15 вересня 2020 р.Справа № 520/2131/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бартош Н.С.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,
за участю секретаря судового засідання Олійник А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Севастьяненко К.О., м. Харків) від 24.04.2020 року по справі № 520/2131/2020
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у ненадіслані на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України документу, який свідчить про відсутність протиправних дій з боку позивача у період проходження військової служби наданого до Харківського обласного військового Комісаріату разом із заявою від 08.01.2020 для розгляду Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум повного пакету документів відповідно до п.11 Порядку 975;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надіслати на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України документ, який свідчить про відсутність протиправних дій з боку позивача у період проходження військової служби наданого до Харківського обласного військового Комісаріату разом із заявою від 08.01.2020 для розгляду Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум повного пакету документів відповідно до п.11 Порядку 975;
- зобов'язати відповідача подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не здійснення надсилання на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України документу, який свідчить про відсутність протиправних дії з боку позивача у період проходження військової служби наданого до Харківського обласного військового Комісаріату разом із заявою від 08.01.2020 року, що порушує права позивача на розгляд його питання призначення та нарахування одноразової грошової допомоги Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2020 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що після отримання заяви позивача від 08.01.2020, відповідач повинен був направити дану заяву разом з додатками на адресу Департаменту фінансів МОУ, оскільки Комісією не розглядався наданий разом з заявою документ, який свідчить про відсутність протиправних дій з боку позивача у період проходження військової служби та не приймалось рішення з урахуванням даного документа.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав.
Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України. (далі - КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 08.01.2020 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про направлення повного пакету документів на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України для розгляду Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, в тому числі наданий із заявою документ, який свідчить про відсутність протиправних дій при отриманні поранення (контузії, травми тощо) позивачем.
До вказаної заяви позивачем долучено копію відповіді районного військового комісаріату, в якій позивачу роз'яснено, що архівна облікова картка військовозобов'язаного, сержанта запасу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не містить інформації стосовно отримання ним поранення під час участі у бойових діях у республіці Афганістан з квітня 1982 року по жовтень 1983 року. Дані стосовно притягнення військовослужбовця ОСОБА_1 до кримінальної або дисциплінарної відповідальності під час проходження військової служби відсутні. Іншою інформацією чи обліковими даними відносно військовозобов'язаного ОСОБА_1 , які мають причинний зв'язок з отриманням, з його слів, поранення під час участі у бойових діях, Київський РВК м. Харкова не володіє.
Листом від 29.01.2020 року № 281/ВСЗ відповідач повідомив, що на виконання рішення судів командуванням ХОВК направлено представлені документи на розгляд Комісії. Щодо долученої копії відповіді районного військового комісаріату, відповідач повідомив, що згідно підпункту 1 пункту 1 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" ХОВК, районний військовий комісаріат, як розпорядник інформації, не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит. Розпорядником запитуваної інформації є безпосередньо військові частини, в яких проходив службу військовослужбовець, або відповідні архівні установи.
Крім того, позивачу роз'яснено, що із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо надання допомоги в оформленні документів стосовно виплати одноразової грошової допомоги позивач не звертався.
Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не здійснення надсилання на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України документу, який свідчить про відсутність протиправних дії з боку позивача у період проходження військової служби, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем у спірних правовідносинах не було допущено протиправної бездіяльності, оскільки надана відповідачем відповідь не може бути кваліфікована у якості належної правової підстави для чергового перегляду вже вирішеного по суті питання і направлення матеріалів звернення заявника до Міністерства.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі- Закон України № 2011-ХІІ).
Згідно ст.1 Закону України № 2011-ХІ, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України № 2011-ХІ, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Частиною 1 статті 16 Закону України №2011-ХІ визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 9 статті 16-3 Закону України № 2011-ХІ, порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі- Порядок № 975).
Пунктом 11 Порядку № 975 передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Відповідно до п. 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Згідно пп. 27 п.10 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 671 "Про затвердження Положення про Міністерство оборони України", Міністерство оборони України приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міноборони.
Наказом Міністерства оборони України 14.08.2014 р. № 530, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 р. за № 1294/26071, затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, додатком 13 до якого затверджено форму висновку про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону (далі - Положення №530).
Щодо посилань позивача в апеляційній скарзі на ті обставини, що відповідач всупереч до п. 4.7 Положення 530, не направив заяву разом з додатком на адресу Департаменту фінансів МОУ, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 4.7 Положення 530, документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву), оформляє та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласний військовий комісар за місцем проживання цих осіб.
Матеріалами справи встановлено, що позивачем до відповідача подано заяву від 08.01.2020 стосовно надіслання останнім повного пакету документів на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України для розгляду Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, в тому числі наданий із заявою документ, який свідчить про відсутність протиправних дій при отриманні поранення (контузії, травми тощо). При цьому, у додатках до вказаної заяви зазначено про надання відповіді на адвокатський запит, який, на думку позивача, свідчить про відсутність будь-яких протиправних дій з його боку у період проходження військової служби та, як наслідок, відсутність протиправних дій при отриманні поранення (контузії, травми тощо).
Колегія суддів зазначає, що таким документом є лист Київського РВК м.Харкова від 18.06.2019 року №1112/3, відповідно до якого у відповідь на запит адвоката позивача повідомлено, що комісаріат не володіє інформацією стосовно обставин поранення під час проходження військової служби позивача та притягнення його до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності.
В свою чергу, вказаний лист не може вважатися документом, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, оскільки містить в собі лише зазначення про обставини відсутності такої інформації у Київського РВК м.Харкова.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на заявницький характер відносин між особою, яка звертається за призначенням одноразової грошової допомоги, та Міністерством оборони України, обов'язок довести зазначені обставини шляхом подання до комісії Міністерства оборони України достовірних документів про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) покладено на заявника.
При цьому, неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для суб'єктів владних повноважень обов'язку щодо їх витребування.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, неодноразово висловленою у постановах, зокрема, від 10.04.2019 у справі № 822/220/18, від 27.06.2019 у справі №751/1670/17, яка в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначено виключно положеннями Порядку № 975, який не містить приписів стосовно наявності у обласного військового комісаріату обов'язку щодо витребування додаткових документів у інших органів.
Крім того, пунктом 4.8. Положення № 530 встановлено, що висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги уповноважені органи (військові частини, військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів, установи, організації та військові комісаріати (ТЦКСП)), які здійснюють оформлення документів для призначення одноразової грошової допомоги, подають до Департаменту фінансів Міністерства оборони України в 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів.
Якщо документи, необхідні для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, відсутні, уповноважені органи (військові частини, військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів, установи, організації та військові комісаріати (ТЦКСП)), які здійснюють оформлення документів для призначення одноразової грошової допомоги, надають заявникам допомогу в їх розшуку.
Відповідно до п. 9 Положенням про військові комісаріати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 389 від 03.06.2013 встановлено, що військові комісаріати відповідно до покладених на них завдань ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних, у тому числі резервістів, а також облік громадян, які брали участь у бойових діях, та осіб, які стали інвалідами під час проходження військової служби.
Згідно з п.11 вказаного Положення, районні, об'єднані районні, міські, об'єднані міські військові комісаріати, крім функцій, зазначених у пункті 9 Положення готують документи, необхідні для виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців Збройних Сил, а також військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори.
Таким чином, на військові комісаріати не покладено обов'язок самостійно здійснювати збір всіх необхідних для призначення одноразової грошової допомоги документів, а покладено лише обов'язок надавати допомогу для розшуку необхідної документації.
Колегія суддів звертає увагу, що військовий комісаріат не може на власний розсуд вирішувати питання стосовно наявності/відсутності необхідності надання допомоги позивачу в розшуку відповідної документації стосовно призначення одноразової грошової допомоги.
Як свідчать матеріали справи, позивач не звертався до відповідача із заявою про необхідність надання допомоги в отриманні від певних осіб, підприємств, установ та /або організацій документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Також позивачем не надано доказів, які підтверджували б звернення до відповідача про необхідність надання допомоги в отриманні позивачу відповідного документу.
У відповідності до пункту 13 Порядку № 975, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Матеріалами справи встановлено, що позивачем не подано до відповідача повного пакету документів разом із заявою від 08.01.2020, оскільки остання містила в собі лише відповідь Київського РВК м.Харкова.
З огляду на обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що у відповідача не виникло обов'язку стосовно направлення висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із поданням позивачем заяви від 08.01.2020 року до розпорядника бюджетних коштів.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог.
При цьому, колегія суддів відхиляє посилання заявника апеляційної скарги на рішення Верховного Суду від 10.07.2019 року по справі № 560/164/19, оскільки правовідносини не є аналогічними. Так, предметом оскарження по вказаній справі було рішення Міноборони, оформлене листом про повернення без розгляду документів про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що документи вже розглядалися на комісії, у виплаті допомоги відмовлено і постановою суду вказану відмову визнано законною. При цьому, Верховний Суд вказав на невстановлення та недослідження документів, які містяться в матеріалах справи, зокрема архівних довідок, що не має місце в даному випадку.
Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах “Салов проти України” (№ 65518/01; пункт 89), “Проніна проти України” (№ 63566/00; пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2020 року по справі №520/2131/2020 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч. 1 ст. 329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош
Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло І.С. Чалий
Повний текст постанови складено 21.09.2020 року