16 вересня 2020 р.Справа № 520/1710/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. ,
за участю секретаря судового засідання Олійник А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Панченко О.В., м. Харків, повний текст складено 29.04.20 року по справі № 520/1710/2020
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у виплаті лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2019 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 року однією сумою без урахування постанови Кабінету міністрів України №649 від 22.08.2018 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 року згідно з постановою Кабінету міністрів України №159 від 21.02.2001 року без урахування постанови Кабінету міністрів України №649 від 22.08.2018 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2020 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у виплаті ОСОБА_1 лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 05.03.2019 року по 04.09.2019 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 05.03.2019 року по 04.09.2019 року, здійснивши виплати суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 05.03.2019 по 04.09.2019 однією сумою.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Представник позивача Семенових Ольга Станіславівна, не погодившись з рішенням суду, подала апеляційну скаргу, в якій просила частково скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2020 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в частині відмови в задоволенні вимог. Постановити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з порушенням засад верховенства права та вимог матеріального і процесуального права, на підставі недостатніх, неналежних та недопустимих доказів, з наданням доказам і поясненням відповідача наперед встановленої сили, з безмотивованим відхиленням доказів та доводів позивача, які не піддавалися всебічному, повному та об'єктивному дослідженню, що у своїй сукупності призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого судового рішення, яке підлягає скасуванню. Посилається, що позивачка мала "законні сподівання" отримати пенсію у збільшеному розмірі після перерахунку її розміру, отже, обмеження щодо строків та розмірів виплати сум доплати до пенсії за 2018-2019 роки, передбачені Постановою №103, не можуть бути застосовані. Вважає протиправними дії відповідача, які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками позивачу за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2019 року. Посилається на правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №676/1557/16-ц, провадження №14-197 цс 19 від 03 липня 2019 року. Крім того, посилається на постанову Верховного Суду від 12.11.2019, ухваленій у справі №826/3858/18. Вважає безпідставними посилання відповідача, які були прийняті судом першої інстанції на приписи постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 р. №804 "Деякі питання соціального захисту громадян", яка набрала чинності 04.09.2019. Зауважує, що відмовляючи у задоволенні вимоги про виплату різниці з недоплати однією сумою, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що ця вимога суперечить як приписам ч.2 ст. 19 Конституції України, так і положенням ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», де указано, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Крім того, зазначає, що право на виплату пенсії у визначених під час перерахунку з 01.01.2018 розмірах виникло до прийняття Постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року, а відтак, з урахуванням принципу неможливості зворотної дії у часі нормативно-правового акту, зазначена постанова до спірних правовідносин не може бути застосована, у зв'язку з чим позовна вимога у цій частині підлягає задоволенню. Стосовно вимоги про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходу зазначає, що механізм компенсації втрати частини доходів застосовується адміністративним органом автоматично та імперативно (безальтернативно) у разі настання події несвоєчасної виплати доходу, тобто безвідносно до події реальної виплати. Посилається на правовий висновок з приводу застосування ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» викладений Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 р. по справі № 336/4675/17, від 21.06.2018 р. по справі №523/1124/17 та від 03.07.2018 р. по справі №521/940/17, Верховним Судом України - у постановах від 18.11.2014 р. по справі № 21-518а14, від 11.07.2017 р. по справі № 21-2003а16, Верховним Судом - у постановах від 06.02.2018 р. по справі № 681/423/15-а, від 20.02.2018 р. по справі № 522/5664/17, суть якого полягає у тому, що нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплат доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Вказує, що саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. Зазначає, що оскільки факт отримання заявником виплат за пенсією (як регулярного щомісячного платежу) не у повному обсязі внаслідок протиправного діяння з приводу виплати лише 75% підвищення до пенсії, то у даному конкретному випадку не має правових підстав для звільнення регіонального органу ПФУ від виконання обов'язку за ст.2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати". Посилається на приписи ч.ч.1,2 ст.317 КАС України з огляду на наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на необґрунтованість та безпідставність апеляційної скарги, просило апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Учасники справи про дату час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, що підтверджується наявними в матеріалами справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З 01.01.2018 року пенсію позивача перераховано відповідно до ч.4 ст.63 Закону №2262-XII та постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 року №103, з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби, що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" на підставі довідки, виданої уповноваженим органом.
Проведення перерахунку пенсії позивачу здійснюється за рахунок виплати 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з 01.01.2018 року та 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з 01.01.2019 року.
Позивачка, вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають у виплаті лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2019 року, звернулася до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з протиправності дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зменшення розміру пенсії за рахунок виплати з 05.03.2019 року по 04.09.2019 року 75% відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі по тексту - Закон № 2262-ХІІ).
Нормами ч.ч.1,2,4 ст.63 Закону №2262-ХІІ визначено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Частина 18 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ визначає, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Відповідно до ч.3 ст.51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Колегія суддів зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року №45 було затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII.
Пунктом 1 Порядку № 45 (в редакції постанови КМУ 103) визначено, що пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-ХІІ, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 4 Порядку №45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону №2262-ХІІ. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Згідно з п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі по тексту Постанова Кабінету Міністрів України №103) відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб постановлено: перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі - Закон) до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до Постанови № 704.
Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №103 виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01 січня 2018 року у таких розмірах: з 01 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Аналіз наведених вище норм вказує на те, що підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.
Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 отримала право на перерахунок пенсії у січні 2018 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №103. При цьому Кабінет Міністрів України уповноважений визначати порядок проведення такого перерахунку, що й було реалізовано ним у Порядку №45.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем по справі було проведено перерахунок та виплату пенсії позивача у розмірах, що передбачені Постанови Кабінету Міністрів України №103 (з відповідними обмеженнями), що не заперечується сторонами по даній справі.
Так, Постанова Кабінету Міністрів України №103 на час вчинення пенсійним органом перерахунку пенсії була чинною, не була визнана неконституційною та підлягала застосуванню до спірних правовідносин.
Разом з тим, колегія суддів зауважує, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 року по справі №826/3858/18, яке було залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, та яке набрало законної сили 05.03.2019 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України №103 та зміни до пункту 5 Порядку № 45, додатку 2 до Порядку № 45.
Згідно ч. 1 ст. 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що постановою Верховного Суду від 12.11.2019 р. по справі №826/3858/18 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року було залишено без змін.
Відповідно до ч.2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Відтак із набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 (з 05.03.2019) позивач має право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, починаючи з 05.03.2019.
Наведене вище узгоджується правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 09.04.2020 р. по справі №640/19928/18, а також в рішенні Верховного Суду від 16.08.2019 р. по справі №160/3586/19, яке було залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 р.
Відповідно до приписів ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Скасування з 05.03.2019 в судовому порядку пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України №103 не впливає на результат розгляду цієї справи по суті, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин відповідні норми Постанови Кабінету Міністрів України №103 були діючими і пенсійний орган правомірно їх дотримувався.
Вищевказаний висновок узгоджується правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 17.06.2020 р. по справі №2540/2873/18.
Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, які в своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав правових підстав не враховувати положення п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №103.
Отже, у Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в силу ст.19 Конституції України, в період з 01.01.2018 по 04.03.2019 іншого законного способу дій, ніж передбачений Постановою Кабінету Міністрів України №103 не було.
Доводи скаржника щодо протиправності дій пенсійного органу у невиплаті пенсії позивачу з урахуванням 100% суми підвищення пенсії за вказаний вище період з (01.01.2018 по 04.03.2019) є відповідно необґрунтованими.
Стосовно доводів скаржника про наявність "законних сподівань" отримати пенсію у збільшеному розмірі після її перерахунку відповідно до закону , колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі «Суханов та Ільченко проти України» (рішення від 26.06.2014, п.35) Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин законне сподівання на отримання активу також може захищатися ст.1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має законне сподівання якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами.
Колегія суддів звертає увагу, що приписами пунктів 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України №103, які були чинними до 05.03.2019, було прямо передбачено порядок виплати перерахованих пенсій колишнім військовослужбовцям у такий спосіб, як це здійснено відповідачем по справі (виплата 50% підвищення з 01.01.2018 та 75% підвищення з 01.01.2019 по 04.03.2019), а також була відсутня усталена практика національних судів на підтримку аналогічних скарг заявників.
З огляду на вказане вище, доводи скаржника про наявність "законних сподівань" на збільшення пенсії є необґрунтованими.
Щодо посилання скаржника на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у зразковій справі №676/1557/16-ц від 03 липня 2019 року, то колегія суддів зазначає, що вказане рішення не підлягає застосуванню по даній справі, оскільки правовідносини у цій справі не є аналогічними тим, що були предметом дослідження Великої Палати Верховного Суду.
Крім того, щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду у справі №826/3858/18, якою було залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, то колегія суддів враховує факт визнання протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України №103 та зміни до пункту 5 Порядку № 45, додатку 2 до Порядку № 45 при винесенні даного рішення, та застосовує висновки Верховного Суду, викладені вже вище по справам №640/19928/18, №2540/2873/18, №160/3586/19 у спірних правовідносинах по даній справі.
Разом з тим, з урахуванням вже наведеного вище, з 05.03.2019 року у пенсійного органу відсутні підстави для виплати перерахованої пенсії позивача відповідно до пунктів 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України №103, а тому позивач має право на виплату пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 р. з 05.03.2019 р.
Однак, суд апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку обмеження судом першої інстанції датою 04.09.2019 року задоволення вимог позову про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати 75% відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року та зобов'язання перерахувати та виплатити пенсію з урахуванням 100% суми підвищення до пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року є помилковим та необґрунтованим, з огляду на наступне.
Так, враховуючи вже зазначене вище рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, яке було залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 р. (набуло законної сили 05.03.2019 р.), колегія суддів зауважує, що ОСОБА_1 з цієї дати (з 05.03.2019 р.) має право на виплату пенсії у 100% розмірі підвищення пенсії, з урахуванням того, що наведеним вище рішенням суду визнано неправомірними положення Постанови Кабінету Міністрів України №103, якими визначався порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до змісту Постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 р. №804 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", яка набула чинності 04.09.2019 р. було установлено, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 р. з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року.
Колегія суддів звертає увагу, що нормами ч.4 ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Оскільки з моменту скасування пунктів 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України №103 (з 05.03.2020 р.) позивач повинен отримувати пенсію у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, застосування в даному випадку положень Постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 р. №804 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", яка набула чинності 04.09.2019 р. , призведе до порушення ч.4 ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а тому відповідно вказана Постанова Кабінету Міністрів України не може бути застосована до спірних правовідносин по даній справі.
Відповідно до ч.2 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до рішення Окружного адміністративного суду від 23.01.2020 року по справі №640/19133/19, яке було залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020 року, та яке набуло законної сили 31.03.2020 року, зокрема, визнано Постанову Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року №804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» протиправною та нечинною повністю.
Отже, з урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в частині обмеження датою 04.09.2019 р. задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зменшення розміру пенсії за рахунок виплати 75% відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року та зобов'язання перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з урахуванням 100% суми підвищення до пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року.
Окрім того, щодо посилання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області у відзиві на апеляційну скаргу на те, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1088 від 24.12.2019 р. з 01 січня 2020 р. виплата пенсій, призначених згідно із Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб здійснюється у підвищеному розмірі з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 р., колегія суддів зазначає, що це не спростовує факту того, що пенсійним органом було протиправно, починаючи з 05.03.2019 р., виплачено позивачу лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року замість 100% суми підвищення пенсії.
Стосовно вимог позову про здійснення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області виплати суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 р. однією сумою, колегія суддів зауважує наступне.
Згідно з ч.3 ст.51 Закону № 2262-ХІІ визначено, що перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Відповідно до ч.3 ст.52 Закону №2262-ХІІ виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
Частиною 2 ст.55 Закону №2262-ХІІ визначено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу ПФУ, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Системний аналіз ст.ст. 51, 52, 55, а також ст.63 Закону № 2262-ХІІ свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати "порядок перерахунку пенсії" не є тотожним праву встановлювати строки перерахунку пенсії, строки виплати пенсії.
Отже, питання строків виплати доплат до пенсії за результатами проведеного перерахунку, тобто частини пенсії особи, а також розмірів такої доплати не охоплюються поняттям "порядок проведення перерахунку пенсії".
Колегія суддів зауважує, що законодавством не передбачено виплати пенсії, належної позивачу, частинами, а отже належним виконанням судового рішення, в даному випадку, є саме виплата суми недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Так, у своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі Ганс-Адам ІІ проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини").
В даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання пенсійний виплат, передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними, а тому на них поширюється режим "існуючого майна".
Колегія суддів зауважує, що пенсійний орган, заперечуючи проти задоволення позовних вимог в цій частині у відзиві на позову та у відзиві на апеляційну скаргу, посилається на те, що суд не може перебирати на себе функції суб'єкта владних повноважень в реалізації владних управлінських функцій і вирішення питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта. Зазначає, що кількість платежів у межах однієї суми коштів не порушує прав особи на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення, адже метою судового захисту є спонукання владного суб'єкта до належного виконання адміністративних функцій у повному обсязі, що (даному конкретному випадку) полягає у проведенні розрахунку за усією належною до одержання сумою пенсії, а тому вважає цю вимогу позивача необґрунтованою та безпідставною.
Нормами ст. 246 КАС України визначається зміст рішення суду.
Частиною 6 наведеної статті визначено, що у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку виплата суми недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою є фактично способом захисту прав позивача, оскільки по - перше вказані суми недоплаченої суми повинні були вже виплачені позивачу і відповідно громадянин має право отримати одразу всю суму на виконання рішення суду, а по - друге це буде фактично порядком виконання рішення суду, відповідно до вказаної вище норми КАС України, з огляду на спір щодо порядку виконання судового рішення, а тому суд першої інстанції мав визначити спосіб виконання рішення суду.
Оскільки дії пенсійного органу в період з 01.01.2018 по 04.03.2019 щодо виплати, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України №103 сум підвищення пенсії, є правомірними, відповідно з 05.03.2019 року підлягають задоволенню вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату суми заборгованості недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою.
Колегія суддів зазначає, що посилання суду першої інстанції в обґрунтування відмови у задоволенні позову в цій частині вимог, а також заперечення пенсійного органу є помилковими, а вимоги апеляційної скарги є обгрунтованими.
Щодо вимог позову про зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 року згідно з постановою КМУ №159 від 21.02.2001 року без урахування постанови КМУ № 649 від 22.08.2018 року, колегія суддів зауважує наступне.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Отже, з урахуванням викладеного, колегія суддів зауважує, що нарахування та виплата суми пенсії ставить первинною подією щодо компенсації втрати частини пенсії, яка нараховується та виплачується, відповідно, після та за результатом нарахування та виплати основної суми пенсії, а тому в даному випадку вимоги про зобов'язання відповідача про нарахування та виплату позивачу компенсації за несвоєчасну виплату пенсії (у зв'язку з порушенням строків їх виплати) є передчасними.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах від 10.07.2018 р. по справі №404/6317/16-а, від 25.10.2018 р. по справі №420/1410/17, від 10.02.2020 р. по справі №134/87/16-а.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів чинного законодавства, зокрема приписів ст.129-1 Конституції України, ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та повинно виконуватися в повному обсязі і саме приписами Закону України "Про виконавче провадження".
Питання застосування чи незастосування Постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 р. при виконанні судового рішення є питанням вже безпосереднього виконання такого рішення, і оскарження відповідних дій чи бездіяльності вже цієї стадії, тому такі вимоги є передчасними.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що задовольняючи позовні вимоги в частині здійснення виплати суми заборгованості недоплаченої частини основного розміру пенсії з 05.03.2019 року однією сумою, суд фактично зазначив належний спосіб виконання рішення.
Стосовно посилання сторін по справі на практику Верховного Суду, колегія суддів зауважує, що в межах спірних правовідносин по даній справі підлягають врахуванню наведені вище судом апеляційної інстанції рішення вказаного суду.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи відповідача щодо правомірності проведеної перевірки є помилковими.
Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до вимог ст.317 КАС України є підставою для скасування судового рішення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині обмеження датою 04.09.2019 року задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати 75% відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року та зобов'язання перерахувати та виплатити пенсію з урахуванням 100% суми підвищення до пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року. Також, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про здійснення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області виплати суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 05.03.2019 року однією сумою з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату суми заборгованості недоплаченої частини основного розміру пенсії з 05.03.2019 року однією сумою. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2020 по справі № 520/1710/20 підлягає залишенню без змін.
Оскільки, відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, і дана справа відноситься до справ незначної складності, а також враховуючи те, що дана справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2020 року по справі № 520/1710/2020 скасувати в частині обмеження датою 04.09.2019 року задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у виплаті ОСОБА_1 лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року .
Скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2020 року по справі №520/1710/2020 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про здійснення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області виплати суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 05.03.2019 року однією сумою.
Прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату суми заборгованості недоплаченої частини основного розміру пенсії з 05.03.2019 року однією сумою.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2020 року по справі №520/1710/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя З.Г. Подобайло
Судді А.М. Григоров Н.С. Бартош
Повний текст постанови складено 21.09.2020.