15 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 159/718/20 пров. № А/857/4189/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,
з участю секретаря судового засідання Максим Х.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 05 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
суддя (судді) в суді першої інстанції - Денисюк Т.В.,
справу розглянуто в порядку письмового провадження,
місце ухвалення рішення - м. Ковель,
дата складання повного тексту рішення: 05.03.2020 р.,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Поліської митниці Держмитслужби, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову в.о. начальника Поліської митниці Держмитслужби у справі про порушення митних правил №0004/20400/20 від 30.01.2020, якою його визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 Митного кодексу України (далі - МК України).
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 05 березня 2020 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову.
Рішення мотивоване тим, що оскільки позивачем у митній декларації було заявлено неправдиві відомості щодо року випуску транспортного засобу, що призвело до зменшення нарахування обов'язкових платежів, а тому в його діях наявний склад правопорушення, передбаченого ст.485 МК України. Суд вважав оскаржувану постанову прийнятою уповноваженим суб'єктом з дотриманням процедури, а саме стягнення накладеним в межах санкції статті, за якою особу визнано винною.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідністю висновків обставинам справи, порушенням норми матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що декларант, зазначивши в митних деклараціях дату першої реєстрації транспортного засобу на підставі відповідних документів, наведених в Наказі Держмитслужби України від 17.11.2005 № 2005 №118, діяв у відповідності до вимог законодавства та не вчинив жодного правопорушення. Вказує, що на момент подання декларації інших даних стосовно дати випуску транспортних засобів крім даних, зазначених в реєстраційних документах, не було. Також звертає увагу, що жодними нормативними актами не передбачено обов'язок декларанта перевіряти дані, що зазначені в товаро-супровідних документах при заповненні митних декларацій.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою в справі про порушення митних правил №004/20400/20 від 30 січня 2020 року, прийнятою в.о. начальника Поліської митниці Держмитслужби Мужев О.О., притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.485 МК України та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, що становить 27467,37 грн.
За змістом даної постанови ОСОБА_1 23.12.2019, з метою митного оформлення легкового автомобіля марки «Volkswagen Passat», ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_1 , 2009 року виготовлення, подав в Поліську митницю митну декларацію ІМ40ДЕ номер UA204060/2019/300928, де в графі 31 зазначений календарний рік виготовлення автомобіля - 2009, модельний рік виготовлення - 2009. Розрахунок необхідних до сплати платежів проведено з урахуванням календарного року виготовлення транспортного засобу - 2009, за ставкою «9».
В ході перевірки Поліською митницею отримано відповідь дилера виробника «Volkswagen» в Україні, ТОВ «Віка-Експо» (лист від 27.12.2019 №131), згідно якого встановлено, що автомобіль марки «Volkswagen», модель «Passat», ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_1 - виготовлений 01 березня 2007 року, а не 2009 року, як вказав позивач. За наведених обставин митний орган вважав, що декларантом ОСОБА_1 вчинено дії, спрямовані на зменшення розміру митних платежів в сумі 9155,79 грн, в тому числі: акциз -7629,82 грн та ПДВ - 1525,97 грн.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що не відповідає обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що частиною 1 статті 458 Митного кодексу України (далі - МК України) визначено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Згідно статті 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Склад правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, передбачає, з-поміж іншого те, що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі). Об'єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 485 МК України, полягає у поданні неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості.
Отже, зовнішній прояв винного, протиправного діяння, передбаченого статтею 485 МК України, обов'язково повинен поєднуватися з умислом суб'єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин, зокрема, встановлений законом порядок сплати податків та зборів.
Відповідно до положень статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно із частиною 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Відповідно до частини 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Частиною 2 статті 264 МК України встановлено, що митна декларація та інші документи подаються органу доходів і зборів в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати органу доходів і зборів оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.
Згідно частини 6 статті 264 МК України, митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
Статтею 54 МК України передбачено, що органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю і митного оформлення. Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Відповідно до пункту 14.1.251 Податкового кодексу України транспортні засоби, що використовувалися, - транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.
Перша реєстрація транспортного засобу - це реєстрація транспортного засобу, яка здійснюється уповноваженими державними органами України щодо цього транспортного засобу в Україні вперше (пункт 14.1.163 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів № 1388 від 07.09.1998 Власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом 10 діб після придбання (одержання), або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Експлуатація транспортних засобів, не зареєстрованих (не перереєстрованих) у підрозділах Державтоінспекції України (крім транспортних засобів, зареєстрованих до набрання чинності цим Порядком) та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, заборонено.
Таким чином, з метою оподаткування датою початку користування (введення в експлуатацію) транспортних засобів, що використовувалися та/або ввозяться на митну територію України, вважається дата їх першої реєстрації, визначена в реєстраційних документах, які видано уповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці транспортні засоби на постійній основі.
Відповідно до пункту 8 наказу Державної митної служби України від 17.11.2005 № 1118 «Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України» датою початку користування ТЗ, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, уважається дата першої реєстрації ТЗ, визначена в реєстраційних документах, які видані уповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці ТЗ на постійній основі. Датою першої реєстрації ТЗ, який перебував у користуванні, є дата, зазначена в спеціальній графі технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію), наприклад, паспорта німецького зразка, або дата видачі технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію).
Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів вважає, що належним доказом дати початку користування автомобілем, який був у користуванні та ввозиться на митну територію України, є дата його першої реєстрації, вказана в реєстраційних документах, виданих уповноваженими державними органами країни, в якій така реєстрація була здійснена.
Судом з'ясовано, що згідно Договору-доручення №76 про надання митно-брокерських послуг від 18 грудня 2019 року ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) зобов'язався надати брокерські послуги ОСОБА_2 (Замовник) по митному оформленню автомобіля.
Відповідно до п.6.2 Договору Замовник несе повну юридичну відповідальність за достовірність даних в наданих ним документах.
Замовником для митного оформлення автомобіля "VOLKSWAGEN" "PASSAT", ідентифікаційний номер (кузова) НОМЕР_1 , було надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Литовської Республіки НОМЕР_2 та Свідоцтов про тимчасову реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 18.12.2019.
Відповідно до наданих документів автомобіль "VOLKSWAGEN" "PASSAT", ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_4 вперше зареєстрований 11.09.2009 року (графи В та ВІ ).
Аналогічна інформація про першу реєстрацію автомобіля "VOLKSWAGEN" "PASSAT", ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_1 міститься і на офіційному веб-сайті Державного підприємства Литовської Республіки "РЕГІТРА", відповідно до якої перша реєстрація та рік моделі зазначені - 2009.
До митних декларацій було долучено іноземне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, в якому зазначена дата першої реєстрації, яка співпадає з датою першої реєстрації транспортного засобу, відображеного у митній декларації.
Отже, декларант, зазначивши в митній деклараці дату першої реєстрації транспортного засобу на підставі відповідних документів, наведених в наказі Державної митної служби України від 17.11.2005 №118, діяв у відповідності до вимог законодавства та не вчиняв жодного правопорушення.
Відповідно до частини 1 статті 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Стаття 489 МК України встановлює, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами статті 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до вимог статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Статтею 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, в адміністративному процесі у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
Колегія суддів вважає, що матеріали справи про порушення митних правил не містять доказів умислу позивача на вчинення дій, передбачених диспозицією статті 485 МК України.
Доводи Поліської митниці Держмитслужби, що саме ОСОБА_1 заявив у митній декларації неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товару з метою зменшення розміру митних платежів та надав з цією метою органу доходів і зборів документи, що містили недостовірні відомості, необхідні для визначення митної вартості товару, що призвело до ухилення від сплати митних платежів, колегія суддів розцінює як припущення.
Таким чином встановлено, що декларант ОСОБА_1 під час оформлення транспортного засобу "VOLKSWAGEN" "PASSAT", ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_1 , визначаючи його рік випуску, діяв добросовісно, без жодного умислу щодо заявлення неправдивих відомостей для заниження митної вартості, адже пред'явив до митного оформлення виключно ті документи, які були йому передані покупцем автомобіля. Вказані документи не скасовані та не визнані недійсними, що свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 прямого умислу на вчинення правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України. Оскільки достовірність поданих уповноваженою особою документів до митного оформлення не спростована належними доказами у справі, усі сумніви тлумачаться на користь особи, яку звинувачують у вчиненні неправомірних дій.
Зважаючи на встановлені фактичні обставини справи та наведені правові норми, колегія суддів приходить до переконання, що Поліською митницею Держмитслужби протиправно винесено відносно ОСОБА_1 постанову у справі про порушення митних правил №0004/20400/20 від 30.01.2020, а тому така підлягає скасуванню.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким слід задовольнити адміністративний позов.
Колегія суддів, керуючись статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, якою неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права встановлено підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 05 березня 2020 року у справі № 159/718/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову в.о. начальника Поліської митниці Держмитслужби у справі про порушення митних правил №0004/20400/20 від 30.01.2020 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 485 Митного кодексу України та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 27467,37 гривень відносно ОСОБА_1 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя О. М. Довгополов
судді Л. Я. Гудим
В. В. Святецький
Повне судове рішення складено 21.09.2020.