ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
21 вересня 2020 року м. Київ № 640/16869/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовомДержавного підприємства "Наш дім"
до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
провизнання протиправною та скасування вимоги,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Державне підприємством «Наш дім» (далі - позивач та/або ДП «Наш дім») з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач та/або ГУ ДФС у м. Києві та/або контролюючи орган) та просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.06.2019 року №Ю-878-17 Головного управління ДФС у м. Києві та стягнути на користь позивача сплачений ним судовий збір.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного податкового законодавства України при прийнятті оскаржуваної вимоги. Так, позивач зазначив, що сума боргу (недоїмки), вказана у вимозі від 06.06.2019 року №Ю-878-17 складається з суми боргу (недоїмки), що відображена у вимозі від 08.08.2017р. № Ю-878-17, що була прийнята раніше та була оскаржена позивачем в судовому порядку та вимоги від 04.05.2018 року № Ю-878-17, яка скасована в судовому порядку.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній стверджує про правомірність прийнятого ним рішення та просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.
Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом звертає увагу на наступне.
06.06.2019 року Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято вимогу №Ю-878-17 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у сумі 169194,23 грн., що утворилась за ДП «Наш дім» станом на 31.05.2019 рік (далі - оскаржувана та/або спірна вимога).
Відповідно до доданого поштового конверту вказана вимога була надіслана позивачу 13.06.2019 року, а отримана 21.06.2019 року.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи виписки з інтегрованої картки платника податків - ДП «Наш дім», станом на 31.05.2019 рік за ДП «Наш дім» існував борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску у сумі 169194,23 грн.
Згідно цієї ж виписки з інтегрованої картки платника податків станом на 31.12.2017 року за ДП «Наш дім» існував борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску у сумі 111 219,88 грн., а станом на 30.04.2018 року за ДП «Наш дім» існував борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску у сумі 96 511,86 грн.
Судом також встановлено, що 08.08.2017 року ГУ ДФС у м. Києві було прийнято вимогу № Ю-878-17 про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску у сумі 83 292,32 грн., що утворилась за ДП «Наш дім» станом на 31.07.2017 року.
Також, 04.05.2018 року ГУ ДФС у м. Києві було прийнято вимогу № Ю-878-17 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у сумі 96 511,86 грн., що утворилась за ДП «Наш дім» станом на 30.04.2018 року.
Між тим, податкова вимога № Ю-878-17 від 08.08.2017 року була оскаржена в судовому порядку та ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2017 року у справі № 826/14000/17 відкрито провадження у справі.
Разом з цим, податкова вимога № Ю-878-17 04.05.2018 року також оскаржена в судовому порядку.
Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.03.2019 року у справі №826/13868/18, яке набрало законної сили на підставі ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019 року визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.05.2018 року № Ю-878-17 Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.
Враховуючи, що на день формування та надіслання оскаржуваної податкової вимоги Окружним адміністративним судом міста Києва було відкрито провадження у справі № 826/14000/17 та рішення не прийнято, а податкову вимогу № Ю-878-17 04.05.2018 року скасовано в судовому порядку, Державне підприємством «Наш дім» вважає суму грошового зобов'язання, визначеного у податковій вимозі, неузгодженою, а податкову вимогу - незаконною.
Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.
Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464) платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до частини 2 статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Частинами 2, 3 статті 9 Закону № 2464 передбачено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів , бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до частини 8 статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.
При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Відповідно до пункту 4 статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
У разі несплати частини суми страхових внесків, що сплачується за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової і митної політики, інформує про це платників єдиного внеску.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.
Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
У випадках, зазначених в абзаці дев'ятому цієї частини, орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.
Згідно частини 5 статті 25 Закону № 2464-VI вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
Зокрема, спірною вимогою контролюючого органу зобов'язано позивача сплати недоїмку з єдиного внеску у сумі 169194,23 грн., що утворилась станом на 31.05.2019 рік.
При цьому, як вбачається з інтегрованої картки платника податків - ДП «Наш дім», у вказану суму заборгованості відповідачем включено заборгованість з єдиного внеску за 2017 рік в сумі 83 292,32 грн., що увійшла до податкової вимоги № Ю-878-17 від 08.08.2017 року та заборгованість з єдиного внеску за 2018 рік у сумі 96 511, 86 грн., що увійшла до податкової вимоги № Ю-878-17 від 04.05.2018 року.
Податкового вимога № Ю-878-17 від 08.08.2017 року була оскаржена позивачем в судовому порядку. Станом на час прийняття оскаржуваної вимоги та на час вирішення спору по суті рішення у справі №826/14000/17 не прийнято. Отже грошові зобов'язання за вимогою від 08.08.2017 року №Ю-878-17 вважаються неузгодженими.
Між тим, податкова вимога № Ю-878-17 від 04.05.2018 року також оскаржена позивачем до суду і як вже було вказано судом вище, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.03.2019 року у справі №826/13868/18, яке набрало законної сили на підставі ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019 року визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.05.2018 року № Ю-878-17 Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.
Тобто, грошові зобов'язання визначені у податковій вимозі від 04.05.2018 року №Ю-878-17 у сумі 96 511, 86 грн. скасовано в судовому порядку.
В той же час, порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року N 422, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 р. за N 751/28881 (далі - Порядок № 422).
Згідно пунктом 1 глави 4 розділу ІV Порядку № 422 відображенню в інформаційній системі органів ДФС підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв'язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій.
Такими матеріалами є: скарга (заява) платника податків; рішення про результати розгляду скарги (заяви); ухвала суду про відкриття провадження; рішення суду, прийняте по суті.
У відповідності до пункту 2 глави 4 розділу ІV Порядку № 422 на підставі інформації з інформаційної системи органів ДФС, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, про початок/продовження процедури судового оскарження (ухвала суду про відкриття провадження) донарахована/зменшена сума вважається неузгодженою (статус податкового повідомлення-рішення/рішення/вимоги та рішення щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на "Оскаржується в судовому порядку").
Тобто підставою для відображення в інформаційній системі результатів судового оскарження є ухвала суду про відкриття провадження, на підставі якої сума вважається неузгодженою, а статус податкової вимоги змінюється на таку, що оскаржується в судовому порядку.
В той же час, дані інтегрованої картки платника податків позивача вказують на те, що інформація про судове оскарження вимоги № Ю-878-17 від 08.08.2017 року не була відображена та, відповідно, не було визначено статус визначеної нею заборгованості у розмірі 83 292,32 грн. як неузгодженої.
Окрім цього, дані інтегрованої картки платника податків позивача вказують на те, що інформація про скасування в судовому порядку податкової вимоги від 04.05.2018 року № Ю-878-17 у розмірі 96 511, 86 грн. не відображено.
Підсумовуючи вищевикладене суд приходить до висновку про протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.06.2019 року №Ю-878-17, яка враховує неузгоджену заборгованість по оскарженій в судовому порядку вимозі від 08.08.2017 року та скасовану в судовому порядку заборгованість, визначеною податкового вимогою від 04.05.2018 року № Ю-878-17.
Інші доводи позивача та заперечення щодо них відповідача не впливають на вирішення спору по суті.
Положеннями частини 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Таким чином, з огляду на приписи наведених правових норм процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки адміністративний позов підлягає до задоволення, то судовий збір сплачений позивачем слід стягнути з відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-73, 77-78, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов Державного підприємства «Наш дім» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, б. 34, код ЄДРПОУ 30723920) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.06.2019 року №Ю-878-17, прийняту Головним управлінням ДФС у м. Києві.
3. Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Державного підприємства «Наш дім» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, б. 34, код ЄДРПОУ 30723920) судовий збір у розмірі 2 537 (дві тисячі п'ятсот тридцять сім) грн. 93 коп.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.
Суддя М.А. Бояринцева