16 вересня 2020 р.Справа № 440/1345/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,
Суддів: Бегунца А.О. , Мельнікової Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Клочко К.І., вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 15.05.20 року по справі № 440/1345/20
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу ГУДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 10.02.2020 № Ф-5641-50;
- визнати протиправною та скасувати вимогу ГУДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 28.11.2018 № Ф-5641-50;
- зобов'язати ГУДПС у Полтавській області здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника-фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 шляхом скасування та виключення з неї інформації про наявність боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску на суму 27798,52 грн. та інформації про нарахування на цей борг штрафу та пені.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що контролюючий орган без належних на те правових підстав самостійно визначено зобов'язання ФОП ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску за 2017-2019 роки, оскільки позивач фактично підприємницькою діяльністю у спірний період не займався, дохід від ведення такої діяльності не отримувала, а єдиний внесок за позивача сплачено роботодавцем.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано вимоги Головного управління ДФС України в Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 28.11.2018 №Ф-5641-50 та від 10.02.2020 №Ф-5641-50.
Зобов'язано Головне управління ДПС у Полтавській області код відобразити в інтегрованій картці платника - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 показники (операції) щодо виключення з обліку донарахованих сум з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 27798,52 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2942,80 грн. (дві тисячі дев'ятсот сорок дві гривні вісімдесят копійок).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач 05.01.2009 зареєстрований як фізична особа-підприємець та 09.01.2009 ГУ ДФС у Полтавській області позивача взято на облік як платник єдиного внеску.
Зі змісту апеляційної скарги встановлено, що позивач перебуває на загальній системі оподаткування, обліку та звітності з 05.01.2009.
08.11.2018 ГУ ДПС у Полтавській області на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5641-50 на суму 15818,67 грн.
08.11.2019 ГУ ДПС у Полтавській області на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5641-50 на суму 26538,39 грн.
06.12.2019 ГУ ДПС у Полтавській області на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5641-50 на суму 25044,34 грн.
Позивач скористався правом на адміністративне оскарження вказаних вище рішень контролюючого органу та за результатами адміністративного оскарження ДПС України прийнято рішення від 06.02.2020 №4754/6/99-00-08-06-01-01, яким скаргу позивача задоволено частково: скасовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2019 № Ф-5641-50 та від 06.12.2019 №Ф-5641-50 та зобов'язала ГУДПС у Полтавській області сформувати та направити нову вимогу.
10.02.2020 ГУДПС у Полтавській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5641-50 на суму 27798,52 грн.
Не погодившись з вимогами ГУ ДФС України в Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 28.11.2018 № Ф-5641-50 та від 10.02.2020 № Ф-5641-50 позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх обгрунтованості.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Так, відповідно до п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.
Згідно пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Відповідно до пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Отже, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.11.2019 по справі №160/3114/19 та від 05.12.2019 по справі №260/358/19.
Водночас, перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Так, особи, які провадять в тому числі адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" до платників єдиного внеску.
Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності як самозайнята особа та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.
Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 28.03.2019 у справі № 820/6324/17.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів зазначає наступне.
З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки на ім'я позивача встановлено, що ОСОБА_1 з 2016 року та до цього часу перебуває у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю “Полтавська логістична компанія”.
Наданою позивачем довідкою про доходи за період з 01.01.2017 по 31.01.2020 підтверджено, що єдиний внесок за застраховану особу (позивача) сплачено страхувальником - його роботодавцем, що відповідачем не спростовано.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем до суду не надано будь-яких пояснень або належних та допустимих доказів того, що позивач здійснює незалежну професійну діяльність поза межами трудових відносин, як самозайнята особа та отримує дохід від такої діяльності.
Враховуючи те, що позивач як самозайнята особа поза межами трудової діяльності доходів від незалежної професійної діяльності не отримує, визначена в оскаржуваних вимогах ГУ ДФС України в Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 28.11.2018 № Ф-5641-50 та від 10.02.2020 № Ф-5641-50 сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фактично є подвійним оподаткуванням одного й того самого доходу позивача.
Крім того, положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" чітко не врегульовано особливості сплати єдиного соціального внеску найманим працівником в межах незалежної професійної діяльності, норми цього закону та підзаконних правових актів припускають неоднозначне трактування прав та обов'язків платників єдиного внеску, що також констатовано Верховним Судом у рішенні від 02.09.2019 року по справі № 520/3939/19.
Враховуючи вказане вище, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що вимоги ГУ ДФС України в Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 28.11.2018 № Ф-5641-50 та від 10.02.2020 № Ф-5641-50 є протиправними та підлягають скасуванню.
Стосовно решти позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначено Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим Наказом Міністерства фінансів № 422 від 07.04.2016 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за № 751/28881.
Відповідно до ч. 4 розділу 5 цього Порядку, у разі якщо за результатами судового оскарження донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі скасовується (статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на «Скасовується в судовому порядку»), то в ІКП відображення облікових показників (операцій) щодо донарахування /зменшення суми не проводиться.
Враховуючи приписи зазначеного Порядку суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є зобов'язання ГУ ДПС у Полтавській області код здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 шляхом відображення в його інтегрованій картці показників (операцій) щодо виключення з обліку донарахованих сум з єдиного внеску в розмірі 27798,52 грн.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 року по справі № 440/1345/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.С. Рєзнікова
Судді А.О. Бегунц Л.В. Мельнікова
Повний текст постанови складено 21.09.2020 року