06 серпня 2020 року м. Дніпросправа № 160/4059/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Мельника В.В., Чепурнова Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року
у адміністративній справі №160/4059/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, третя особа: Дніпропетровська обласна рада про визнання протиправними дій, -
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за поданим ОСОБА_1 10.04.2020 р. позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, в якому заявлено вимоги про визнання протиправними дій відповідача про надання у листі від 28.12.2018р. за №6.2.1828831 та у листі від 15.03.2019р. за №6.2.1905320 погоджень на затвердження зон санітарної охорони поверхневого джерела водопостачання - каналу Дніпро - Кривий Ріг в межах населеного пункту с. Мар'янське Апостолівського району Дніпропетровської області. Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими матеріалами надіслано позивачу за зазначеною у позовній заяві адресою, з роз'ясненням позивачу, що відповідно до ч.5 ст.170 КАСУ, повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Зазначена ухвала суду першої інстанції оскаржена в апеляційному порядку позивачем по справі з підстав її незаконності та необґрунтованості, у зв'язку з чим просить її скасувати, а справу направити для продовження її розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга позивача мотивована безпідставністю відмови судом першої інстанції у відкритті провадження на підставі положень ч. 6 ст. 170 КАС України у звязку з тим, що позивач ОСОБА_1 не є учасником (суб'єктом) правовідносин з надання погоджень на затвердження зон санітарної охорони поверхневого джерела водопостачання - каналу Дніпро-Кривий Ріг в межах населеного пункту с.Мар'янське Апостолівського району Дніпропетровської області, які викладені у листі від 28.12.2018р. за №6.2.1828831 та у листі від 15.03.2019р. за №6.2.1905320 , а дії Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області щодо надання погоджень ЗСО не породжують для позивача права на захист, оскільки не створюють негативні наслідки для позивача, тобто не порушують його права на екологічну безпеку, і відповідно, права на звернення із цим адміністративним позовом щодо визнання таких дій протиправними відповідно до норм КАС України взагалі не має права, а вказаний спір взагалі не належить до юрисдикції судів України.
Апелянт спираючись на положення ст.55, ч.5 ст.125 Конституції України і ст. 5 КАСУ вважає, що суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її законні інтереси порушені протиправними діями органу державної влади, а наслідки оскаржуваних дій Відповідача дає підстави для висновків про порушення прав Позивача як фізичної особи на безпечне для життя і здоров'я довкілля, закріплене у ст. 50 Конституції України, оскільки вказані дії Відповідача щодо надання погодження на затвердження ЗСО здійснені із порушення встановленого порядку (відсутній висновок ДСЕЕ по об'єкту експертизи) та призвели до прийняття обласною радою рішення, яким затверджені розміри другого поясу ЗСО Мар'янської затоки по акваторії у менших розмірах, ніж передбачені нормативними документами (замість встановлених 3-х або 5-ти км. до 500 м.), і часе внаслідок таких дій стало можливим здійснення на територіях, які штучно вилучені із ЗСО господарської діяльності та подальше забруднення питної води внаслідок такої діяльності, яка через канал “Дніпро-Кривий Ріг” подається до населених пунктів Дніпропетровської області. Оскільки згідно ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди, а екологічні інтереси населення можуть захищатися у судовому порядку на підставі ч.7 ст.41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів ст.66 Конституції України, відповідно до яких ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю, і порушені права громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища мають бути поновлені, а їх захист здійснюється в судовому порядку відповідно до законодавства України (ч.3 ст.11 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»), та Орхуської конвенції, ратифікованої Законом України № 832-ХІУ від 06.07.1999 р., положення якої відповідно до ст.9 Конституції України є нормами прямої дії, і положення національного законодавства про процедури та механізми судового захисту порушених екологічних прав та інтересів можуть їх конкретизувати. Апелянт вказує на те, що саме внаслідок дій Відповідача були порушенні його екологічні права, зокрема: через незаконне затвердження розмірів другого поясу ЗСО Марянської затоки, ТОВ СП “НІБУЛОН” розпочато роботи із зведення перевантажувального зернового терміналу на територіях, які безпідставно не включені до другого поясу ЗСО, хоча згідно вимог законодавства, території в районі с. Мар'янське та акваторія Мар'янської затоки (3 або ж 5 км.) підлягають віднесенню до другого поясу ЗСО і зведення перевантажувального
терміналу на таких територіях має бути заборонено згідно приписів ДБН В.2.5-74:2013. При цьому, апелянт наполягає на тому, що оскаржувані дії Відповідача щодо надання погодження на затвердження ЗСО створюють негативні наслідки для Позивача - порушують його права на екологічну безпеку, адже дозволяють провадження господарської діяльності на територіях, які у протиправний спосіб не були включені до меж другого поясу ЗСО, і у випадку, якби законодавство було дотримано та межі другого поясу ЗСО визначені у належних розмірах, в т.ч. 3 або 5 км. по акваторії Марянської затоки, це б забезпечило дотримання обмежень на ведення господарської діяльності, які запровадженні для правового режиму другого поясу ЗСО, в т.ч. і розміщення тваринницьких і птахівничих підприємств та інших сільськогосподарських об'єктів, що створюють загрозу мікробного забруднення води (п. 7 Постанови КМУ від 18.12.1998 р. за № 2024 “Про правовий режим зон санітарної охорони водних об'єктів”), що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали не з'ясовувалося, адже таке дослідження має відбуватись на стадії з'ясування обставин справи та дослідження доказів, а на стадії відкриття провадження у справі достатнім є лише наведення відповідних обгрунтувань у позові. Такі обгрунтування позов власне і містить, але суд їх проігнорував.
У відзиві на апеляційну скаргу позивача, відповідач наголошує на законності та обґрунтованості оскаржуваної ухвали суду про повернення позову, оскільки зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує дії відповідача про надання погоджень на затвердження зон санітарної охорони поверхневого джерела водопостачання - каналу Дніпро - Кривий Ріг в межах населеного пункту с. Мар'янське Апостолівського району Дніпропетровської області, які викладені у листі від 28.12.2018р. за №6.2.1828831 тау листі від 15.03.2019р. за№6.2.1905320, та зазначає у позові, що наведені дії відповідача порушують його право на екологічну безпеку, але таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Разом з тим, зі змісту копій наведених листів судом не встановлено, а до матеріалів справи не додано жодних інших доказів на підтвердження того, що оскаржувані дії відповідача порушують будь-які права саме позивача, оскільки вони не містять жодних відомостей про права та обов'язки позивача та не спонукають його до жодних обов'язкових дій. Враховуючи те, що позивач не є учасником (суб'єктом) правовідносин з надання погоджень на затвердження зон санітарної охорони поверхневого джерела водопостачання -каналу Дніпро - Кривий Ріг в межах населеного пункту с.Мар'янське Апостолівського району Дніпропетровської області, які викладені у листі від 28.12.2018р. за №6.2.1828831 та у листі від 15.03.2019р. за №6.2.1905320, відповідач вважає, що оскаржувані дії Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області щодо надання таких погоджень не породжують для позивача права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом щодо визнання таких дій протиправними відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України, тому просить залишити без задоволенні вимоги апеляційної скарги позивача.
У відзиві на апеляційну скаргу позивача, третя особа без самостійних вимог на предмет спору вказує на відсутність у Дніпропетровської обласної ради сумнів щодо не законності та необгрунтованості прийнятого погодження Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Головним управлінням держспоживслужби в Дніпропетровській області котре листом від 15.03.2019 року № 6.2/1905320 надало погодження на розроблення зон санітарної охорони населення охорони поверхневого джерела водопостачання - каналу Дніпро-Кривий Ріг в межах населеного пункту с. Марянське Апостолівського район Дніпропетровської області, та на підтвердження цього посилається на судові рішення: Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2020 року у справі № 160/8956/19; Третього апеляційного адміністративного суд) від 02 червня 2020 року у справі № 160/8956/19; Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2020 року у справі № 160/2294/20; Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року у справі № 160/4059/20. Просить у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 в адміністративній справі № 160/4059/20 відмовити у повному обсязі, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 № 160/4059/20 року залишити без змін.
Розглянувши справу в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України, за результатом обговорення доводів апеляційної скарги на відзиву проти неї, судова колегія перевіривши за матеріалами справи повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин та правильність застосування до них норм матеріального і процесуального права, вважає за необхідне задовольнити вимоги апеляційної скарги позивача та скасувати ухвалу суду першої інстанції, виходячи з нижченаведеного
Суд першої інстанції з'ясовуючи відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.171 КАСУ питання належності розгляду позовної заяви ОСОБА_1 за правилами адміністративного судочинства, спираючись на положення ст.55, ч.2 ст.124 Конституції України і ч.1 ст.2, ч.1 ст.5 КАСУ, наведену в рішенні від 14 грудня 2011року № 19-рп/2011правову позицію Конституційного Суду України, дійшов висновку, що зазначений позов, поданий ОСОБА_1 на захист права на екологічну безпеку - не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскілки зі змісту копій листів відповідача від 28.12.2018р. за №6.2.1828831 тау листі від 15.03.2019р. за№6.2.1905320 судом не встановлено, а до матеріалів справи не додано жодних інших доказів на підтвердження того, що оскаржувані дії відповідача порушують будь-які права саме позивача, оскільки вони не містять жодних відомостей про права та обов'язки позивача та не спонукають його до жодних обов'язкових дій.
За вказаних обставин, та посилаючись на положення п.1 ч.1 ст.19 КАСУ, Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004, правові позиції Великої Палати Верховного Суду у постановах від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 9901/152/18 та від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18, від 27.11.2019р. у справі №9901/338/19, та на те, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, а порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення - суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не є учасником (суб'єктом) правовідносин з надання погоджень на затвердження зон санітарної охорони поверхневого джерела водопостачання - каналу Дніпро - Кривий Ріг в межах населеного пункту с.Мар'янське Апостолівського району Дніпропетровської області, які викладені у листі від 28.12.2018р. за №6.2.1828831 та у листі від 15.03.2019р. за №6.2.1905320, відтак, оскаржувані дії Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області щодо надання таких погоджень не породжують для позивача права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом щодо визнання таких дій протиправними відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, судом було відхилено посилання позивача на те, що оскаржувані дії відповідача щодо надання погодження на затвердження ЗСО створюють негативні наслідки для позивача, тобто порушують його права на екологічну безпеку, оскільки, як вбачається зі змісту позову, позивач у позові вказує про місце свого проживання у м.Дніпро, тоді як спірні дії відповідача щодо надання погоджень на затвердження зон санітарної охорони поверхневого джерела водопостачання - каналу Дніпро - Кривий Ріг стосуються меж населеного пункту с.Мар'янське Апостолівського району Дніпропетровської області та жодних доказів на підтвердження проживання (реєстрації) позивача в межах населеного пункту с.Мар'янське Апостолівського району Дніпропетровської області позивачем до позову не додано, що є підставою для відмову позивачеві у відкритті провадження у даній адміністративній справі на підставі п.1 ч.1 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судова колегія не може погодитися з висновками суду першої інстанції у цій справі та вважає їх передчасними, оскільки питання чи порушено права позивача оскаржуваними ним у цій справі ліями відповідача неможливо беззаперечно встановити на стадії відкриття провадження у адміністративній справі і має перевірятися під час розгляду справи по суті.
При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що позов ОСОБА_1 у цій справі, і з урахуванням його змісту він вочевидь не відноситься до тих категорій позовів, які не підлягають судовому розгляду: до Президента України або Верховної Ради України як політичних органів, які формуються шляхом всеукраїнських виборів, з позовною вимогою, яка не стосується безпосередньої управлінської діяльності цих суб'єктів владних повноважень; в яких заявник обрав неефективний (передчасний) спосіб захисту за наявності альтернативного ефективного способу захисту; в яких заявник обрав неправовий (штучний) спосіб захисту; в яких заявник обрав спосіб захисту, для якого законом визначено спеціальний порядок або встановлено обмеження стосовно суб'єкта звернення з відповідним позовом.
Отже, оскільки позов не підпадає під жодну із зазначених категорій, а предметом ініційованого позивачем у цій справі спору є протиправній дій відповідача при наданні погодження на затвердження ЗСО без дотримання визначеної чинним законодавством процедури, що за твердження позивача призвело до порушення його прав на екологічну безпеку, судова колегія визнає, що задля перевірки доводів позивача, відповідача та третьої особи по цій по спірному питанню, адміністративну справу слід розглянути по суті, оскільки право кожного на безпечне для життя і здоров'я довкілля гарантується в Основному законі держави (ст.50 Конституції України), яка забезпечує можливість для кожного не створювати для себе та інших людей небезпечних для життя і здоров'я умов у довкіллі, вимагати від інших не допускати дій чи бездіяльності, які створюють у довкіллі небезпечні для життя і здоров'я людини умови, а суб'єктами здійснення такого права є виключно фізичні особи.
Виходячи з того, у суб'єктивному значенні право на безпечне для життя і здоров'я довкілля є законодавчо забезпечена можливість кожного постійно або тимчасово проживати чи перебувати в такому навколишньому природному, техногенному і соціальному середовищі, яке не спричиняє шкоди для здоров'я, дозволяє користуватися природними та іншими благами, виключає, запобігає або ж мінімізує настання негативних ризиків біологічного, екологічного, економічного, соціального, демографічного та іншого характеру, адміністративний суд не має права залишити без відповідного реагування доводи позивача у цій справі і зобов'язаний їх перевірити як на предмет того, чи порушуються оскаржуваними діями відповідача права особи, яка звернулася до суду за захистом, так і на предмет дотримання відповідачем приписів чинного законодавства при вчиненні оскаржуваних позивачем дій, з урахуванням наявності або відсутності дискреції в повноваженнях Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області погодження на затвердження зон санітарної охорони поверхневого джерела водопостачання - каналу Дніпро - Кривий Ріг в межах населеного пункту с. Мар'янське Апостолівського району Дніпропетровської області без позитивного висновку ДСЕЕ про відповідність вимогам санітарного законодавства, як це передбачено ст.ст.11, 12 Закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” і п. 7 Порядку №247, а також без дотримання приписів ДБН В.2.5-74:2013 - що саме і повинно перевірятися під час розгляду справи по суті, а не під час відкриття провадження у справі.
За наведених обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про непоширення на цей спір юрисдикції адміністративних судів, внаслідок чого прийняв неправомірне й передчасне рішення щодо відмови у відкритті провадження в адміністративній справі
Враховуючи наведені по тексту постанови апеляційного суду обставини, судова колегія визнає за необхідне надати позивачу можливість захистити своє право в суді, оскільки інший підхід розцінюється як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тому визнає, що ухвала підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 242, 315, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року - скасувати.
Матеріали у адміністративній справі №160/4059/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій - направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження її розгляду.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку, встановленому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя В.В. Мельник
суддя Д.В. Чепурнов