ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 вересня 2020 року м. Київ № 640/13418/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін матеріали адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1 (
АДРЕСА_1 )
до Головного управління ДПС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка,
33/19)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому (з урахуванням заяви про зміну позову) просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві №158898-13 від 29 грудня 2017 року.
Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що під час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не враховано розміру ставки податку, визначеного підпунктом 5.1 пункту 5 Положення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради, затвердженого рішенням Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 18 січня 2016 року №3, а саме - в частині розмежування ставок податку окремо для будівель, віднесених до житлової нерухомості у розмірі 1 % та окремо для допоміжних (нежитлових) приміщень у розмірі 0,2 % з урахуванням інформації про розмір об'єкта оподаткування, загальна площа якого становить 731,4 кв.м., а житлова площа - 182,5 грн., що підтверджується даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
У відзиві на адміністративний позов представник Головного управління ДПС у місті Києві стверджував, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно та з урахуванням всіх обставин справи, оскільки відповідно до підпункту 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до об'єкта/об'єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об'єкта/об'єктів перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.41 цього пункту. В той же час, оскільки площа належного позивачу на праві власності будинку перевищує п'ятикратний розмір неоподаткованої площі, то податок обчислювався на підставі вимог підпункту 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 та підпункту «ґ» підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України.
З огляду на викладене вище та відсутність клопотань щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.
Суд також враховує подане позивачем клопотання про пришвидшення розгляду адміністративної справи.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу від 07 вересня 2006 року на праві власності належить домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 731,4 кв.м., житлова площа 182,5 кв.м.
17 червня 2017 року Головним управлінням ДФС у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №68695-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік у розмірі 35 078,69 грн.
03 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління ДФС у місті Києві із заявою про здійснення перерахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у зв'язку з тим, що рішення сформовано за реквізитами Шевченківського району міста Києва, а сам об'єкт знаходиться в Києво-Святошинському районі.
За результатами розгляду заяви відповідачем 29 грудня 2017 року прийнято нове податкове повідомлення-рішення №158898-13, яким позивачу збільшено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік у розмірі 30 039,35 грн.
Незгода позивача із вказаним податковим повідомленням-рішенням зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Податковий кодекс України (в редакції станом на момент існування спірних правовідносин) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції статті 266 Податкового кодексу України введено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Водночас, базою оподаткування у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
З наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що підставою для нарахування та сплати податку на нерухоме майно є право власності на відповідну житлову та/або нежитлову нерухомість. При цьому, об'єктом оподаткування може бути як об'єкт нерухомості в цілому, так і його частка.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу від 07 вересня 2006 року на праві власності належить домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 731,4 кв.м., житлова площа 182,5 кв.м.
Вимогами підпункту 14.1.129 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що об'єкти житлової нерухомості - будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки.
Згідно підпункту 14.1.129.1 пункту 14.1.129 статті 14 Податкового кодексу України будівлі, віднесені до житлового фонду, поділяються на такі типи:
а) житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень;
б) прибудова до житлового будинку - частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну;
в) квартира - ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання;
г) котедж - одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою;
ґ) кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах - ізольовані помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів;
Садовий будинок - будинок для літнього (сезонного) використання, який в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків (пп.14.1.129.2 п.14.1.129 ст. 14 Податкового кодексу України).
Положеннями підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:
а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів «б» і «в» цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості;
ґ) за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а»-«г» цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
При цьому, вимогами пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України передбачено пільги із сплати податку.
Так, база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Враховуючи фактичні обставини справи та враховуючи загальну площу об'єкта (731,4 кв. метрів), пільга зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначена підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, у межах спірних правовідносин застосуванню не підлягає згідно з підпунктом 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України.
У той же час, відповідно до пункту 8.1 статті 8 Податкового кодексу України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
Статтею 10 Податкового кодексу України встановлено перелік місцевих податків, який включає податок на майно (підпункт 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України).
Відповідно до статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з Податковим кодексом України, є місцевим податком.
Особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.
Верховна Рада України встановлює тільки перелік дозволених до впровадження місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв, - є компетенцією відповідних місцевих рад.
Так, відповідно до пункту 8.3 статті 8 Податкового кодексу України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Згідно з пунктом 4.4 статті 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу, Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Тобто, безпосереднє встановлення місцевих податків, у тому числі і податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, віднесено Податковим кодексом України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.
У силу пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Відповідно до пункту 5 додатку 2 Положення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради, затвердженого рішенням Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 18 січня 2016 року №3, ставки податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування: для будівель, віднесених до житлової нерухомості в розмірі 1 відсотка; для допоміжних (нежитлових) приміщень в розмірі 0,2 відсотка.
З наявного в матеріалах справи відзиву судом вбачається, що позивачу податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік, розраховане за формулою: 731,4 кв.м.*6,89 грн.+25 000,00 грн = 30 039,35 грн., однак в додаток до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не надано детального розрахунку.
В той же час, судом вбачається, що контролюючим органом під час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не враховано розміру ставки податку, визначеного 5.1 п. 5 Положення, а саме: в частині розмежування ставок податку окремо для будівель, віднесених до житлової нерухомості, у розмірі 1% та окремо для допоміжних (нежитлових) приміщень у розмірі 0,2%, з урахуванням інформації про розмір об'єкта оподаткування, загальна площа якого становить 731,4 кв. метрів, а житлова площа - 182,5 кв. метрів, яка вказана у даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з чого контролюючий орган і мав виходити у межах спірних правовідносин.
Водночас, відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року (справа №813/3274/17), повноваження щодо визначення суми грошових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є дискреційним повноваженням таких контролюючих органів. Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності рішення, передбаченим у Кодексі адміністративного судочинства України критеріям, не може підміняти контролюючий орган та перебирати на себе повноваження щодо застосування штрафу в іншому розмірі.
Таким чином, при неправомірному визначенні контролюючим органом суми грошових зобов'язань, відповідне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в повному обсязі, оскільки суд не уповноважений перебирати на себе дискреційні повноваження контролюючого органу з обчислення грошових зобов'язань.
У частині 2 статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 29 грудня 2017 року №158898-13.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) документально підтверджені понесені нею судові витрати у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя А.Б. Федорчук