16 вересня 2020 р.Справа № 440/5029/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Рєзнікової С.С. ,
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, м. Полтава, повний текст складено 08.04.20 року по справі № 440/5029/19
за позовом ОСОБА_1
до Горішньоплавнівського міського відділу міграційної служби України в Полтавській області , Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Горішньоплавнівського міського відділу міграційної служби України в Полтавській області, Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (далі за текстом також - відповідачі), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність у вирішенні заяви ОСОБА_1 щодо відмови у оформленні та видачі паспорта громадянина України;
- зобов'язати оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає його ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, а також при невірному та недостатньому з'ясуванні фактичних обставин справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано, що під час оформлення ним паспорту громадянина України за його заявою зі сторони Горішньоплавнівського міського відділу міграційної служби України в Полтавській області не було вчинено жодних дій, направлених на співпрацю, жодним чином не роз'яснено чинне законодавство України у сфері отримання громадянства особами без громадянства. Вказує, що судом першої інстанції не було взято до уваги рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 01.10.2019 у цивільній справі № 534/761/19 про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , з 2002 року по теперішній час, яке до сих пір ігнорується Горішньоплавнівським міським відділом Міграційної служби України в Полтавській області та не визнається з огляду на набрання ним законної сили. Також, зазначає, що судом першої інстанції було проігноровано, що вимога Горішньоплавнівського міського відділу міграційної служби України в Полтавській області про надання довідки від посольства Республіки Казахстан в Україні з фотографією позивача є юридично неспроможною та юридично нереальною. Просить урахувати висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17. За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що у рішенні суд першої інстанції зробив правильний висновок про необґрунтованість вимог позивача, оскільки права позивача не було порушено рішенням, діями або бездіяльністю, а його заяву розглянуто Горішньоплавнівським міським відділом міграційної служби України в Полтавській області у строки та порядку, передбачені законодавством про звернення громадян, оскільки позивач звернувся із заявою не у спосіб, визначений Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта України, затвердженим Постановою КМУ № 302 від 25.03.2015. Зазначає, що з урахуванням того, що позивач, звертаючись до територіального підрозділу ДМС для оформлення паспорту громадянина України, подав заяву у довільній формі, Горішньоплавнівський міський відділ міграційної служби України в Полтавській області діяв правомірно, розглянувши заяву відповідачу в порядку Закону України «Про звернення громадян». Просить урахувати, що висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17, не можуть бути застосовані у даній справі. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Від позивача та його представника надійшла заява про розгляд справи без їх участі.
Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 народився у Республіці Казахстан ІНФОРМАЦІЯ_1 , де у той час проживала його родина. У зв'язку з сімейними обставинами у 2002 році він переїхав до України в с. Дмитрівка Комсомольського району Полтавської області, де проживав разом з бабою ОСОБА_2 та дідом ОСОБА_3 . З 29.04.2002 по 18.06.2010 навчався в Дмитрівській середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів, що підтверджується довідкою №701 від 22.11.2018 /а.с.17/.
Згідно із довідкою Виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради м. Горішні Плавні №10-03-30-1815 від 03.10.2017 ОСОБА_1 проживає без реєстрації в АДРЕСА_1 з 23.11.2007 /а.с.18/.
Відповідно до довідки Посольства Республіки Казахстан в Україні №30-13/с від 24.07.2007, ОСОБА_1 на реєстраційному обліку не значиться і паспортом громадянина Республіки Казахстан не документований /а.с.24/.
Рішенням Комсомольського міського суду від 18.10.2018 у справі №534/1049/18, яке набрало законної сили 19.11.2018, встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є онуком ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Горішні Плавні Полтавської області /а.с.20-21/.
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Горішньоплавнівського міського відділу міграційної служби України в Полтавській області із заявою у довільній формі, у якій просив роз'яснити порядок отримання паспорта громадянина України та посвідки на постійне (тимчасове) проживання /а.с.146/.
Листом Горішньоплавнівського міського відділу Міграційної служби України в Полтавській області №З-12/6/5313-19/5313-136-19 від 02.05.2019 позивачу роз'яснено порядок і підстави набуття громадянства України. Зазначено про те, що позивач на даний час перебуває в Україні без документів на право проживання, а відповідно і оформлення документів на право проживання в Україні (паспорта громадянина України або посвідки на постійне/тимчасове проживання) не є можливим /а.с.29/.
Рішенням Комсомольського міського суду від 01.10.2019 у справі №534/761/19, яке набрало законної сили 09.11.2019, встановлено факт постійного проживання на території України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме, за адресою: АДРЕСА_1 , з 2002 року по теперішній час /а.с.32-33/.
03.12.2019 ОСОБА_1 звернувся до Горішньоплавнівського міського відділу міграційної служби України в Полтавській області із заявою у довільній формі, у якій просив видати паспортний документ громадянина України /а.с.148/.
Листом Горішньоплавнівського міського відділу Міграційної служби України в Полтавській області №З-12/6/5313-19/5313/1422-19 від 13.12.2019 позивачу повідомлено, що його звернення розглянуто відповідно до ст. 8 Закону України "Про звернення громадян". Зазначено, що на попереднє звернення від 25.04.2019 по суті питання надано роз'яснення за №З-12/6/5313-19/5313-136-19 від 02.05.2019 /а.с.30/.
Не погоджуючись із бездіяльністю Горішньоплавнівського міського відділу міграційної служби України в Полтавській області, яка, на думку позивача, полягала у відмові ОСОБА_1 в оформленні та видачі паспорта громадянина України за його заявою, позивач звернувся до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що з боку відповідачів, при розгляді заяв позивача, не мала місця протиправна бездіяльність.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Статтею 4 Конституції України встановлено, що в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначаються Законом України "Про громадянство України" від 18 січня 2001 року № 2235-III
Відповідно до статей 3, 5 цього Закону громадянами України є:
1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;
2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;
3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;
4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.
Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.
Документами, що підтверджують громадянство України, є: 1) паспорт громадянина України; 3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 4) тимчасове посвідчення громадянина України; 6) дипломатичний паспорт; 7) службовий паспорт; 8) посвідчення особи моряка; 9) посвідчення члена екіпажу; 10) посвідчення особи на повернення в Україну.
Згідно із частиною першою статті 6 Закону України "Про громадянство України" громадянство України набувається: 1) за народженням; 2) за територіальним походженням; 3) внаслідок прийняття до громадянства; 4) внаслідок поновлення у громадянстві; 5) внаслідок усиновлення; 6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя; 7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; 8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; 9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства.
Прядок набуття громадянства України за територіальним походженням встановлений статтею 8 цього Закону.
За умовами вищенаведеної статті, особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства. Іноземці із числа осіб, зазначених у частині двадцятій статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка отримала посвідку на тимчасове проживання на підставі частини двадцятої статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.
Відповідно до статті 24 Закону України «Про громадянство України», центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, у тому числі, здійснює повноваження щодо встановлення належності до громадянства України відповідно до статті 3 цього Закону; видання особам, які набули громадянство України, паспортів громадянина України, тимчасових посвідчень громадянина України, довідок про реєстрацію особи громадянином України.
З метою організації виконання Закону України «Про громадянство України», Указом Президента України від 27.03.2001 №215 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок №215), який визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.
Згідно із пунктами 1-3 Порядку №215 для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені розділом II цього Порядку.
Заява з питань встановлення та оформлення належності до громадянства України особою, яка проживає на території України, оформлюється на ім'я начальника головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі за місцем проживання особи (пункт 2 Порядку).
Заява з питань громадянства подається у письмовій формі з зазначенням дати її складання та підписується заявником (пункт 3 Порядку).
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.
Відповідно до пунктів 7, 10 Порядку №302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються, зокрема, особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта здійснюється територіальними органами / територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Головний обчислювальний центр Реєстру) у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" (далі - Центр).
Згідно із пунктами 19-20 Порядку №302 документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються до центрів надання адміністративних послуг, державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, і його відокремлених підрозділів (далі - уповноважені суб'єкти), територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС.
Документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються особою або її законним представником/уповноваженою особою (далі - заявники) до територіального органу / територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта за зареєстрованим місцем проживання особи.
Особа, яка досягла 14-річного віку та місце проживання якої не зареєстровано, для оформлення паспорта вперше подає документи до територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта за місцем фактичного проживання в Україні.
Відповідно до пунктів 23, 24, 27, 28, 33 Порядку №302 керівник територіального органу / територіального підрозділу ДМС визначає працівників, які здійснюють функції з прийняття документів, оформлення заяв-анкет та видачі паспорта, і працівників, які здійснюють функції з оформлення паспорта (розгляд заяви-анкети, ідентифікація особи та прийняття рішення). Керівник уповноваженого суб'єкта визначає осіб, які в межах повноважень, встановлених законодавством, отримують доступ до інформаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, власником або розпорядником яких є ДМС, є матеріально відповідальними особами та здійснюють функції з прийняття документів, оформлення заяв-анкет і видачі паспорта.
Працівник територіального органу / територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта під час приймання документів від заявника перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35, 46 і 69 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства.
У разі відповідності поданих документів вимогам цього Порядку працівник територіального органу / територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта із використанням електронного цифрового підпису та із застосуванням засобів Реєстру формує заяву-анкету (у тому числі здійснює отримання біометричних даних, параметрів).
Після формування заяви-анкети працівник територіального органу / територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта друкує її та надає заявнику для перевірки правильності внесених до заяви-анкети відомостей. Реєстрація заяви-анкети здійснюється із застосуванням засобів Реєстру під час її формування.
У разі виявлення помилок в заяві-анкеті працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта вносить до неї відповідні виправлення.
Після перевірки заявник власним підписом підтверджує правильність внесених до заяви-анкети відомостей про особу. Якщо заявник через фізичні вади не може підтвердити власним підписом правильність таких відомостей, працівник територіального органу / територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта робить відмітку про неможливість такого підтвердження та засвідчує правильність внесених до заяви-анкети відомостей про особу власним підписом.
Після перевірки заявником правильності внесених до заяви-анкети відомостей про особу заява-анкета перевіряється та підписується (із зазначенням дати, прізвища та ініціалів) працівником територіального органу / територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта, який прийняв документи та сформував заяву-анкету.
Працівник територіального органу / територіального підрозділу ДМС не пізніше наступного дня після надходження до розгляду документів перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35, 46 і 69 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства.
У разі прийняття рішення про відмову в розгляді документів, прийнятих уповноваженим суб'єктом, територіальний орган / територіальний підрозділ ДМС не пізніше наступного робочого дня надсилає уповноваженому суб'єкту письмове повідомлення про відмову в їх розгляді із зазначенням підстав відмови з метою подальшого вручення заявнику.
Відповідно до пунктів 100-101 Порядку №302 територіальний орган / територіальний підрозділ ДМС має право відмовити особі в оформленні або видачі паспорта, якщо: 1) особа не є громадянином України; 2) особа вже отримала паспорт (у тому числі паспорт зразка 1994 року), який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв'язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього; звернення для обміну протягом одного місяця до дати закінчення строку дії паспорта; непридатності для подальшого використання); 3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану заявником інформацію; 4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта; 5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта; 6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи.
У рішенні про відмову в оформленні чи видачі паспорта, яке доводиться до відома заявника в порядку і строки, встановлені законодавством, зазначаються підстави відмови.
Водночас, під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити.
Як убачається із матеріалів справи, позивач у своїй заяві від 25.04.2019 просив відповідача пояснити порядок отримання паспорта громадянина України або посвідки на тимчасове чи постійне проживання на території України.
В подальшому, позивач звернувся до територіального органу ДМС із заявою про видачу паспорта громадянина України у довільній формі, до якої не додав необхідні документи.
Отже, позивач звернувся до Горішньоплавнівського міського відділу Міграційної служби України в Полтавській області із вищевказаними заявами не у спосіб визначений Порядком №302.
Подані позивачем заяви було розглянуто Горішньоплавнівського міського відділу Міграційної служби України в Полтавській області в порядку Закону України "Про звернення громадян", про що позивачу надано відповіді листами №З-12/6/5313-19/5313-136-19 від 02.05.2019, №З-12/6/5313-19/5313/1422-19 від 13.12.2019, які за змістом та формою не є рішеннями з числа тих, які суб'єкт владних повноважень повинен ухвалити за законом щодо видачі чи відмови позивачу у оформленні та видачі паспорта громадянина України.
Ураховуючи викладені вище норми чинного законодавства та обставини справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що у відповідача були відсутні правові підстави для розгляду заяв позивача від 25.04.2019 та від 03.12.2019 у Порядку №302.
Щодо доводів апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення обставин, вказаних позивачем у позовній заяві, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Приписами частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У межах даного адміністративного спору позивач звертався до відповідача зі зверненнями (заявами), за наслідками розгляду яких суб'єкт владних повноважень, з урахуванням приписів Закону України «Про звернення громадян», правомірно направив позивачу відповіді у формі листів.
Колегія суддів зазначає, що відсутність у матеріалах справи доказів звернення позивача до Горішньоплавнівського міського відділу Міграційної служби України в Полтавській області з урахуванням процедури, встановленої Порядком №302, унеможливлює визнання протиправною бездіяльності відповідачів у вирішенні заяв ОСОБА_1 щодо відмови у оформленні та видачі паспорта громадянина України та зобов'язанні оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України.
Під час судового розгляду судом першої інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, досліджено всі обставини звернення позивача із заявами до Горішньоплавнівського міського відділу Міграційної служби України в Полтавській області та бездіяльності відповідачів, оскаржуваної позивачем, надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено неповно чи неправильно, а отже, і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі щодо цього не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції.
Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що позивачем не надано доказів порушення прав та законних інтересів позивача бездіяльністю відповідачів, що є обов'язковою умовою для визнання її протиправною та зобов'язання вчинити певні дії на користь позивача.
Обставини, встановлені рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 01.10.2019 у цивільній справі № 534/761/19 про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , правомірно не взято до уваги судом першої інстанції, оскільки такі не впливають на спірні правовідносини сторін у даній справі.
Посилання позивача на необхідність урахування правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17, є необґрунтованим, так як висновки, наведені у цій постанові, зроблені не за однакових фактичних обставин. Колегія суддів зазначає, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17 підлягає застосуванню в адміністративних справах щодо звернення до суду осіб, яким було неправомірно відмовлено територіальними органами ДМС України у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку із ненаданням особою згоди на обробку персональних даних. За обставинами, встановленими судовим розглядом у справі №440/5029/19, позивач до відповідного територіального підрозділу Державної міграційної служби України із заявою та необхідним пакетом документів не звертався, а тому правова позиція, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17, до спірних правовідносин не застосовується.
Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.
За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2020 року по справі № 440/5029/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді І.С. Чалий С.С. Рєзнікова
Повний текст постанови складено 21.09.2020 року