ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову
10 вересня 2020 року м. Київ № 640/21066/20
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Патратій О.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Ойл Трейдинг" про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Ойл Трейдинг"
до 1. Головного управління Державної податкової служби у м. Києві
2. Державної податкової служби України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2020 відкрито провадження у зазначеній справі.
Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд в якості заходу забезпечення позову зупинити дію індивідуального акту, а саме - рішення Комісії Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 142508 від 07 серпня 2020 року про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗ ОЙЛ ТРЕЙДИНГ» критеріям ризиковості платника, на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.
Заяву про забезпечення позову обґрунтовано протиправністю рішення від 07.08.2020 року № 142508 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості, у зв'язку із не дослідженням повною мірою раніше зареєстрованих податкових накладних/розрахунків коригування та первинних документів, що надавались до пояснень при розблокуванні податкових накладних/розрахунків коригування до комісії регіонального рівня.
Як зазначив позивач, прийняття оскаржуваного рішення про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку та подальші автоматичні блокування на цій підставі всіх податкових накладних позивача перешкоджає господарській діяльності позивача та створює суттєві бар'єри для подальшої співпраці з контрагентами та відповідним розрахункам.
Розглянувши подану заяву суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, законодавець визначив, що перелік підстав для забезпечення позову є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, а тому за відсутності передбачених вказаною статтею обставин прийняття рішення про забезпечення позову є неможливим.
Суд не вбачає очевидної протиправності рішення відповідача № 142508 від 07 серпня 2020 року про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗ ОЙЛ ТРЕЙДИНГ» критеріям ризиковості платника, на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку. На переконання суду, очевидна протиправність рішень суб'єкта владних повноважень це прийняття ним таких рішень, які взагалі не передбачені законодавством України, або прийняття рішень суб'єктами, які не наділені компетенцією у відповідній сфері.
Натомість, у цьому випадку, Головне управління ДПС у м. Києві відповідно до вимог Податкового кодексу України саме і наділене повноваженням на прийняття таких рішень.
Питання обґрунтованості чи необґрунтованості рішення ГУ ДПС у м. Києві № 142508 від 07 серпня 2020 року в теперішній час є спірним, і ще повинно бути ретельним чином досліджено та доведено.
Правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладена у постанові від 19.06.2018 у справі 826/9263/17, зводиться до того, що підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення до набрання законної сили судовим рішенням у справі фактично було б ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Відповідно до абзаців 3-5 пункту 17 Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», забезпеченням адміністративного позову в такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.
Так, в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 14 «Про узагальнення практики застосування адміністративними судами першої інстанції глав 1-4 розділу III Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду та вирішення адміністративних справ» підкреслено, що забезпеченню адміністративний позов підлягає лише за умови, якщо захист прав та інтересів осіб буде ускладнено або унеможливлено до прийняття рішення по суті позовних вимог.
Крім того, наявність ознак протиправності оскаржуваного рішення може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Так, в ухвалі Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 817/3067/15 зазначено, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову неможливе без оцінки доказів та попереднього встановлення обставин.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом
Виходячи із змісту поданої заяви та доводів, наведених позивачем на її обґрунтування, суд приходить висновку, що заявником не наведено обставин та не надано доказів, за яких в разі невжиття заходів забезпечення позову буде істотно ускладнено чи унеможливлено виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2019 року у справі №826/13306/18.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.
У випадку, якщо особа має намір звернутися до суду з немайновою вимогою, судам необхідно застосовувати та досліджувати таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Наведене свідчить про відсутність існування підстав для задоволення клопотання про забезпечення позову.
Враховуючи предмет спірних правовідносин, оцінивши обґрунтованість доводів клопотання, адекватність його вимог, забезпечення збалансованості інтересів сторін та обсяг позовних вимог, суд вважає, що заява позивача про забезпечення адміністративного позову задоволенню не підлягає.
Згідно з частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Позивачем не доведено існування обставин, вказаних у статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 77, 150, 151, 154 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Ойл Трейдинг" про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Патратій