21 вересня 2020 року Справа № 160/9910/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
19.08.2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з відмови в зарахуванні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) періоду її роботи з 01.08.1980 року по 24.04.1996 року на посаді вихователя в Совхозі ім. Леніна Дніпропетровської області та з 25.04.1996 року по 31.12.1998 року на посаді вихователя в дитячому садку №3 в КСП «Україна»;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ), яке оформлене у вигляді листа від 17.06.2020 року за вих. № 5101/03-16;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) від 11.06.2020 року про призначення пенсії за віком, з обов'язковим врахуванням до страхового стажу наступних періодів її роботи:
- з 01.09.1976 року по 01.07.1980 року - період навчання в Дубновському педагогічному училищі;
- з 01.08.1980 року по 24.04.1996 року - період праці ім. Леніна Дніпропетровської області;
- з 25.04.1996 року по 17.04.2002 року - період роботи вихователем дитячого садку №3 в КСП «Україна»;
- з 01.07.2002 року по 28.09.2002 року - період праці в ТОВ «Любимівка» Дніпропетровського району;
- 05.05.2003 року по 11.06.2020 року - період роботи в Комунальному закладі «Спеціалізований Центр медико-соціальної реабілітації дітей» Дніпропетровської обласної ради.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.08.2020 року відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 16.09.2020 року, відповідно до ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 11.06.2020 року позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, проте листом від 17.06.2020 року № 5101/03-16 було відмовлено у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Загалом відповідачем не враховано при призначені пенсії 18 років 5 місяців страхового стажу. Представник позивача не погоджується з такою відмовою відповідача у призначенні пенсії, просить визнати протиправними такі дії відповідача та зобов'язати включити трудовий стаж та призначити пенсію за віком.
07.09.2020 року представником відповідача подано письмовий відзив на позов, в якому представник просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на те, що в трудовій книжці позивача її ім'я не відповідає імені вказаному в паспорті. Загальний стразовий стаж, який складає 24 роки 4 місяці 7 днів є недостатнім для призначення пенсії, а тому відповідачем правомірно відмовлено у призначенні пенсії. На підставі викладеного у задоволенні позову просили відмовити.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 11.06.2020 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Проте, листом від 17.06.2020 року № 5101/03-16 Відділом з питань перерахунків пенсій № 3 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовлено ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком з посиланням на те, що у позивача не вистачає страхового стажу.
Відповідачем розрахований трудовий стаж 24 роки 4 місяці 7 днів, проте не зарахований стаж 18 років 5 місяців.
Отже, спір між сторонами виник з підстав неправомірності та необґрунтованості відмови відповідача у призначенні позивачу пенсії за віком.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року .
Відповідно до положень ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній.
Даним Порядком (пункт 3) передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові розрахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду у той чи інший період роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 30.09.2019 року по справі № 638/18467/15-а зазначено, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
З наданої до позовної заяви відмови в призначені пенсії від 17.06.2020 року № 5101/03-16 вбачається, що при розрахунку загального трудового стажу відповідачем не взято до розгляду страховий стаж за період роботи позивача з 01.09.1976 року по 31.12.1998 року, оскільки зі змісту трудової книжки та паспорту вбачаються неточності в імені позивача.
З наданих до позовної заяви доказів вбачається, що в паспорті позивача № НОМЕР_2 , який виданий Самарським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області від 16.09.1999 року , зазначено, що позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і українською мовою зазначена як « ОСОБА_1 », а російською « ОСОБА_2 ».
З копії трудової книжки серія НОМЕР_3 вбачається, що в графах прізвище вказано « ОСОБА_3 » та у відповідності до положень п. 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена наказом Міністрества праці України, Міністреством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 цей запис закреслено та змінено на « ОСОБА_4 » у зв'язку зі зміною прізвища на підставі свідоцтва про шлюб.
Ім'я позивача в трудовій книжці було зазначено як « ОСОБА_5 » та виправлено за відповідним записом на « ОСОБА_6 » на підставі паспорту позивача № НОМЕР_2, який виданий Самарським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області від 16.09.1999 року.
Таким чином, судом не встановлено будь-яких підстав вважати, що трудова книжка серія НОМЕР_3 належить саме позивачу ОСОБА_1 .
З огляду на вищевикладене, відповідачем необґрунтовано відмовлено в зарахуванні періодів роботи:
- з 01.09.1976 року по 01.07.1980 року - період навчання в Дубновському педагогічному училищі;
- з 01.08.1980 року по 24.04.1996 року - період праці ім. Леніна Дніпропетровської області;
- з 25.04.1996 року по 17.04.2002 року - період роботи вихователем дитячого садку №3 в КСП «Україна»;
- з 01.07.2002 року по 28.09.2002 року - період праці в ТОВ «Любимівка» Дніпропетровського району;
- 05.05.2003 року по 11.06.2020 року - період роботи в Комунальному закладі «Спеціалізований Центр медико-соціальної реабілітації дітей» Дніпропетровської обласної ради.
Доводи відповідача щодо відмови у зарахування до загального страхового стажу вищевказаних періодів роботи ОСОБА_1 з огляду на невідповідність її імені в паспорті, трудовій книжці та свідоцтвах про народження є необґрунтованими, оскільки позивач не може відповідати за правильність та повноту оформлення трудової книжки на підприємстві, і це не може бути підставою для позбавлення її права на соціальний захист.
З огляду на вищевикладене, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку, що в рамках даного адміністративного спору належним способом захисту порушеного права позивача є саме визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з відмови в зарахуванні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) періоду її роботи з 01.08.1980 року по 24.04.1996 року на посаді вихователя в Совхозі ім. Леніна Дніпропетровської області та з 25.04.1996 року по 31.12.1998 року на посаді вихователя в дитячому садку №3 в КСП «Україна»; визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ), яке оформлене у вигляді листа від 17.06.2020 року за вих. № 5101/03-16; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) від 11.06.2020 року про призначення пенсії за віком, з обов'язковим врахуванням до страхового стажу наступних періодів її роботи:
- з 01.09.1976 року по 01.07.1980 року - період навчання в Дубновському педагогічному училищі;
- з 01.08.1980 року по 24.04.1996 року - період праці ім. Леніна Дніпропетровської області;
- з 25.04.1996 року по 17.04.2002 року - період роботи вихователем дитячого садку №3 в КСП «Україна»;
- з 01.07.2002 року по 28.09.2002 року - період праці в ТОВ «Любимівка» Дніпропетровського району;
- 05.05.2003 року по 11.06.2020 року - період роботи в Комунальному закладі «Спеціалізований Центр медико-соціальної реабілітації дітей» Дніпропетровської обласної ради.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією про сплату № 30770 від 19.08.2020 року.
Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача.
Що стосується витрат на правничу допомогу в розмірі 3000грн., то в задоволені цих вимог необхідно відмовити з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до позиції Верховного Суду, що висвітлена у постанові КАС ВС від 11.06.2020 по справі №821/227/17, а також у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 по справі №199/3939/18-ц, витрати на правничу допомогу сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, на підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги, який повинен містити детальний опис послуг, що надаються, їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо; документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо); оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги на підставі договору (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки або інший банківський документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках конкретної справи).
До позовної заяви наданий договір про надання правової допомоги від 26.06.2020 року , укладений між АБ «Киселиці Івана Юрійовича» та ОСОБА_1 , за умовами п. 3.1 якого розмір та порядок оплати гонорару визначається окремими додатковими угодами, які є невід'ємною частиною цього договору.
З додаткової угоди № 1 від 26.06.2020 року вбачається, що сторони погодили орієнтовну вартість послуг адвоката в суді першої інстанції в сумі 3000 грн., яка може бути збільшена залежно від обсягу та складності наданих послуг. Остаточне визначення вартості наданих послуг визначається шляхом підписання актів приймання-передачі наданих послуг.
До позовної заяви не додано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу ( акту прийому-передачі виконаних робіт, квитанції про внесення грошових коштів, тощо), а тому відсутні підстави для відшкодування за рахунок відповідача витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з відмови в зарахуванні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) періоду її роботи з 01.08.1980 року по 24.04.1996 року на посаді вихователя в Совхозі ім. Леніна Дніпропетровської області та з 25.04.1996 року по 31.12.1998 року на посаді вихователя в дитячому садку №3 в КСП «Україна».
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , яке оформлене у вигляді листа від 17.06.2020 року за вих. № 5101/03-16.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.06.2020 року про призначення пенсії за віком, з обов'язковим врахуванням до страхового стажу наступних періодів її роботи:
- з 01.09.1976 року по 01.07.1980 року - період навчання в Дубновському педагогічному училищі;
- з 01.08.1980 року по 24.04.1996 року - період праці ім. Леніна Дніпропетровської області;
- з 25.04.1996 року по 17.04.2002 року - період роботи вихователем дитячого садку №3 в КСП «Україна»;
- з 01.07.2002 року по 28.09.2002 року - період праці в ТОВ «Любимівка» Дніпропетровського району;
- 05.05.2003 року по 11.06.2020 року - період роботи в Комунальному закладі «Спеціалізований Центр медико-соціальної реабілітації дітей» Дніпропетровської обласної ради.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн.
В задоволенні стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець