15 вересня 2020 року справа №200/3245/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Міронової Г.М., Сіваченка І.В., секретар судового засідання Антонюк А.С., за участю представника відповідача Сенникова А.А., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року (повний текст складено 29 травня 202 року в м. Слов'янськ ) у справі № 200/3245/20-а (суддя І інстанції - Арестова Л.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
24 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області у якому просила суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 13.12.2019 № 0003023305, № 0003043305, № 00030333305.
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що 14 листопада 2019 року відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року та складено Акт. На підставі Акту перевірки відповідачем прийняти оскаржувані рішення в порушення вимог передбачених Податковим кодексом України. А саме, що при наданні банками-кредиторами інформації до органу ДПС про нарахування доходу у вигляді анулювання (прощення) заборгованості (ознака доходу 126) не були враховані положення пункту 8 підрозділу 1 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, та до загальної суми доходу включена різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату прощення та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року. Відповідач неправомірно визначив суму грошового зобов'язання та на дорахував суму податку на доходи фізичних осіб в розмірі 167 096,47 гривень у т.ч. фінансову санкцію в розмірі 41 774,12 грн., тому оскаржуване рішення від 13 грудня 2019 року № 0003023305 є незаконним та прийнятим з порушенням ПК України.
Враховуюче, що відповідачем не вірно було визначено суму доходу позивача (додаткове благо) грошові зобов'язання за податковим повідомлення - рішенням про донарахування суму військового збору від 13 грудня 2019 року № 0003043305 також, є незаконними, оскільки розрахунок суми грошового зобов'язання за зазначеним рішенням здійснювався з суми доходу 928 313,70 грн.
Також, відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення від 13 грудня 2019 року № 0003033305, яким нараховано суму штрафних санкцій у розмірі 170 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року у справі № 200/3245/20-а позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 13.12.2019 № 0003023305, № 0003043305. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Позивач і відповідач не погодились з рішенням суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і подали апеляційні скарги.
Позивач, просив змінити мотивувальну частину оскаржуваного рішення у частині правових підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Донецькій області №0003023305 від 13.12.2019 та №0003043305 від 13.12.2019 з урахуванням викладених у апеляційній скарзі доводів. Скасувати рішення у частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Донецькій області №0003033305 від 13.12.2019 та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що прощена сума основного боргу не повинна включатися до оподатковуваного доходу в силу того, що сукупна сума грошових коштів, сплачена позивачкою на користь АТ "Укрсиббанк", перевищує прощену суму.
До існуючих правовідносин підлягає застосуванню пп. 165.1.59 п. 165.1 ст. 165 ПК України, відповідно до якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються сума, прощена (анульована) кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити). Судом не враховані правові позиції Верховного Суду викладені у постанові від 20.12.2018 у справі № 820/2600/16.
Судом встановлено, що 29.05.2020 АТ "Укрсиббанк" подано до контролюючого органу податковий розрахунок за формою №1ДФ стосовно прощеної позивачці суми основного боргу. Таким чином, АТ "Укрсиббанк" виконав стосовно позивачки функції податкового агента в частині подання до контролюючого органу податкової звітності. З урахуванням того, що прощена сума в силу пп. 165.1.59 п. 165.1 ст. 165 ПК України не включається в загальний оподатковуваний дохід, а контролюючий орган повідомлено про таке прощення податковим агентом, обов'язок позивачки з подання податкової декларації за 2016 рік вважається виконаним, а в її діях відсутні ознаки складу фінансового правопорушення, передбаченого п. 120.1 ст. 120 ПК України.
Відповідач, просив скасувати Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.05.2020 року у справі №200/3245/20-а та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ФО ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що зі змісту повідомлення про прощення частини боргу від 20.04.2020№ 31-164/87, яке містить відмітку про отримання позивачем 20.04.2016, надісланого на адресу ГУ ДПС у Донецькій області вбачається, що Банком дотримано порядок повідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу та про необхідність самостійно сплатити податок з таких доходів та відобразити їх у річній податковій декларації. Суд першої інстанції надав не вірну оцінку щодо застосування положень п.8 підрозділу 1 Розділу XX Перехідних положень ПК України до ФО ОСОБА_1 , а також суд дійшов до помилкового висновку щодо розміру оподаткованого доходу.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, заперечував проти апеляційної скарги позивача.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що 26 вересня 2007 року між позивачем та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11223197000 на суму 46 800,00 доларів США, що дорівнює еквіваленту 236 340,00 грн. за курсом НБУ на день укладання договору зі сплатою 11,9 % річних. Договором також визначено, що позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в термін та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно Додатку № 1 до договору, але в будь-якому випадку не пізніше 28 вересня 2037 року (а.с. 44-49).
20.04.2016 року позивачу направлено повідомлення про анулювання боргу № 31-1-64/87, відповідно до якого ПАТ "УкрСиббанк" як кредитор, з метою виконання вимог пп. "д" пп. 164.12 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України повідомило ОСОБА_1 , як платника податку на доходи з фізичних осіб-боржника, що ПАТ "УкрСиббанк" прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості за кредитним договором № 11223197000 від 26.09.2007 року, а саме суми основного боргу (кредиту) 36 512,41 доларів США, що складає 929 002,70 грн. по курсу НБУ станом на 20.04.2016 року.
Вказаним повідомленням також повідомлено позивача, що кредитором прийнято рішення про анулювання заборгованості за кредитним договором, а саме суми процентів 1 446,65 доларів США, що складає 36 807,81 грн., по курсу НБУ станом на 20.04.2016 року.
В той же день 20 квітня 2016 року, позивачем була здійснена оплата різниці за договорами в сумі 6 700,00 доларів США (170 471,30 грн.), що підтверджується квитанціями № 88,102 (а.с.41,42)
13.09.2018 року Головне управління ДФС у Донецькій області направило АТ "УКРСиббанк" лист, щодо надання інформації про суми нарахованого/сплаченого доходу на користь платників податку та сум утриманого з них податку платникам податків згідно переліку, де було зазначено ОСОБА_1 .
В відповідь на вищезазначений лист АТ "УКРСиббанк" повідомив своїм листом від 05.10.2018 року ГУ ДФС у Донецькій області що, інформація яка запитувалась містить банківську таємницю.
Відповідно до наказу Головного управління ДПС у Донецькій області від 17.09.2019 року № 104 відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року та складено Акт перевірки № 210/05-99-33-05/ НОМЕР_1 від 14.11.2019.
Згідно Акту перевірки ОСОБА_1 отримала у 1 кварталі 2016 року дохід у сумі 928 313,70 грн. за ознакою доходу " 126" - додаткове благо від АТ "УКРСИББАНК". Згідно з підпунктом "б" пункту 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України сума доходу платника податку -фізичної особи ОСОБА_1 - боржника у вигляді суми анульованого (спрощеного) основного боргу у розмірі 929 002,70 грн. відображено кредитором банківською установою АТ "УКРСиббанк" у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку за формою №1ДФ за в період з 01.04.2016 по 30.06.2016, в якому такий борг було анульовано, за ознакою доходу " 126".
За висновками перевірки 13 грудня 2019 р. Головним управління Державної податкової служби у Донецькій області були прийняті податкові повідомлення-рішення
- № 0003023305 в якому збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування, на 167 096,47 грн., а також застосовані штрафні санкції на суму 41 774,12 грн.;
- № 0003043305, в якому збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати військового збору на 13 924,71 грн., а також застосовані штрафні санкції на суму 3 481,18 грн.;
- № 0003033305, в якому застосовані штрафні санкції на суму 170 грн.
Позивач подала на прийняти податкові повідомлення рішення скаргу, на яку отримала рішення про результати розгляду скарги від 02.03.2020 № НШ/99-00-08-05-04-09, яким Державна податкова служба України залишила податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Донецькій області від 13.12.2019 року № 0003023305, № 0003043305, № 0003033305 без змін, а скаргу - без задоволення.
Позивач вважає податкові повідомлення-рішення неправомірними та такими, що підлягають скасуванню, тому звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
В силу п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Відповідно до пп.14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Відповідно до пп.14.1.54 ПКУ доходом з джерелом його походження з України є будь-який дохід, отриманий резидентом або нерезидентом, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Згідно з пп.14.1.47 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Відповідно до пп.49.18.4 ст. 49 ПКУ такий платник податку - боржник зобов'язаний до 1 травня року, що настає за звітним, подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку (за податковою адресою), відобразити в ній дохід та самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в декларації (п.179.7 ст. 179 ПКУ). Згідно з п.49.1 ст. 49 ПКУ податкова декларація подається за звітний період у встановлені цим Кодексом строки до органу державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку (за податковою адресою).
Відповідно до п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Згідно з п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
З аналізу наведених положень Податкового кодексу України можна зробити висновок, що до доходів взагалі та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі.
Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України.
В силу абз. "д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Відповідно до підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року; сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Відповідно до пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до пункт 179.7 статті 179 Податкового кодексу України фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Згідно пункту 8 підрозділ 1 розділу XX Податкового кодексу України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.
Згідно пункту 16-1 підрозділ 10 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пп.162.1 ст. 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 цього Кодексу.
Банк вчинив дії, які свідчать про визнання ним суми прощеного боргу доходом позичальника.
Згідно зі статтею 16 ПК України платник податків зобов'язаний, у тому числі, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 не подала декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік та не зазначила отримання додаткового блага у вигляді суми анульованого (прощеного ) боргу.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходив із того, що приймаючи до уваги ту обставину, що у відповідача була інформація тільки з повідомлення про прощення частини боргу ОСОБА_1 , де сума зазначена у розмірі 929 002,70 грн. суд дійшов до висновку, що позивачем не було отримано оподатковуваного доходу в тому розмірі, як зазначено в акті перевірки, а саме 929 002,70 грн. Констатуючи правильність висновків податкової інспекції про заниження позивачем доходу за 2016 рік та заниження відповідно об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором, не погоджується із розмірами такого заниження. Суд не може визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення в якійсь конкретній сумі загального боргу та штрафних санкцій, оскільки суд не повинен підміняти державний орган, рішення якого оскаржуються, приймаючи замість рішень, які визнаються протиправним, інші рішення, які б відповідали закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень. Приймаючи до уваги викладене, рішення, в якому недійсну частину не можна відокремити, є недійсним в цілому. Суд задовольняє позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 грудня 2019 року.
З зазначеним висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів з огляду на наступне.
Щодо включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника суми отриманого ним в якості додаткового блага, зокрема, суми анульованого тіла кредиту, суми анульованих процентів та неустойки в якості плати за кредит, колегія суддів зазначає наступне.
Визначальною ознакою доходу є фактичне отримання (нарахування) платником (-ку) податку такого доходу, у зв'язку з чим, анульовані суми тіла кредиту, за змістом абз. «д» пп.164.2.17 пп.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, включаються до доходу платника податку в якості додаткового блага, в той час як плата по кредиту (в тому числі у вигладі відсотків) таким доходом платника податку не є.
З огляду на правову природу неустойки, яка є засобом забезпечення виконання зобов'язань, та відсотків, які є платою за користування кредитом, відповідні суми для цілей оподаткування не можуть бути включені до доходу, отриманого в якості додаткового блага.
З обставин даної справи встановлено, що позивачу ОСОБА_1 20.04.2016 року анульовано суму кредитного зобов'язання, у тому числі заборгованість по кредиту - 929 002,70 грн. та по відсоткам - 36 807,81 грн. При цьому, будь які умови договору або зміна валюти зобов'язання з іноземної валюти у гривню не відбулись, а відтак пункт 8 підрозділ 1розділу XX Податкового кодексу України не може бути застосовано до спірних правовідносин.
Таким чином, анульована позивачу сума тіла кредиту повинна бути включена позивачем до доходу, отриманого платником податку, як додаткове благо (в силу абз. «д» пп.164.2.17 пп.164.2 ст.164 Податкового кодексу України), а отже і до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (в силу пп. 164.2 Податкового кодексу України). Анульовані суми неустойки та відсотків в якості плати за кредит до доходу платника податків, що підлягає оподаткуванню, не включаються.
За таких обставин, висновки, викладені в акті перевірки стосовно визначення позивачу суми податку з доходів фізичних осіб, військового збору виходячи із тілу кредиту є правомірними.
Вищезазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного суду викладеною у постановах від 13.03.2018 у справі 826/6380/15, від 23 серпня 2019 року у справі №825/599/17.
Колегія суддів вважає помилковим посилання позивача, як на обґрунтування апеляційної скарги, на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 20.12.2018 у справі № 820/2600/16
Колегія суддів вважає помилковим посилання позивача у апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 20.12.2018 у справі № 820/2600/1, з огляду на те, що Верховний Суд у зазначеній постанові висловлював висновку за інших обставин справи і правовідносин.
У вищезазначеній постанові Верховний Суд зазначив "В свою чергу, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року №909-VIII (який набрав чинності 01.01.2016), пункт 165.1 статті 165 Податкового кодексу України було доповнено підпунктом 165.1.59, у відповідності з яким до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається сума, прощена (анульована) кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити). Отже, на дату звернення Інспекцією до суду з вказаним позовом сума 377526,73 грн., прощена (анульована) АТ «Дельта Банк» у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити), не включалася загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та не підлягала оподаткуванню."
У даній справі позивачем не надано доказів отримання кредиту в іноземній валюті на придбання саме житла (іпотечний кредит). Навпаки судом встановлено, що 26 вересня 2007 року між позивачем та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11223197000 на суму 46 800,00 доларів.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Колегія суддів приходить до висновку про неповне з'ясування судом першої інстанції всіх обставин, та як наслідок невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Пунктами 1, 3 частини 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи і невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні судового рішення неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи і дійшов висновків невідповідних, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню. Керуючись статтями 23, 33, 139, 292, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року у справі № 200/3245/20-а, в частині задоволення позовних вимог, стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецької області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2 262 грн. 76 коп. - скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Головного управління ДПС у Донецькій області від 13.12.2019 за № 0003023305, № 0003043305 відмовити.
В решті рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року у справі № 200/3245/20-а залишити без змін.
Повне судове рішення складено 21 вересня 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Г.М. Міронова
І.В. Сіваченко