17 вересня 2020 р.Справа № 480/2422/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М. ,
за участю секретаря судового засідання - Олійник А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Осіпова О.О., м. Суми) від 14.01.2020 року (повний текст рішення складено 23.01.2020 р.) по справі № 480/2422/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду із позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 19.12.2018 № 0071801303.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що формування сум податкового кредиту у зв'язку із придбанням транспортного засобу - автомобіля VW Нова Jetta Premium Life 1.6 НОМЕР_1 , запасних частини до нього, реєстраційних та адміністративних платежів, сплачених при придбанні автомобіля відповідно до договору фінансового лізингу від 29.06.2016, обумовлене використанням останнього у власній господарській діяльності. При цьому, позивач звертав увагу, що при виконанні умов укладених із замовниками договорів інформаційні послуги на територій замовників має необхідність виїжджати за межі м. Суми. Крім іншого, одним із видів діяльності позивача є надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, що також підтверджує придбання автомобіля за договором лізингу з метою використання у власній діяльності.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14.01.2020 у задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідач, надавши відзив на апеляційну скаргу, зазначив, що підстави скасування рішення суду першої інстанції відсутні, рішення є законним та обґрунтованим, з огляду на що просив останнє залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що фахівцями Головного управлінням ДФС у Сумській області проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 31.12.2017.
За результатами проведеної перевірки складений акт від 09.11.2018 № 7252/18-28-13-03/2861020570/321, яким зафіксовано у тому числі наступні порушення: ст. 198, п. 199.1 ст. 199, пп. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового Кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження ПДВ та донараховано до сплати в бюджет податку на додану вартість 39605 грн. та зменшено від'ємне значення у сумі 406145 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0071801303 від 19.12.2018, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за 4 квартал 2017 на суму 51219 грн.
Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДФС у Сумській області позивач звернувся до суду із даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з безпідставного включення до податкового кредит сум, пов'язаних із придбанням позивачем транспортного засобу на підставі договору лізингу, що в подальшому не використовувався у власній господарській діяльності.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
За правилами п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
В свою чергу, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов'язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарська операція є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підвереджують факт її проведення.
Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.
Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Із матеріалів справи встановлено, що підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у тому числі, стали висновки щодо безпідставного включення до податкового кредит сум, пов'язаних із придбанням ОСОБА_1 транспортного засобу - автомобіля VW Нова Jetta Premium Life 1.6 НОМЕР_1 , запасних частини до нього, реєстраційних та адміністративних платежів, сплачених при придбанні автомобіля відповідно до договору фінансового лізингу від 29.06.2016, що в подальшому не підлягало використанню позивачем у власній господарській діяльності.
Досліджуючи наведені обставини колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до договору про фінансовий лізинг від 29.06.2016 № 00012436 ФОП ОСОБА_1 (лізингоодержувач) придбав у лізинг у ТОВ «Порше Лізинг Україна» (лізингодавець) автомобіль VW Нова Jetta Premium Life 1.6 НОМЕР_1 .
Спірним у даному випадку є питання використання позивачем даного транспортного засобу у власній господарській діяльності, а отже і правомірність віднесення до податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв'язку зі здійсненням господарської операції по його придбанню та подальшому технічному обслуговуванню.
Так, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до видів діяльності позивача належать: 47.41 «Роздрібна торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах, 62.01 «Комп'ютерне програмування», 62.02 «Консультування з питань інформатизації», 62.03 « Діяльність із керування комп'ютерним устаткуванням », 62.09 «Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем», 77.11 «Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів», 33.12 «Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення».
У період, що перевірявся, позивачем здійснювалось надання послуг замовникам по інформаційно-технологічному супроводу КП « 1С:Підприємство», на підтвердження чого надано договори про надання послуг по інформаційно-технологічному супроводу, акти надання послуг.
За умовами зазначених договорів, які є однотипними, ( п. 2.1, п. 2.3) виконавець - ФОП ОСОБА_1 надає послуги по розробленню, постачанню послуг з обробки даних, надає консультації про програмні продукти родини «ІС:Підприємство» як на території та комп'ютерах замовника, так і на власній території; виконавець надає послуги телефонної лінії консультацій та консультацій по електронній пошті (п.4.1). На момент укладення договору в режимі консультацій працює два телефону. Електронна адреса для повідомлень ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до п. 4.1 договорів централізоване сервісне обслуговування по лінії ІТС включає: послуги консультацій за телефоном та електронною поштою в м. Київ та м. Москва; отримання нових релізів програми і конфігурації; отримання нових форм звітності; заміна ключів захисту; щомісячне отримання диску ІТС для України. Диск ІСТ містить методичні матеріали з налаштування та експлуатації системи, консультаційний та довідковий матеріал з бухгалтерського обліку та оподаткуванню, правову базу даних.
У той же час п.п. 5.1-5.3 визначено, що візити представників виконавця реєструються в «Листі обліку робочого часу»; підписані «Листи обліку робочого часу» є підставою для оформлення акта виконаних робіт; акт виконаних робіт підписує відповідальний представник замовника та виконавця.
Таким чином, за умовами вказаних договорів надання послуг позивачем може здійснюватися на своїй території шляхом консультацій за телефоном та за допомогою електронної пошти, або на території замовників, що передбачає обов'язкове складання актів виконаних робіт на підставі «Листів обліку робочого часу».
Дослідивши надані позивачем листи обліку робочого часу, колегією суддів встановлено, що останні не стосуються договорів про надання консультаційних послуг та послуг з обробки даних (т. 1, а.с. 128-187, т. 3, а.с. 49-57), не містять посилань на конкретний договір, у виконання умов якого надані вказані у листі послуги.
Крім того, певні листи містять незаповнені дані щодо замовника, його місця розташування, місця складення листів
Наведені вище обставини унеможливлюють використання такої документації з метою підтвердженням використання придбаного за договором лізингу автомобіля у власній господарській діяльності позивача.
Стосовно актів наданих послуг слід звернути увагу, що вказані назви замовників, окрім ТОВ «Гідротехсервіс», ТОВ «Прогрестехнологія», ТОВ «Галвіс», не співпадають із назвами замовників, вказаними у листах обліку робочого часу.
При цьому, позивач посилаючись на необхідність використання транспортного засобу при здійсненні господарської діяльності у зв'язку із наданням послуг поза межами м. Суми надає акти виконаних робіт із зазначенням місця складання - м. Суми, що суперечить викладеним позивачем доводам на підтвердження своїх вимог.
Крім того, акти надання послуг ТОВ «Астарта» складені 02.06.2017, 31.12.2017, 31.08.2016, 28.11.2016, у той час як лист обліку робочого часу складений 02.03.2017; ТОВ «Гідротехсервіс» - акт надання послуг складений 31.12.2017, лист обліку робочого часу - 27.05, 30.05, 03.06, 08.06, 2.08, 22.09, 5.12, 30.01, 25.06 без зазначення року; ТОВ «Прогрестехнологія» 28.02.2017, лист обліку робочого часу - 05.02 без зазначення року; ТОВ «Галвіс» - 24.06.2016 (до дати передачі за договором лізингу легкового автомобіля (т. 1, а.с. 56-57) - 07.07.2016 р.), 16.09.2016, 22.12.2016, лист обліку робочого часу - 29.09.2014, 09.06.2016 (до дати передачі за договором лізингу легкового автомобіля).
Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.
Відповідно до п. 2.4. Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
При цьому, недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Однак, у ході судового розгляду встановлено відсутність у первинних документах, наданих позивачем, зокрема листах обліку робочого часу, необхідної інформації, а саме найменування замовників, місце розташування, місце складання документу, що позбавляє можливості у деяких випадках ідентифікувати особу, якій позивачем надано послуги, в рамках якого саме договору, укладеного із замовником, позивачем надано певні послуги.
Окрім того, відсутні також первинні документи бухгалтерського обліку на підтвердження безпосереднього використання транспортного засобу, а саме накази про відрядження, подорожні листи чи інші.
Відповідно до п.п. 2.7 п. 2 Положення первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись за їх реквізитами чи реквізити типових або спеціалізованих форм.
На теперішній час типової або спеціалізованої форм первинного обліку використанні транспортних засобів не встановлено.
Так, відповідного до наказу Державної служби статистики України від 19.03.2013 № 95 визнання таким, що втратив чинність, наказ Державного комітету статистики України від 17.02.1998 № 74 «Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування», норми якого містили положення щодо необхідності оформлення щоденних подорожніх листів та встановлювали форму подорожнього листа.
Втім колегія суддів зазначає, що господарська операція може супроводжуватися складенням будь-якого первинного документа, який містить обов'язкові реквізити, визначені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення № 88.
Однак, відповідних первинних документів на підтвердження використання транспортного засобу у господарській діяльності позивачем не надано.
Крім того, надані позивачем копії договору зберігання автотранспортного засобу на автостоянці № 47/5 від 27.11.2017 (т. 1, а.с. 187), рахунків щодо довготривалого зберігання автотранспортного засобу (т. 2, а.с. 200, 202, 204, т. 3, а.с. 31), актів надання послуг (т. 2, а.с. 201, 203, т. 3, а.с. 29-30, 32-33) на довготривале зберігання автотранспортного засобу та історій з карткового рахунку (т. 3, а.с.19-28) підтверджують наявність у позивача транспортного засобу та його обслуговування, однак не свідчать про використання останнього при здійснення господарської діяльності.
З огляду на викладене, колегія суддів також вважає обґрунтованими висновки щодо безпідставного віднесення позивачем до податкового кредит сум, пов'язаних із подальшим технічним обслуговуванням транспортного засобу, зокрема придбання запасних частин.
Стосовно доводів позивача щодо використання транспортного засобу із посиланнями на закріплений у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вид діяльності позивача 77.11 «Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів» колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено судовим розглядом спірний транспортний засіб придбаний позивачем на підставі договору фінансового лізингу.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.
Згідно зі ст. 2 зазначеного Закону відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.
Частиною 2 ст. 6 Закону визначено, що істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За умовами п. 4.9 додатку до договору про фінансовий лізинг № 00012436, укладеного ТОВ «Порше Лізинг Україна» із ФОП ОСОБА_1 , лізингоодержувач, під загрозою розірвання цього контракту, не має права безпосередньо або опосередковано відчужувати об'єкт лізингу (транспортний засіб VW Нова Jetta Premium Life 1.6 НОМЕР_1), обтяжувати (заставляти, використовувати як засіб забезпечення чи в будь-який інший спосіб) або будь-яким іншим чином відчужувати об'єкт лізингу на користь третіх осіб, експлуатувати об'єкт лізингу як таксі чи для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, здавати в оренду (суборенду), використовувати для цілей навчання в автошколі або участі в будь-яких змаганнях без попередньої письмової згоди ТОВ «Порше Лізинг Україна», а також без виплати додаткової страхової премії для полісу КАСКО (т. 1, а.с. 42).
Відповідно до п. 12.6.8 додатку до договору підставою для одностороннього розірвання (відмови) ТОВ «Порше Лізинг Україна» (від) даного контракту та, серед іншого, права лізингодавця повернути об'єкт лізингу є недотримання лізингодержувачем будь-якого з положень контракту (включаючи, окрім іншого, суборенду, обтяження на користь третіх сторін, використання як таксі, експлуатацію в навчальних цілях в автошколі, участь у будь-яких змаганнях, тощо) без попередньої письмової згоди Порше Лізинг Україна (т. 1, а.с. 49).
Таким чином, право надавати придбаний за договором лізингу автомобіль в оренду позивач може набути виключно за попередньою письмовою згодою лізингодавця.
У той же час, відповідно до листа ТОВ «Порше Лізинг Україна» останнє надало згоду на передачу об'єктів лізингу в сублізинг (суборенду) третій особі, а саме ТОВ «Айті Лаб», за умови, що об'єкт лізингу не буде використовуватись для надання послуг з перевезення пасажирів», лише 20.06.2019 (т. 3, а.с. 35), тобто на момент проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 така згода була відсутня.
В подальшому, 14.12.2019 між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Айті Лаб» укладений договір суборенди № 14, за умовами якого об'єкт оренди знаходиться в користуванні орендаря на підставі договору фінансового лізингу № 00012436 від 29.06.2016 із ТОВ «Порше Лізинг України» (орендодавець).
Втім, у періоді, що перевірявся, наведені обставини були відсутні, що не підтверджує можливість використання транспортного засобу у господарській діяльності позивача шляхом надання в оренду.
У своїх сукупності встановлені обставини не підтверджують факт використання автомобіля Volkswagen Jetta при здійсненні господарської діяльності, у зв'язку з чим, висновки податкового органу стосовно завищення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за 4 квартал 2017 на суму 51219 грн. є обґрунтованими.
На підставі наведеного колегія суддів доходить висновку щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 19.12.2018 № 0071801303.
В силу ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги висновків суду з наведених вище підстав не спростовують.
При цьому, інших доводів, ніж ті, яким надана оцінка, в обґрунтування вимог апеляційної скарги податковим органом не наведено.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.01.2020 року по справі № 480/2422/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя І.С. Чалий
Судді З.Г. Подобайло А.М. Григоров
Повний текст постанови складено 21.09.2020 року