16 липня 2020 року м. Дніпросправа № 280/4155/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Мельника В.В., Чепурнова Д.В.,
за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року
у адміністративній справі № 280/4155/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЙН - ТОРГ» до Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення - рішення.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року задоволено адміністративний позов ТОВ «ВАЙН - ТОРГ» та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 06.05.2019 №0005841413, яким за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності позивачу нараховано пеню у сумі 6649,02 грн.
Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку відповідачем по справі з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права, що призвело до ухвалення у справі незаконного рішення, яке просить скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені вимог позивача.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши за матеріалами справи повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини, судова колегія дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та для скасування рішення суду першої інстанції, з прийняттям у справі іншого рішення про відмову у задоволені вимог ТОВ «ВАЙН - ТОРГ» у повному обсязі, виходячи з нижченаведеного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, оскаржуване у цій справі податкове повідомлення - рішення від 06.05.2019 №0005841413, яким позивачу за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності нараховано пеню у сумі 6649,02 грн, було прийнято Головним управлінням ДФС у Запорізькій області за результатом проведеної у період з 27.03.2019 по 02.04.2019 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ВАЙН-ТОРГ" з питання дотримання вимог валютного законодавства згідно інформації уповноваженого банку ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» від 09.08.2018 за №26-3164БТ, внаслідок чого було складено Акт №201/08-01-14-13-13/39805440 від 08.04.2019, в якому і зафіксовано виявлене перевіркою порушення ТОВ "ВАЙН-ТОРГ" вимог ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94 №185/94-ВР із змінами та доповненнями та Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», що було допущено позивачем у зв'язку з порушенням граничного терміну розрахунків по зовнішньо-економічним договорам за період з 07.11.2017 по 02.04.2019, внаслідок чого виникла дебіторська заборгованість в сумі 720,08 євро, що є порушенням ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94 №185/94-ВР (далі - Закон №185/94-ВР ) та на підставі ст.4 цього Закону №185/94-ВР і п.5 ст.13 Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі - Закон №2473-VIII) стало підставою для нарахування пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості, що склало суму у розмірі 6649,02 грн.
Вирішуючи спір у цій справі по суті, суд першої інстанції спираючись на положення ст.2, ч.1 ст.4 Закону №185/94-ВР, ч.10 ст.11, ч.5 ст.13, п.3 ч.1 ст.14, ч.2 ст.15 Закону №2473-VIII брав до уваги, що інформацію про виявлені порушення відповідач отримував від уповноваженого банку ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» - 09.08.2018 (листом за №26-3164). Відповідно, задовольняючи вимоги позивача у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, шо заходи впливу відповідачем до позивача застосовані з пропуском встановленого законом шестимісячного строку на їх застосування, що саме і стало підставою для скасування податкового повідомлення-рішення №0005841413 від 06.05.2019.
Під час апеляційного перегляду даної справи судовою колегією встановлено, що між сторонами у цій справі відсутній спір щодо фактичних обставин справи чи про наявність порушень вимог т.2 Закону № 185/94-ВР та про калькуляцію суми, спір у даному випадку існує лише щодо застосування до спірних правовідносин статей строку, передбаченого частиною 2 статті 15 Закону № 2473.
Дійсно, відповідно до ч.1 ст.15 Закону № 2473 порядок застосування заходів впливу, передбачених ст.14 цього Закону, у тому числі розмір штрафних санкцій, встановлюється, зокрема до юридичних осіб (крім уповноважених установ) - Кабінетом Міністрів України, а за приписами ч.2 т.15 Закону № 2473 заходи впливу можуть бути застосовані протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення.
Разом з тим, суд першої інстанції не приділив уваги тому, що встановлені ч. 2 ст. 15 Закону № 2473 строки застосовуються тільки до заходів впливу, визначених у статті 14 цього Закону, до яких не відноситься відповідальність за порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, яка встановлена статтею 13 цього Закону.
Так, за приписами п. 3 ч. 1 т. 14 Закону № 2473, за порушення вимог валютного законодавства (крім порушення строків за операціями з експорту та імпорту товарів, відповідальність за яке встановлюється згідно із таттею 13 цього Закону) можуть бути застосовані: до юридичних осіб (крім уповноважених установ) - заходи впливу у вигляді штрафних санкцій. Отже, відповідальність за порушення строків за операціями з експорту та імпорту товарів не відноситься до заходів впливу, визначених у статті 14 Закону № 2473, якою саме і визначені заходи впливу до юридичних осіб у вигляді штрафних санкцій і ці заходи впливу є відмінними від пені, передбаченої у статті 13 цього Закону, якою передбачається відповідальність за порушення строків розрахунків.
Виходячи з наведених положень, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції помилково здійснено висновок, що строки, визначені у ч. 2 статті 15 Закону № 2473, розповсюджуються на застосування пені, передбаченої статтею 13 цього Закону, оскільки статтею 14 та ч. 1 ст. 15 Закону чітко визначено, що відповідальність (пеня) за порушення граничних строків розрахунків не відноситься до заходів впливу, визначених статтею 14, тоді як строки у ч. 2 ст. 15 застосовуються саме до заходів впливу, передбачених статтею 14 Закону № 2473, про що безпосередньо зазначено у ч. 1 ст. 15 цього Закону.
При цьому судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до пп. 19-1.1.4 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи здійснюють контроль, у тому числі, а встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, а згідно положень пп. 54.3.3. п.54.3 ст.54 Податкового Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Отже, Податковим кодексом України чітко визначено, що пеня за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності застосовується контролюючим (податковим) органом за правилами саме цього кодексу, тобто в порядку, який передбачений для прийняття податкових повідомлень-рішень, а відповідно і строки застосування пені також визначаються саме цим Кодексом, оскільки будь-якого застереження з цього приводу Податковий кодекс України не містить.
Строки давності для визначення грошових зобов'язань встановлені статтею 102 Податкового кодексу України. При цьому, згідно з пунктом 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Таким чином, для нарахування пені як і для нарахування інших грошових зобов'язань Податковим кодексом України встановлений строк у 1095 днів, який слід рахувати з першого дня прострочення граничного строку розрахунків.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія визнає, що судом першої інстанції у цій справі помилково зроблено висновок про розповсюдження визначених у ч. 2 статті 15 Закону № 2473 строків на застосування пені, передбаченої статтею 13 цього Закону, а тому позов задоволений безпідставно.
За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.242, 315, 317, 322 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області - задовольнити.
Рішення Запоріжського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року - скасувати та прийняти нову постанову.
У задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЙН - ТОРГ» про скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області №0005841413 від 06.05.2019 року та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЙН - ТОРГ» судового збору у розмірі 768,40 грн. - відмовити у повному обсязі.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя В.В. Мельник
суддя Д.В. Чепурнов