів дозволяє суду апеляційної інстанції зробити висновок, що предметом таких є процес праці, а не кінцевий результат такої. Згідно з вказаними договорами фізична особа повинна виконувати систематично певні трудові функції на підприємстві відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк.
Суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що зазначені у цивільно-правових договорах послуги відносяться до робіт постійного характеру виконання у місці здійснення підприємницької діяльності позивача та збігається з видом його економічної діяльності.
Відповідно до «Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 40. Чорна металургія», що затверджений наказом Міністерства промислової політики України від 18.01.2002 №28, сортувальник-складальник брухту та відходів металу (2 розряд) сортує та складує брухт і відходи чорних і кольорових металів за видами, групами, марками сплавів і сортами згідно з діючими стандартами та інструкціями. Розбирає та сортує флюси та кокс за зовнішнім виглядом і марками. Видаляє вибухонебезпечний брухт і неметалеві предмети. Готує суднові об'єкти до оброблення. Вибирає, обробляє та сортує метал із шлаку з завантаженням на транспорт. Повинен знати: діючі стандарти на брухт і відходи (як вторинну сировину) чорних і кольорових металів; характерні відзначні зовнішні ознаки найбільш розповсюджених деталей із чорних і кольорових металів. Кваліфікаційні вимоги: Базова або неповна базова загальна середня освіта. Короткострокове виробниче навчання або інструктаж. Підвищення кваліфікації. Стаж роботи за професією сортувальника-складальника брухту та відходів металу 1 розряду не менше 0,5 року.
Варто наголосити, що посада «Сортувальник-складальник брухту та відходів металу» передбачена Класифікатором професій ДК Національним класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», що є характерною ознакою трудових відносин.
Більше того, позивачем не надано актів прийому наданих послуг, що передбачені пунктом 1.5 цивільно-правових договорів про надання послуг з сортування металобрухту, які повинні засвідчувати факт надання відповідної послуги з боку виконавця. Не надано також жодних доказів на підтвердження проведеної замовником перед виконавцями оплати за надані послуги з сортування металобрухту.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що фізичні особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 систематично виконували певні трудові функції фактично працювали на підприємстві позивача, а договори, укладені позивачем з фізичними особами мають ознаки трудових договорів, відтак до них необхідно застосовувати норми трудового законодавства.
Окрім вищенаведеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне також взяти до уваги надані відповідачем на підтвердження своєї позиції фотознімки та відеозапис, яким зафіксовані усні пояснення громадян ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які на відеокамеру повідомили, що працюють на товаристві «Тан-Трейд» та здійснюють сортування металобрухту, однак жодних договорів з ними укладено не було. Також було зазначено, що при проведенні інспекційного відвідування разом з ними знаходився громадянин ОСОБА_5 який відмовився ідентифікувати себе.
Із змісту вищенаведених пояснень слідує, що вищевказані громадяни фактично були допущені до роботи без укладення трудового договору (контракту).
За таких обставин, факт оформлення ТОВ «Тан-Трейд» цивільно-правових угод не змінює характеру трудових відносин, у яких з ним фактично перебували ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 .
Водночас, оформлення трудових відносин у формі цивільно-правових договорів перешкоджають реалізації вищезгаданими особами права на належну оплату праці та відпочинок, на щорічні оплачувані відпустки, на здорові і безпечні умови праці, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття тощо.
На підтвердження вищенаведеної позиції колегією суддів враховується лист Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 04.04.2019 №4614/05.01, з якого слідує, що згідно даних, які містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування ТОВ «Тан-Трейд» використовує найману працю двох працівників, відповідно до поданих даних за лютий 2019 року, а саме: ОСОБА_7 та ОСОБА_10 . Разом з тим, зазначено, що ТОВ «Тан-Трейд» цивільно-правові договори не укладало.
Висновки суду першої інстанції про порушення посадовими особами процедури інспекційного відвідування з покликанням на проведення такого за відсутності директора чи уповноваженої особи суб'єкта господарювання не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються, зокрема, відомостями зазначеними в розділі ІІ акту інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 11.04.2019 №ЗК184/216/АВ. На спростування вказаного висновку суду першої інстанції свідчить також підпис ОСОБА_7 у зазначеному акті.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене, позивачем не доведено правомірність своїх дій, а відповідачем на підставі належних та допустимих доказів доведено обставини на яких ґрунтуються його заперечення, відтак позовні вимоги ТОВ «Тан-Трейд» є не обґрунтованими та до задоволення не підлягають.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи рішення відповідача на відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що таке рішення прийняте відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено.
Згідно із частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суд першої інстанції за результатами розгляду справи прийняв рішення, врахувавши лише позицію позивача, без проведення належного глибинного дослідження всіх необхідних доказів, застосувавши спрощений поверхневий підхід до встановлення фактів.
Враховуючи викладене, оцінивши зібрані докази у сукупності, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги відповідача являються підставними і обґрунтованими та спростовують висновки суду першої інстанції.
Таким чином, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, відтак оскаржуване рішення суду відповідно до вимог статті 317 КАС України підлягає скасуванню з одночасним прийняттям постанови про відмову в задоволенні позову з наведених вище підстав.
Керуючись частиною третьою статті 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області задовольнити.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Тан-Трейд» відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. М. Гінда
В. Я. Качмар
Повне судове рішення складено 21 вересня 2020 року.