21 вересня 2020 р.Справа № 520/7328/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,
розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові клопотання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2020 року по справі № 520/7328/2020
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни
про скасування постанов, -
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2020 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до приватного виконавця Дорошкевич В.Л. про скасування постанов.
25.08.2020 року означене судове рішення оскаржено відповідачем в апеляційному порядку. Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.
В обґрунтування заявленого клопотання скаржник зазначає, що при проголошенні оскаржуваного судового рішення приватний виконавець ОСОБА_2 присутня не була. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2020 року отримано скаржником 15.08.2020 року на підтвердження чого надає ксерокопію поштового конверту та роздруківку с сайту «Укрпошти» /а.с. 173-174/.
З посиланням на правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 05.12.2018 року у справі № 9901/736/18 відзначає, що надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи клопотання та матеріали справи, колегія суддів вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 6 ст. 287 КАС України визначено, що апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними за змістом вказаної норми визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Як посвідчується матеріалами справи, 05.08.2020 року оскаржуване судове рішення ухвалено судом першої інстанції в порядку письмового провадження /а.с. 149-158/.
Згідно супровідного листа /а.с. 159/ копія рішення скерована на адресу сторін 05.09.2020 року.
Як зазначає апелянт, копію рішення суду першої інстанції отримано 15.08.2020 року на підтвердження чого надає ксерокопію поштового конверту про направлення поштової кореспонденції Харківським окружним адміністративним судом на адресу приватного виконавця ОСОБА_2 та роздруківку з сайту «Укрпошти» /а.с. 173-174/.
Доказів, що спростували б дане твердження позивача матеріали справи не містять.
Таким чином, з урахуванням наведеного та тієї обставини, що апеляційна скарга на судове рішення подана скаржником в межах десятиденного строку з моменту вручення йому копії судового рішення, колегія суддів вважає причини пропуску процесуального строку на принесення апеляційної скарги поважними, а клопотання таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.
Кодексом адміністративного судочинства України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду. Даний принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25.12.1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11 - рп/2012).
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129), (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.12.2012 року № 11 - рп/2012).
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 року № 11-рп/2007).
Крім цього, у низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцією якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
У справі «Скорик проти України» Європейський суд з прав людини нагадав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачених статтею 6 Конвенції. Суд також зазначив, що мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.
У справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішеннях по справі «Мірагаль Есколанро та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 року та по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Приходячи до висновку про задоволення клопотання приватного виконавця Дорошкевич В.Л., колегія суддів вважає, що застосування процесуального обмеження за своєю суттю буде свідченням необґрунтованого позбавлення заінтересованої особи права на апеляційне оскарження рішення суду, тобто права на справедливий суд.
Наведене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.03.2018 року по справі № 804/243/16, відповідно до якого, вияв надмірного формалізму під час застосування норм права міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, задовольняючи клопотання скаржника, колегія суддів вважає необхідним поновити приватному виконавцю Дорошкевич В.Л. процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2020 року по справі № 520/7328/2020.
На підставі наведеного, керуючись ст. 121, 287, 293, 295, ч. 2 ст. 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Клопотання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2020 року по справі № 520/7328/2020 - задовольнити.
Поновити приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Вірі Леонідівні строк на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.08.2020 року по справі № 520/7328/2020 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни про скасування постанов.
Ухвала Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)Мельнікова Л.В.
Судді(підпис) (підпис)Рєзнікова С.С. Бегунц А.О.